Смертельне врядування. Або як почалася паніка навколо спалаху кору і чому вона триватиме ще довго

Ви чули, що таке «ефективне врядування»? Здебільшого це словосполучення, від якого хилить в сон. Ну правда, кожен хто розповідає про «ефективне врядування» негайно перейде до «підзаконних актів», «нормативно-правової бази» та навіть «політичної волі». 

Інша справа – спалах кору і страх вакцинації. Тут ми завжди прокидаємося і починаємо якщо не читати, то одразу висловлювати свою думку. Журналісти роблять так само – це в них називається «піпл хаває».

Фото: facebook/Mykola Povoroznyk

Але коли ми спробуємо проаналізувати історію з кором та панікою навколо хвороби (і вакцинації) трошки спокійніше, то з'ясуємо що це проблема, яка спричинена саме поганим врядуванням. Ось як це працює.

В 2008 році почалася кампанія з додаткова кампанія вакцинації 16 – 29 років від кору та краснухи. Провести її Україна вирішила сама, після консультацій з Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Тут в нас перша історія про «погане врядування».

Наприкінці 80-х на початку 90-х в системі охорони здоров'я панував такий безлад, що вакцинацію від кору та краснухи проводили вкрай погано. Ціле покоління (ось ці 16 – 29 на той момент) опинилося без «імунного щита», і це дуже хвилювало ВООЗ. Хвилювало з практичних міркувань – візовий режим для вірусів та мікробів не передбачено. Україна і так веде перед в захворюваності на туберкульоз (на пару з Росією), експорт ще й кору чи краснухи Європі не посміхався.

В ході вакцинації у 2008 році в Краматорську помер старшокласник. «Після» а не «від» -- ключова різниця. Наука знає приклади коли люди помирають від вакцинації, але відбувається це через дуже короткий проміжок часу. Це ускладнення від алергічної реакції (анафілактичний шок). Ризик виникнення такого ускладнення «що загрожує життю» від вакцини КПК – один на мільйон щеплень. Ризик справжньої смерті ще менший. В Україні таких смертей не зареєстровано. Тоді, в 2008 старшокласник помер значно пізніше, численні експертизи виявили що причина смерті була в іншому. Але в медіа, а потім серед громадськості, історія виглядала інакше. Якщо ви почитаєте новини, то побачите десятки випадків «смерті після вакцинації».

Тепер ніхто не слухає лікарів. Лікарі (більшість) досі кажуть те, що говорить наука: що вакцина захищає людей, що ризики вакцинації мінімальні, не порівняти з ризиками хвороби. Що зареєстровані випадки смертей не пов'язані з вакцинацією.

Але їм ніхто не вірить. Через «погане врядування» довіра до лікарів та держави серед населення мінімальна. А після смерті старшокласника тогочасний уряд сам підлив масла у вогонь паніки. МОЗ заборонив говорити лікарям з пресою, а Президент вирішив трохи попіаритися і наказав ГПУ відкрити справу проти Проданчука. Це мало заспокоїти ситуацію, напевне. «Ну, тепер все ясно» сказали люди і перестали вірити офіційній версії взагалі.

Та й як їй вірити – якщо деякі знайомі лікарі самі вже відраджують від прививок. Уже тоді медпрацівники отримували інформацію з медіа, а не з професійних джерел. Це теж наслідок «поганого врядування».

Роки після того скандалу мали би піти на «покращення врядування». МОЗ міг би зайнятися побудовою внутрішніх комунікацій та виробити стратегію реагування на паніки. Уряд мав би опікуватися проблемою зниження довіри до влади. Це лікується відповідальним ставленням до рішень.

Але сталося інакше. Лише команда Супрун говорить про проблеми адекватно, всі роки до того проблема довіри тільки поглиблювалась.

Антивакцинальні «експерти» розганяли істерику. Медіа використовували їх середньовічні тези так, ніби люди рівня Кашпіровського мають право на дискусії з лікарями. В МОЗ же усунулися від інформування людей про справжні проблеми, стверджуючи що «у всьому винні антивакцинальники». При цьому тихенько продовжували закуповувати вакцини в фірми, пов'язаної з керівництвом відомства.

Результат ми отримали цієї зими.

Важливі висновки на майбутнє. «Антивакцинальники», як і «популісти» є завжди, і боротися треба не з ними, а з суттю проблеми: недовірою до лікарів та системи охорони здоров'я. І говорити уряду треба правду: Вакцинація – важлива процедура, яка захищає усіх але до якої треба ставитися відповідально і з увагою.

Бо це робота державної системи охорони здоров’я: пояснити, що потрібно, щоб уникнути ризиків. Зрозуміти, що люди не довіряють вакцині саме через … її ефективність. Саме щеплення перетворили смертельні хвороби з реальної загрози в сторінки з історій. Уколів бояться. Сторінок історій – ні.

Саме лікарі повинні роз'яснити процедуру, пояснити, що відбувається і чому це потрібно. Ви з таким стикалися? Ні?

Тоді порада кожному – шукайте інформацію самі. Щеплення – процедура, яка несе ризики. Але і захищає від катастроф. Про неї треба знати, читати, перевіряти та ухвалювати своє рішення.

Це нескладно, будь-яка людина робить таке в інших сферах життя своєї родини. Наприклад, кожна поїздка сім’ї на авто – смертельний ризик. Більший, ніж вакцинація (статистично дуже сильно більший). Кожен в кого є авто ухвалює рішення щодо купівлі зимових коліс. Розбирається в тому, як ведуть себе колеса взимку і влітку. З'ясовує фізику процесу. Все це – щоб зменшити ризик.

І нічого, розбираються і ризикують. Тут – те саме. Якщо вимкнути телевізор і увімкнути логіку.

Роман Вибрановський Роман Вибрановський , Журналіст, керівник напрямку комунікації реформ Українського кризового медіа-центру. Ведучий програми "До справи" UA:Перший
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram