Схильність все спрощувати до «Перемоги» і «Зради», до речі, не видумка соцмереж. Вони просто роздмухали схильність до спрощення, до якої всі ми схильні. І це еліти дуже люблять використовувати. Бо при такій постановці питання громадською думкою дуже легко маніпулювати.
Закон «купуй українське».
Минулого тижня голосна дискусія розгорнулася навколо закону, який пролобіювала у першому читанні партія Олега Ляшка. За своєю назвою він чудовий: сприяє тому, щоб українські виробники мали переваги під час закупівель.
Проти закону виступили всі, хто розуміється на сучасній економіці. Незважаючи на яскраву назву закон насправді вбиває конкуренцію, закладає міну уповільненої дії щодо системи ProZorro і прямо суперечить нашим зобов’язанням перед ЄС.
В результаті в публічній дискусії у нас війна. Хтось «За», он Трамп теж захищає своїх. Хтось «Проти», адже закон означає втрати для бюджету і порушення угод.
В цій дискусії політики здобувають бали, і може навіть коаліція (якою б вона не була) дасть «задній хід», і не проголосує закон в цілому. Чи буде «перемога»? В медіа – так.
В реальності увага відведена він справжніх проблеми. Український малий бізнес (а його інтересами всі прикриваються) найбільше страждає від того, що в людей немає грошей. Немає попиту, немає де заробляти… Кажуть, навіть ріст харчових отруєнь пов'язаний не з проблемами контролю, а з намаганням усе здешевити.
Щоб це змінити потрібні не закони, а гроші на ринку, який можуть опанувати мікро- та малі підприємці. Наприклад, монетизувати субсидії (це теж, до речі обіцяли). Це дасть людям реальні гроші за які конкуруватимуть виробники утеплення, енергоменеджери, майстри з установки котлів – всі, хто займається енергоефективністю. Або навести лад з «дірками» на кордоні, через які кілька торгівців ввозять і продають побутову техніку. Кілька мараж мають доступ до низьких цін, і ніхто інший в конкуренції участі не бере.
Це мільярди гривень, які раптом опиняться на ринку. За які можуть конкурувати дрібні торгівці. Ви про це чули? Мабуть ні. Бо нас питають чи ми «За» закон чи «Проти».
Незалежний регулятор.
Або історія з регулятором в сфері енергетики, який фактично в «ручному режимі» визначає ціни на газ, тепло, електроенергію. І повинен захищати споживача енергії від монополій. Хоч поки що захищає одного виробника електроенергії від ринкових потрясінь завдяки сумнозвісному «Роттердам +».
В розпал опалювального сезону Комісія не працює. Старих комісіонерів звільнили, а нових досі не призначили. Частина інвесторів в паніці – вони вклали мільйони доларів, а їх сонячні електростанції не можуть отримати тариф – комісія заблокована. Цього тижня Парламент ніби розблокував його роботу – дозволив Президенту призначити нових комісіонерів на місце вакантних посад. Частина бізнесів зітхне з полегшенням . Частина експертів оголосить, що Президент знову порушив Конституцію і зробив з незалежного регулятора ручного.
В цій дискусії забудеться, що заблокував Комісію сам Президент, разом з урядом та парламентом. Це вони не виконали новий закон, за яким процес обрання членів Комісії мав стартувати ще в січні цього року. Це Президент та депутати не призначали комісії з відбору незалежних комісіонерів, як це передбачено в новому законі. Дотягнули до колапсу. Вирішили штучно створену проблему. Є про що говорити в новинах.
Недоплатили «Суспільному»
Цією технологією, правду кажучи, користується не тільки влада. Ви, мабуть, теж чули про зупинку реформи «суспільного мовлення», адже каналу виділили значно менше коштів, ніж мало би бути згідно закону. За законом мали дати півтора мільярди. Дадуть 700 мільйонів, хоч обіцяли 900.
Хтось вважає що це – нормальна ситуація. Адже якщо виконувати всі закони, то потрібно кілька бюджетів. Хтось, цілком слушно, вважає це помстою за незалежність каналу. Бо тепер система суспільного мовлення і правда повністю незалежна від уряду та Президента. Урізати кошти – все що вони тепер можуть. При цьому гроші на державний канал «Рада» та агенцію «Укрінформ» в бюджеті ніхто не чіпав.
Ба більше, хтось з коаліції може серйозно набрати бали і «вирішити проблему» -- таки протиснути рішення, яким суспільне отримає 900 мільйонів.
Поза увагою залишиться, як завжди, головне – результати. Суспільне повинне змінити ситуацію в медіа, дати людям іншу точку зору «Надавати суспільству достовірну та збалансовану інформацію про Україну та світ, налагоджувати громадський діалог задля зміцнення суспільної довіри, розвитку громадянської відповідальності,» - каже місія каналу.
Як цього досягнути, якщо канал знаходиться на 27-му місці в рейтингу і який дивиться менше відсотка людей поки ніхто не розуміє. Ми знаємо, що нова команда «успішно працює» але як вона збільшуватиме аудиторію (і якою буде ця аудиторія) невідомо. Про це не прийнято питати в реформаторів, адже це «грає на руку владі».
Владі теж зручно – поки вcі граються з цифрами, «Суспільне» з покриттям і без аудиторії не складає конкуренції ані новинним каналам, ані головним телевізійним групам, що витрачають значно більше ніж заробляють. Звідки різниця – питання порівняно очевидне. Це колись купували журналістів та програми, тепер – цілі телеканали. Які успішно створюють ілюзію, ніби щось відбувається, і ніби ми на це впливаємо.
В результаті у нас «успішна реформа» для звітів перед міжнародною спільнотою, публічна дискусія про те, скільки грошей треба каналу, і медіа-середовище, яке є просто провідником технологій. І поки не в стані формувати «порядок денний», незважаючи на спроби справжніх професіоналів які все ще там є. Ситуація 1 в 1 як в 2004-му році.
Як отримати вибір?
Змінити ситуацію зможе лише кожен, хто буде думати а не слухати. Кожен в своїй сфері. Не йдеться про Майдан чи про вибори. На Майдані ще недостатньо людей, до виборів довго. Хорошу пораду на це риторичне питання дав Олексій Гончарук, керівник офісу, який розробляє проекти законів та урядових рішень. Каже «Ви не зможете зрозуміти кому довіряти поки самі не будете чимось перейматися, щось змінювати.»
Якщо ви чимось горите, знаєте що не так і як це змінити – боріться. За дотримання закону, за права малого бізнесу, за права дітей та нову школу, за що завгодно. Тоді побачите таких самих. А разом можна щось змінити.