«Напередодні загибелі Василя я не отримала смс із текстом: «Все добре». А вночі він мені наснився і сказав: «Я поранений»

«Василь був для мене найкращим чоловіком у світі. Важко усвідомлювати, що його більше немає. Чуйний, лагідний, коханий», - перше, що говорить про свого чоловіка Василя Фіцкалинця, загиблого бійця 53-ї окремої механізованої бригади, дружина Валентина Буяло.

Валентина працювала держслужбовцем в управлінні праці. Виховувала сина Павла, від першого шлюбу. «Дівчата по роботі вирішили мене віддати заміж. Адже не хотіли, аби я була одна, без чоловічої любові і підтримки та і для сина було важливо, аби було чоловіче виховання. Єдиною кандидатурою був мій майбутній чоловік Василь. З першого погляду сподобались один одному. Через півроку почали жити разом і найголовніше, мій син Павло, полюбив його як рідного батька», - розповідає Валентина Буяло. Жінка каже, що за 10 років спільного подружнього життя, вони з чоловіком не встигли офіційно розписатись: «Не вважали, що печатка нас зв’яже. Ми давно вже зв’язали один одного і змінювати ні чого не хотіли».

Після трьох років життя у подружжя народився хлопчик Богдан. Пологи були складними. Тож після них, Валентина ще довгий час змушена була проводити у лікарні. Її чоловік, Василь Фіцкалинець взяв на себе виховання і догляд за синами: Павлом і Богданчиком. «Безмежно вдячно йому за це. Школа, уроки тощо. Вася ніколи не розділяв хлопців на «твого» і «мого». Він виховував їх обох, як своїх. Риболовля, природа, ковзани. Завжди все робили разом», - говорить дружина загиблого.

Для Василя Фіцкалинця родина - Валентина з дітьми - завжди була головним у житті. Сини також дуже любили батька. Дружина загиблого згадує випадок, що коли попадали з Богданом в лікарню, то хлопчик завжди вередував, а тільки-но приходив провідати татко – одразу заспокоювався і вже нічого не боявся. Жінка каже, що із загибеллю коханого чоловіка, втратила і частинку себе, адже вони були єдиним цілим.  

З початком АТО, Володимир Фіцкалинець не зміг лишитись вдома, і просто спостерігати, що відбувається на Сході. Тому прийняв рішення йти захищати країну і свою сім’ю. «Я дуже переживала за нього, але завжди і у всьому підтримувала. Розуміла, що так мають вчиняти справжні чоловіки. У нас з ним була домовленість: ми щодня говорили по телефону: зранку, вдень і увечері. А на ніч він завжди присилав мені смс «все добре»», - згадує дружина загиблого.

Востаннє Валентина бачилась із Василем, коли чоловік приїздив у відпустку. Незабаром Валентина Буяло дізналась, що у них буде ще одна дитина. «Коли чоловік узнав, що я знову вагітна, сказав: «Бог дав, значить будемо народжувати». В той момент, почувши ці слова, я була найщасливіша. Дуже хотіла дівчинку. Але постійні переживання за чоловіка не дали мені можливість спокійно виходити вагітність., знову почались лікарні і збереження. Вася сильно за мене переживав і ніколи не розповідав де він знаходиться. Він казав, що він водій і не стоїть «на передку»», - розповідає Валентина Буяло.

Жінка пригадує, що напередодні загибелі Василя, вона не отримала від нього звичне смс із текстом «все добре». А вночі він їй наснився і мовив: «Мене поранено». На ранок, після страшного сну, Валентина не могла заспокоїтись і вирішила перша набрати коханого, але він не відповідав. «У нас була домовленість, що коли він не може говорити, то скидає мій виклик, а тут ідуть гудки і все. Він ніколи б не заставив мене хвилюватись. Він знав, що я вагітна. Я підняла на вуха Яворівський полігон, де залишились його друзі. Я зрозуміла, що взагалі не знаю де він знаходиться в АТО, в якій він бригаді. Я попросила нашого друга капелана пошукати Васю у загиблих. Всі мої колеги на роботі теж знали, що трапилось, але боялись мені сказати про це, бо я тоді лежала в обласній лікарні. Ніч не спала. А зранку 2 червня мені сказав чоловік рідної сестри Василя, що мого коханого вже немає. Я кричала на всю лікарню, я просто божеволіла», - згадує Валентина Буяло.

Василь Фіцкалинець загинув від кулі ворожого снайпера поблизу смт. Зайцеве, що на Донеччині. Через смерть чоловіка і постійне нервове напруження і виснаження, Валентина Буяло втратила дитину, якою була вагітна. Павло і Богданчик і досі дуже болісно і важко переживають загибель тата. У родині була традиція святкування одного великого Дня народження. Адже Богдан народився 9 жовтня, його тато 11 жовтня а мама 13 жовтня. Цьогоріч великого свята вже не було. Були сльози і сум. «Мені перший час після всіх цих втрат жити не хотілось, але я розумію, що мої діти ні кому не потрібні окрім мене», - каже дружина загиблого.

Жодної допомоги, ані компенсації, ані житла від держави родина загиблого героя не отримала. Нині Валентина Буяло через суд намагається довести, що Василь Фіцкалинець дійсно був її чоловіком. Водночас, жінку підводить здоров’я, потрібен курс лікування, а діти потребують психологічної реабілітації. Давайте попіклуємось про дітей і дружину загиблого Василя Фіцкаленця, до часу, поки держава буде спроможна виконати свої зобов’язання.

БУЯЛО ВАЛЕНТИНА ВІКТОРІВНА VALENTYNA BUIALO 4188370026993165 (Райффайзен банк «Аваль»)

Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram