Стара небіжка — радянська імперія майже сто років будувала свою вежу, назвавши її комунізмом. Але, подібно до того, як у природі чисте не зустрічається стовідсоткове золото, виявилося, що й комунізм не можна збудувати у чистому вигляді. Проте, на противагу золоту, в якому мирно співіснують незначні домішки, реальні складові теоретичного комунізму дуже швидко роз’їли та знищили його з середини. Імперія впала, розсипавши по гігантській території цеглини своєї Вавилонської вежі.
Л. Кравчук, перший Президент України, взявся формулювати національну українську ідею за допомогою уламків комуністичної імперії, але нічого кращого не зміг придумати, ніж дати людям торби і пустити їх звозити зі світу всілякий крам та продукти і двічі-тричі один одному перепродувати.
При Л. Кравчуку привид комунізму покинув територію Україна, на його зміну прийшов транснаціональний привид грошей — збагачення за будь-яку ціну, ціною душу, гроші — стали негласною українською національною ідеєю,незважаючи на те, що говорилося людям знахарі під час епідемії виборів.
Л. Кучма ще лякав народ привидом комунізму, тоді люди зберігали залишки страху перед вченням Карла і Маркса і замість Л. Кравчука посадили Л. Кучму у директорське крісло, щоб той знімав їм страхи. Л. Кучма був директором заводу і цього йому та й багатьом людям, здавалось, було достатньо, щоб управляти немаленькою державою в центрі Європи.
Л. Кучма нічого не став змінювати в українській національній ідеї, яка, хоч і ховалась під полою, але зазвучала все голосніше і голосніше, — гроші, гроші і тільки гроші, скільки хто може захапати. Не диво, що до великих грошей (читай — будь-якого загальнонаціонального чи комунального багатства) змогли не всі дотягнутись, а своя сорочка (читай — сорочка Л. Кучми та його оточення) була ближчою не до кожного тіла. Одне тіло (даруйте мені таку зовнішню безсердечність), без голови — прагнули використати як національну ідею віддалені від тіла Л. Кравчука., але прагнучи одягнути вишивану сорочку влади чоловіки і жінки.
Їм це вдалося. Л. Кучма пішов з посади директора України. Шагреневої шкіри вистачило не всім, коли, хто і скільки грошей — люди знають краще за мене.
Не без допомоги погіршення фотогенічності свого обличчя на руках народу прийшов В. Ющенко, заліз під спідницю Ю. Тимошенко і сказав: «На жаль, маленький українцю, я стаю богом». Імператор Риму Веспасіан сказав, що стає богом, випускаючи останній дух (Римських імператорів після смерті обожнювали). В. Ющенко став богом за життя. Мельком згадавши Голодомор і С. Бандеру, він проголосив самого себе живим богом, натягнув німб, національну ідею назвав — Віктор Ющенко, і продовжив випускати дух із народу.
Усім зрозуміло, що живий бог, який не міг зцілювати, наприклад, випрямляти горбатих, навіть коли цей бог В. Ющенко, проголошений багатомільйонним Майданом— він не міг довго протриматись при владі. Національну ідею під назвою «В.Ющенко» кинули під ноги, хоч вона зовсім не заважала паралельній ідеї українців —грошам.
В. Ющенко пішов, впевнений у своєму божестві, а убогість народу списав на спідницю Ю. Тимошенко, під якою став богом. (Дарую тому, хто хоче, тему філософської чи теологічної дисертації — «Спідниця та її роль у житті богів»).
На президентський трон прийшов В. Янукович.
Ю. Тимошенко — потерпіла невдачу, бо запропонувала народові національну ідею, подібну до попередньої, але під зміненою назвою — «Юлія Тимошенко». Але на той час люди втомились від богів, тому й пропустили вперед себе земну людину — В. Януковича.
В. Янукович прийшов не на порожнє місце. Спробував, як за для годиться, присісти біля богів: «Де тут боги, посуньтесь, будь-ласка, я умію літати» (гелікоптери— це з цієї пісні) , але загалом — відкрито (ледь не прописав у Конституції України) без зайвих мудрувань задекларував гроші та збагачення, як єдину українську національну ідею. Знову повторилась стара пісня про сорочку, тіло, близькість до нього, шагреневу шкіру. Ви все це бачили.
Щоб остаточно знівелювати богів у президентському кріслі, В. Янукович ув’язнив Ю. Тимошенко, сказавши народу, коли Ю. Тимошенко богиня — нехай зруйнує товсті мури в’язниці. Ю. Тимошенко мури в’язниці поки що не зруйнувала, чи зробить це в майбутньою своєю божественною силою — на разі невідомо.
На носі вибори у так званий Парламент. 450 небожителів, місця усім бажаючим не вистарчить, парламентська шагренева шкіра не безрозмірна. «Не хлібом самим живе людина». Все за гроші не купиш, потрібні ідеї, бажано вселенського масштабу.
«Ми нічого не вміємо самі робити, — тільки базікати. За такої долі сам бог велів нам продовжити боротись за мову, хто за чию, немає значення, і народ побачить у ділі своїх божків. Для певності будемо битись цього разу до крові. І телекамери давай, побільше».
Народ побачив те, що хотів побачити. Коефіцієнт корисної дії від циркового побоїща— незначний, бо поки небожителі двадцять років боролись за солов’їну мову чи мову А.С. Пушкіна — народ ледь не поголовно вже давно говорить універсальною мовою мату, успадкованого від спочилої в бозі радянської імперії.
Проблема фундаментальная на самом деле. За 20 лет мы ее упустили... 20 лет ищем национальную идею и не можем ее найти. Кто-то говорит: "Национальная идея - это создать благополучную, сытую страну". Ну может это когда-нибудь для кого-нибудь быть национальной идеей? Никогда и нигде. При всем том, что это чрезвычайно важно
— Николай Азаров
Для глибини цього «високонаукового дослідження» слід згадати про ще одну ідею, яка на постаріла кілька тисяч років і нею озброюються час від часу кандидати в українські боги. Йдеться про те, що краще життя українцям прийде через сорок років, подібно до того, що настало євреєм, коли їх сорок років водив пустелею Мойсей.
Проте ця біблійна ідея на українських теренах втратила сьогодні свою актуальність. За двадцяти років водіння українського народу стало вже нікуди його вести — Україна перетворилась у пустелю, засіяною маленькими приватними вавилонськими вежами, власники яких вчасно зрозуміли та втілили у своє земне життя реальну національну ідею — гроші і особисте, а не чуже — державне, колективне збагачення.
Єдиної для всього народу Вавилонської вежі не було і немає.
А мала б бути тому, що попри те, що національна ідея — це ніщо інше як безглузда Вавилонська вежа, яку зводить весь народ певної території, вона об’єднує в одну будівельну бригаду і правителя і найчорнішого підсобного робітника.
Два слова про П’ємонт. Галичани зупинились у створенні загальноукраїнської національної ідеї на стадії креслень Вавилонської вежі, в яку безперервно до сьогоднішнього дня вносять зміни у кількості, рівній кількості патріотів.
Знавці виправлять чи допоять домінантів на українську національну іде (чи там Євро 2012, чи газова труба, але основним на сьогодні в Україні попри всі викрутаси мозку залишається питання одне питання.
— Який зараз курс долара та євро, хлопці з хрестами поверх вишиванок чи косовороток?