Велика ставка робиться ними на детінізацію офіційних виплат. Що само по собі є доволі ефемерною надією. Детінізація може спрацювати, а може й ні. «Перший крок був — зменшення вдвічі розміру ЄСВ для бізнесу. Тобто податковий тиск на бізнес зменшився. Тепер ми хочемо цим кроком стимулювати бізнес цю економію ЄСВ перевести в заробітну плату своїм працівникам. Рівень оплати праці в Україні має бути достойним», – говорить віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко.
У той же самий час варто дослухатися до того, що з цього приводу каже міністр соціальної політики Андрій Рева: «Після зниження ставки Єдиного соціального внеску ми отримали дефіцит Пенсійного фонду в 145 млрд. грн. Для виплати пенсій нам треба 257 млрд. грн. на рік. Тобто власними доходами ПФ забезпечений на 112 млрд. грн. І коли ми говоримо з МВФ, нам задають просте питання – що ви збираєтеся з цим робити? Вихід один – ми розробляємо комплекс заходів, які дозволили б зменшити цей дефіцит.
Одна з пропозицій – збільшення кількості платників ЄСВ. Мене багато критикують за те, що я заявив, що зниження ставки ЄСВ з 38% до 22% призвело до збільшення дефіциту Пенсійного фонду. Але хіба це неправда? Нам обіцяли – ми знизимо ставку ЄСВ, і бізнес тут же вийде з тіні, надходження до ПФ збільшаться. Цей оптимізм за два квартали не виправдався. Тепер кажуть, що в третьому-четвертому кварталі гроші вже точно «потечуть рікою». Я щиро бажаю, щоб люди, які мене критикують, мали рацію…»
Таким чином, там, де Розенко вбачає у зменшенні ЄСВ стимул для працедавців збільшувати МЗ, Рева бідкається на радикальне скорочення надходжень до Пенсійного фонду. Цим двом чиновникам варто було б зустрітися та прописати власну «дорожню карту» – на кшталт тієї, яка обговорюється в «мінському форматі». В усякому разі те, що міністр та віце-прем’єр тягнуть воза у різні боки, є абсолютно неприпустимим.
Від себе додам, що хоча ставка ЄСВ і була знижена з 38% до 22%, сам внесок лишився недиференційованим. Таким чином, працедавцю вигідніше платити внесок з 1762 гривень зарплати, аніж з 3200. Жодним стимулів платити більше у працедавця не додалося – вони існують лише в уяві Розенка, котрий, схоже, не бажає заглиблюватися в «деталі».
В зв’язку з цим малий та середній бізнес буде просто приреченим. Або змушеним вдатися до звичайного набору вивертів: зменшити кількість працівників, офіційно перевести їх на півставки або ж виплачувати всю зарплату «чорним налом». Збільшення фонду заробітної плати поставить підприємця перед дилемою: скорочувати або виробництво, або робочі руки.
У підсумку виживуть тільки великі та сильні, котрі й так платять «білу» зарплату. Тим часом звільнені працівники підуть за допомогою по безробіттю – і так звана «економія» ляже додатковим навантаженням на місцеву казну. Те саме станеться, й коли будуть підняті ставки для бюджетників, адже їм хтось мусить забезпечити гарантовані Гройсманом 3200 гривень. Тіньовий сектор збільшиться, а місцеві бюджети затріщать по швах. І це ще не все, що на них очікує.
Адже, за деякими даними, заткнути бюджетну діру, що вникне у зв’язку зі збільшенням МЗ, хочуть завдяки ще більш активному «перекачуванню» коштів з місцевих бюджетів до центральної казни. На цей випадок Мінфін буцімто готує зміни до Бюджетного кодексу. З цього приводу можна сказати тільки одне: прощай, обіцяна децентралізація та фінансова самостійність регіонів. І – здравствуй, тотальна залежність від Києва.
Іще один варіант заповнення лакун – економія на субсидіях. Якщо збільшити мінімальну зарплату, кількість одержувачів субсидій зменшиться, проте поки що ніким не обраховано, на скільки саме відсотків. Врахуймо, однак, що цьогорічне зростання розцінок на послуги ЖКГ було не останнім. Тож у 2017 році статус кво може відновитися.
«Бюджет буде збалансований. Це не інфляційні кошти, це не надруковані кошти. Це кошти, які дає економіка, які зафіксовані у державному бюджеті, тобто це планові виплати, які жодним чином не призведуть до збільшення цін чи збільшення інфляції в Україні», – просторікує Розенко. Проте якщо все саме так і є, чому ж уряд відразу не запропонував свій «збалансований» бюджет?
Чому Розенко з Гройсманом закричали «Еврика!» лише через п’ять тижнів? Чому ніхто з урядовців не вказує на те, які саме економічні макропоказники змінилися у період з середини вересня по кінець жовтня? Може, ми вже очікуємо у 2017 році вищий, ніж було заявлено спочатку, ВВП? Чи сподіваємося на меншу інфляцію? Якщо так, то чому про цей успіх ніхто не розкаже народу, принишклому в очікуванні біля екранів телевізорів?
Поза тим, хотілося б зупинитися ще на двох моментах. По-перше, незрозуміло, чи чекає таке саме підвищення – за задумом уряду – і на пенсії? Питання це давно визріло і навіть перезріло. По-друге, чи в курсі Гройсман, що в Україні значна кількість зборів, податків, штрафів тощо прив’язана саме до мінімальної зарплати? Наприклад, податок на нерухомість або судові збори. Необхідність сплачувати їх (тепер вже у двократному розмірі) завдасть додаткових ударів по гаманцю українців, які й без того живуть в злиднях.
Безперечно, що в країні назріла потреба у багатьох змінах. Але вельми небезпечно, коли відповіддю на популізм одних стає популізм, у рази більший. Це приведе не до поліпшення життєвого рівня пересічного громадянина, а до остаточної руйнації країни.
Тим паче, є велика підозра, що за відсутності реального економічного підґрунтя для зростання МЗ, можновладці можуть вдатися до друку грошей. А це призведе до інфляції. Люди, отримавши додаткові кошти, тут же й віддадуть їх при купівлі товарів і послуг, а отже, збільшення доходу ніхто так і не відчує. Зважаючи на це, збільшення пенсій повинне бути обов’язковим хоча б для того, аби не зменшився реальний дохід пенсіонерів.
Зрозуміло, що новина про підняття зарплат народним депутатам з одного боку і всі оприлюднені декларації чиновників, які ледь впхали в електронну систему всі свої оберемки квартир та будинків, раритетні годинники та коштовні автівки, предмети антикваріату абощо, вимагала якоїсь симетричної відповіді. Так би мовити, в якості превентивного заходу, який зіграв би на випередження зростаючим протестним настроям. Однак це не зовсім чесна гра, і її нечесність дуже скоро дасться взнаки. Цікаво, про який баланс говоритимуть можновладці тоді?