Металургія.
Обсяг виробництва – понад 320 млрд. грн. на рік (30%ВВП). Експортується близько 80%. Падіння світового попиту на метал уже призвело до зупинки французького сталеливарного заводу Florange. На черзі невеликі підприємства Німеччини, Іспанії, Румунії та Польщі. Крупні азійські споживачі сталі уже створили власне потужне виробництво і стали конкурентами українських виробників. Зрозуміло, що за даних обставин уряди інших країн вживатимуть усіх можливих заходів для порятунку власного виробника, обмежуючи імпорт, зокрема з України. Відсутність ЗВТ із ЄС або ж членства у Митному союзі та невміння ефективно відстоювати власні інтереси у рамках СОТ не дасть Україні змогу протистояти цим тенденціям.
Погіршує ситуацію зношення основних фондів галузі. Можна апелювати, що ніхто не заважає олігархам вкладати кошти в оновлення своїх підприємств. Проте вони цього не роблять, за рідким винятком. І причина не в жадібності. Просто будівництво нового заводу (greenfield plant) за новими технологіями часто є більш ефективним, ніж реконструкція старого. Але чи варто його будувати в Україні, з внутрішнім ринком у 7 млн. тонн., або у Китаї, де ринок рівно у 100 разів більший? Відповідь очевидна. До речі, 8-го листопада на Азовсталі зупинену останню застарілу коксову батарею.
Прогноз по галузі: поступовий занепад. Може служити базою для розвитку інших галузей, зокрема будівництва та машинобудування.
Тож які характеристики повинна мати галузь, щоб стати точкою росту української економіки? По-перше, наявність ємного внутрішнього ринку для її продукції. По-друге, можливість безперешкодно вийти на ринок інших країн. По-третє, відсутність критичної залежності від зовнішніх факторів, як то сировини. Такі характеристики має декілька галузей.
Автомобілебудування
За оцінками експертів, обсяг ринку легкових автомобілів в Україні складає близько 5 млрд. дол., з яких 33,4% займають вітчизняні виробники. Передбачаючи нарікання на якість авто вітчизняної збірки, слід зазначити, що в Росії частка зібраних на території країни автомобілів складає 60%. І мова йде про промислову (CKD – completely knocked down), а не крупно вузлову (SKD – semi knocked down), як в Україні, збірку. Режим промислової збірки, запроваджений в РФ у 2006 році передбачає виробництво щонайменше 25000 авто на рік, здійснення зварки, фарбування та інших обов’язкових операцій та локалізацію витрат в РФ на рівні щонайменше 50%. Виконуючи ці умови, підприємство отримує наступні податкові ставки: ввізне мито на комплектуючі – 0%, ПДВ на комплектуючі – 0%, податок на прибуток – 0%.
В Україні ж ці податки складають, відповідно, 3-5, 20 і 25% відповідно. Аналогічні з російським податкові режими діють в Туреччині та Китаї. Результат не примусив себе чекати – в 2011 році виробництво легкових автомобілів в Росії виросло на 44,5%. Тож для стимулювання галузі не треба вигадувати велосипед – достатньо адаптувати російський досвід. Навіть за умови досягнення російського показника у 60% внутрішнього виробництва буде заміщено близько 1,5 млрд. дол.. імпорту, створено тисячі робочих місць.
Легка промисловість
За даними Держкомстату, обсяг виробництва легкої промисловості становить близько 11,5 млрд. грн. на рік. Голова правління Української асоціації підприємств легкої промисловості Валентини Ізовіт оцінює обсяг українського ринку у 10 млрд. дол. щорічно. Тобто на легальне виробництво припадає лише 15%. Ще 20% виробляється нелегально і 65% займає імпорт і контрабанда. Тобто, ми щорічно завозимо сумнівної якості продукцію на 5,5 млрд. дол. При неупередженому ознайомленні з вітчизняною продукцією можна пересвідчитися, що вона як мінімум не гірша за китайський та турецький мотлох. Виправдання чиновників, що, начебто, у Китаї люди працюють за копійки, не витримує жодної критики. У 2011 році середня зарплата у центрі китайської легкої промисловості, одному з найбідніших міст країни Ченгду склала 2543 юаня, або 424 долара.
Середня зарплата у легкій промисловості України в жовтні досягла 1801 грн., - 225 дол. США. Вдвічі менше. Навіть за двократної переваги у вартості робочої сили Україна програє Китаю боротьбу за свій власний ринок одягу. Програє через скажену, звірячу жагу чиновництва до наживи. Вихід із цієї ситуації один - необхідно законодавчо звільнити підприємства легкої промисловості від сплати усіх податків і зборів з основної діяльності і накласти мораторій на перевірки контролюючих органів мінімум на рік. Переконаний, що за таких умов серйозного росту вдасться досягти навіть за 12 місяців.
Туризм
За інформацією Держкомстату, в 2011 році Україну відвідало 343 тис. іноземних туристів. З метою відпочинку за кордон виїжджало 1,4 млн. наших співвітчизників. Кількість внутрішніх туристів склала 600 тис. осіб. Задача державної політики в сфері туризму полягає в тому, щоб якомога більше українців та іноземців відпочивало на українських курортах. Рецепт успіху вже частково зрозуміли в Криму – на півострові бум будівництва міні-готелів. Станом на вересень на півострові їх налічувалося понад 4000. В бюджет Автономії власники перерахували 7 млн. грн. податків – на 3 млн. більше, ніж торік.
Секрет у ліберальному податковому режимі – якщо господар приймає менше, ніж 30 відвідувачів, він може не реєструватися як суб’єкт підприємницької діяльності, і платити лише 1% туристичного збору і 15% особистого податку, обсяг якого на практиці визначає на власний розсуд. Безумовно, міні-готелі уже складають конкуренцію совдепівським санаторіям. Однак для залучення іноземних гостей, більшість з яких про Україну не знає практично нічого, цього мало. Наважитися на поїздку їх може спонукати присутність всесвітньо відомих готельних мереж, бренди яких стануть запорукою того, що відпочинок не буде зіпсовано. Проте великі готелі повністю підпадають під прес української податкової системи.
Пільг на прибутковий податок не достатньо, оскільки цей прибуток ще повинен залишитися після «спілкування» з усіма органами. Тому видається необхідним поширити податкові пільги на середні і великі готелі також. Зайве говорити про необхідність забезпечення безперебійного водопостачання та приведення доріг до більш-менш людського стану. Залученню громадян України на вітчизняні курорти наразі перешкоджає транспортна проблема. Високі тарифи на внутрішні авіаційні перевезення та неможливість «дістати» білети на залізницю часто диктує вибір на користь відпочинку за кордоном. В підсумку держава, економлячи копійки на потягах, отримує багатомільярдну дірку в платіжному балансі.
К сожалению, мы не получили инвестиционного бума, мы не получим туристического бума ввиду того негативного фона, который мы создаем
Інформаційні технології
В 2011 році експорт IT-індустрії України сягнув 1 млрд. дол., що приблизно дорівнює обсягу експорту продукції ВПК, і, за оцінками експертів, може сягнути 10 млрд. дол. на рік. Внутрішній ринок зростає на 30% щорічно. В галузі офіційно працює близько 2000 фірм, не враховуючи самозайнятих спеціалістів. Тобто мова йде про десятки, якщо не сотні тисяч робочих місць. Держава запровадила ряд пільг для галузі: податок на прибуток знижено з 21 до 16%, податок на доходи фізичних осіб з 15 до 10%, ПДВ скасовано. Втім Європейська Бізнес Асоціація вказує, що, враховуючи ризики країни, цього недостатньо, і рекомендує встановити для галузі ставки податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб та ЄСВ на рівні 5%. Потрібно просто зробити так, як рекомендує ЄБА.
Перелічені заходи повинні дати перший імпульс економічному відновленню. Даний короткий план пропонується для критики і доповнень, на нього не поширюється дія Закону про захист авторських і суміжних прав, він може повністю або частково використовуватися у програмах політичних партій чи органів влади.