Насамперед виникає питання: для чого було погоджувати дане питання з вищим керівництвом держави та уряду, якщо сама енергоблокада Криму з ними не погоджувалася?
Крім цього, також постає питання: який обсяг (яка потужність) має постачатися в Крим, аби, за словами Р.Чубарова, підтримувати там життя, враховуючи кримську генерацію. У цьому контексті, також виникають й інші питання: А що означає «підтримувати життя». А кримські заводи і російські військові частини, які забезпечують робочі місця, підтримують життя чи не належать до таких?
Безумовно зовсім інша, предметна, всім зрозуміла і гуманна розмова та діяльність по частковому забезпеченню Криму електноенергією були би, якби в Україні була зроблена інвентаризація наших потреб і можливостей, про що газета вже згадувала. Тільки так було би відомо яким є мінімально необхідний обсяг електроенергії для виживання людей в Криму – для реанімацій, операційних, пологових будинків, ліфтів тощо. Тоді було би можливим показати насамперед в Криму, і керівництву РФ, і в світі, що Україна є гуманною та дбає про людей. Нас би зрозуміли і підтримали.
А так лише залишаються багато запитань. Ніхто не знає що таке мінімально необхідний обсяг електроенергії для Криму, враховуючи генерацію там. Врешті-решт, багато фахівців за кордоном сприймають задеклароване часткове відновлення енергопостачання не як акцію гуманізму, а як поступку.
Очевидно, що для повного припинення енергопостачання Криму з материкової частини України є всі юридичні підстави. Водночас, постачання мінімально необхідного обсягу електроенергії для виживання кримчан має демонструвати гуманізм України. Очевидно, що цього можна досягнути лише за рахунок активізації інформаційно-роз’яснювальної роботи як в Україні, так і за кордоном.