Для театру працювали Олександра Екстер, Вадим Меллер, Анатоль Петрицький, Олександр Хвостенко-Хвостов, Борис Косарєв, Костянтин Єлева.
Вадим Меллер отримав золоту медаль на Міжнародній виставці сучасного й декоративного мистецтва в Парижі в 1925 році, у 1926-му його ескізи було представлено в «іноземній» та «радикально модерністичній» (видання «The Little Review», зима 1926 р.) секції Міжнародної театральної виставки в Нью-Йорку.
Театрознавець Ганна Веселовська: «Як не дивно, “ліве” мистецтво, прихильником якого був Лесь Курбас і багато його учнів, що було генетично пов’язано з формальними пошуками в мистецтві 1910-х рр., дістало за радянської влади на певний час статус мало не офіційний. Радянськими ідеологами авангардному мистецтву, зокрема, експресіонізму, футуризму, конструктивізму була доручена важлива деструктивно-конструктивна функція. Радянський і безпосередньо український авангард перетворився на плацдарм для формування соцреалістичного стилю, внаслідок чого він на початку 1920-х рр. посів становище привілейованого мистецтва. Таким чином, соціально-утопічний характер авангардного театру 1917 – початку 1920-х рр. трансформується у політично ангажований тип радянського мистецтва. Але, буквально через кілька років, на початку 1930-х рр. більшість авангардних пошуків було потавровано радянською ідеологією як формалізм».
