Чому я запропонував цей законопроект? Я є народним депутатом-мажоритарником з Полтавщини, це сільськогосподарський регіон. Чи не щотижня спілкуюся із сільгоспвиробниками, сільським головами. Всі вони благають: заберіть у найбільш корумпованого державного органу право розпоряджатися землею! Необхідно знищити корупційну вертикаль, побудовану на базі земельного відомства та повернути право розпоряджатися землями людям.
Справа в тому, що система управління публічними землями у нас викривлена. Що це за система? Це – набір чиновників, які на свій розсуд одноособово вирішують, кому передати земельну ділянку, а кому ні. І допоки величезні площі земель у нас будуть знаходитись у державній власності, ситуація не зміниться за будь-якої влади. Зміниться просто посада чиновника та назва органу, в якому він працює. Чому? Тому що так побудована виконавча влада, інакше вона працювати не може.
А має бути по іншому. За Конституцією земля є власністю народу України. І народ має нею управляти. Або сам, або через обрані ним виборні органи. Так робиться у Європі, так робиться у світі. І потрібно зробити так, щоб земля перейшла громадам навічно, щоб ні у кого і у думках не було знову порушити питання про створення нового "земельного монстра".
В новій Раді я перереєстрував законопроект разом з колегою Валерієм Лунченком з "Народного фронту", пізніше до нас приєдналися автори 4 інших подібних законопроектів, що вирішують цю проблему, визнавши законопроект №1159 найоптимальнішим.
Наразі однією з перепон у прийнятті законопроекту є позиція Комітету з питань запобігання і протидії корупції. Після скандалу з бійкою в парламенті між Єгором Соболєвим та Вадимом Івченком, Cоболєв на своїй сторінці у мережі Facebook написав: "Земля грабується з великою швидкістю - і державою, і місцевими радами. Проте останніми вона грабується значно швидше. Спочатку треба виростити місцеве самоврядування, провести якісні місцеві вибори. Хто сидить в місцевих радах? Десь 80% - колишні "регіонали". Вони хочуть використати свій шанс, щоб пограбувати ще і державну землю".
Дозволю собі не погодитися із паном Соболевим. Після цих висловлювань я отримав чимало листів від представників місцевого самоврядування, обурених такими "штампами".
Ну яка в селах політика? В місцевих радах засідають обрані народом депутати. Якщо в містах останні місцеві вибори відбувалися за змішаною системою, то у селах вибори відбулися за 100%-ю "мажоритарною", без партійних прапорів. Головою сільради часто-густо обирають не того, хто ближчий до президента чи прем’єра, провладної партії, а того, хто реально може допомогти односельчанам у вирішенні їх повсякденних проблем завдяки віку, досвіду, контактам. Як правило,вони люди позапартійні, навіть аполітичні.
Так, і на цих посадах трапляються пройдисвіти. Але ж, сільський голова живе тут, у селі, поруч. І якщо він скоїть щось не те, повірте, люди знайдуть, як сказати йому, що він не правий. І можуть сказати це дуже жорстко - люди зараз вже не ті, що колись. А що вони можуть сказати начальнику обласного управління або голові Держземагентства?
Крім того, сільрада - це колегіальний орган, а не одна людина, яка одноосібно приймає таємне рішення. Зараз їм дуже важко забезпечити «потрібне» голосування чи підробити якесь рішення ради. І взагалі, потрібно привчати людей до відповідальності за тих, кого вони обирають. Інакше жодних змін в нашій країні не буде ніколи.
Якщо відтермінувати прийняття закону до місцевих виборів, той передавати буде нічого – зараз землі роздаються Держземагентсвом як гарячі пиріжки, на 20, 30, років, і що найбільш неприємне – за мінімальною ставкою орендної плати.
Землі передаються не місцевим фермерам, а людям, яких в селі ніхто ніколи не бачив.За весь період оренди такі орендарі не будуть нести жодних соціальних зобов’язань перед громадою, їм взагалі буде байдуже, що відбувається у селах. А громади будуть позбавлені жодних важелів впливу на них.
"Повинні бути запобіжники, щоб убезпечити від корупції такі повноваження місцевих рад. Спочатку у нас були нормальні дискусії. Я пропонував: давайте знайдемо рішення, яке поставить процес виділення землі під контроль громади. Можливо, варто затверджувати важливі угоди місцевими референдумами. Якщо це невеликі громади, то людей неважко опитати, як вони ставляться до того чи іншого питання. У великих містах треба перейти до прозорих аукціонів. Я не противник розвитку агробізнесу і сільських територій", - каже Соболєв.
Згоден, законопроект №1159, на жаль, не може повністю знищити корупцію, хоча й суттєво їїзменшує. Тому пропоную колегам по парламенту наступне рішення: крім законопроекту№1159 розглянути й інший - №2279 "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", зареєстрований мною та моїми колегами. Ним пропонується як раз перейти на систему чесних та прозорих аукціонів та, відповідно, розв’язати всі суперечки навколо законопроекту №1159.
Що відбувається зараз: відповідно до Земельного кодексу України продаж та передача в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності має здійснюватися на земельних торгах (аукціонах).
Проте в цьому ж Кодексі визначено дуже широкий перелік випадків, коли аукціони не проводяться.
Ці виключення були пролобійовані у свій час корупціонерами з різних державних органів для того, аби безконтрольно дерибанити землю. Сьогодні цими лазівками активно користуються в Держземагентстві та інших державних органах, які розпоряджаються землею.
Користуються цим, на жаль, і нечистими на руку представниками місцевого самоврядування, про яких говорив пан Соболєв.
У вказаному законопроекті ми пропонуємо цю лавочку прикрити. Хочете продати чи передати в оренду землю – виставляйте її на аукціон.
Щорічно у Держземагентстві встановлюють плани, скільки землі треба продати на аукціоні в кожній області. Плани ці не великі, за весь минулий рік в Україні через аукціони Держземагентством було реалізовано лише близька 10 тис. га. Це, в масштабах країни,- майже нуль! Більше того, кожен, хто працює із землею, знає, які землі попадали на ці аукціони – майже виключно неліквід.
Цікаво, що останнім часом чиновники Держземагентства кожні декілька днів вигадують "новини" типу "за тиждень, що минув, площа ділянок, включених до переліку земель, права оренди на які планується реалізувати на земельних торгах, зросла на 1650 гектарів". Вони хочуть показати, що в них все гаразд з управлінням державними землями, проте це не так. Це все - бутафорія.
Основна схема, через яку продають державні землі – це передача прав на землю для створення фермерських господарств без аукціону.
Кількість фермерів в Україні постійно зменшується. За останні роки кількість фермерських господарств знизилася з 43 до 39 тисяч. І це при тому, що за оцінкою фахівців-земельників, не менше третини з них – фіктивні, оформлені на підставних осіб.
Причина цьому – окремі положення Земельного кодексу, які дозволяють передавати землі фермерам без проведення аукціону.
Держземагентство виділяє землю за заявками підставних осіб для створення фермерських господарств на 20, 30 років, але нові фермерські господарства не з’являються. Господарство не реєструється, а виділені землі залишаються в оренді фізичних осіб з цільовим призначенням – «для ведення фермерського господарства». Результат: фізичні особи не сплачують податків за користування цією землею, натомість їх обробляють "вчорну" сільськогосподарські підприємства. А підставні фермери знову звертаються до Держземагентства – і знову отримують земельні ділянки під створення фермерських господарств.
У той самий час в законодавстві створені штучні перешкоди для того, аби реальна людина почала займатися фермерством. Встановлені кваліфікаційні умови, які не так вже й легко виконати. Переконаний, фермерству потрібно допомагати через інші інструменти – навчання, пільгові кредити,а не роздавати їм землю, яку насправді виділяють самі собі хабарники.
Тому прийняття законопроекту № 2279, який значно звужує можливості реалізації землі поза системою аукціонів, зможе стати тим рішенням, тим запобіжником, який простить надати антикорупційний комітет.
Ще хотів би зауважити на досить важливій речі. Держземагентство наразі реорганізовано у Державну службу з питань геодезії, картографії і кадастру. Тому повноваження з розпорядження землею у органів земельних ресурсів все рівно заберуть. Ну не може картографічне відомство бути розпорядником земель. І саме Агентство про це прекрасно розуміє. Проте поки невідомо, коли це станеться. Зараз у Агентства головне завдання – побільше відтягнути цей строк. Досвід у нього вже є – так же свого часу тягнули передачу землі Державному земельному банку – іншому земельному "корупційному монстру".
Хочу підкреслити, що ідея надати права розпорядження землями місцевим громадам – це спільна позиція багатьох фракцій. Тут є й політичний аспект – всі політичні сили хочуть показати,що вони дійсно є демократичними, націленими на впровадження європейської децентралізованої системи розподілу влади.Саме тому цей пункт включений в Коаліційну угоду. Проте ми не маємо ілюзій – зараз чиновниками відбувається активне вербування голосів проти прийняття законопроекту. І коли ми дочекаємося його розгляду в сесійній залі, то під час голосування ми побачимо, хто з депутатів є налаштованим на реальну боротьбу з корупцією, а хто продав свій голос хабарникам з земельного відомства.
PS
Редакція LB.ua готова надати слово іншим зацікавленим сторонам з цього питання. Пишіть листи до редакції за адресою [email protected].