З лондонського Сіті до паризького Дефансу
Січень 2017. Під аплодисменти Парижа банківський велетень HSBC заявив про план переїзду тисячі співробітників з лондонського Сіті до французької столиці, а разом з ними 20% трейдерської діяльності. Минуло два роки і ентузіазм банкірів спав, до Парижа з HSBC делокалізували лише дві сотні співробітників. Маніпуляція, аби здійснити тиск на британську владу та отримати додаткові привілеї, або ж просто план, що затягнувся?
Еммануель Макрон вірить у друге. Принаймні про це красномовно свідчать регулярні форуми, які французький президент влаштовує для іноземних інвесторів. Минулого січня Макрон зібрав півтори сотні найвпливовіших світових підприємців у Версалі на подію із прямолінійною назвою — Choose France (“Обирайте Францію”). Метою заходу, поміж іншого, було намагання будь-якою ціною причарувати усіх тих, хто шукає своєму центральному офісу нову домівку у контексті непевності економічної ситуації після Брекзіту. План частково спрацював — у червні міжнародний барометр економічної привабливості поставив Францію на друге місце після Великої Британії з відривом у лише 27 проектів, у той час як Німеччина відкотилася на третє місце.
Однак, з переїздами компанії не поспішають: JP Morgan обіцяв трансфер близько двох сотень співробітників до Парижа, у той час як Morgan Stanley говорив про 80 працівників. Наразі обидві компанії вичікують — умовою для делокалізації до Парижа вони називають “жорсткий” Брекзіт, тобто такий, що відбудеться без угоди з ЄС. Такий сценарій стає дедалі маловірогіднішим, з огляду на те, що Борису Джонсону вдалося отримати у парламенті абсолютну більшість, а отже він зможе заручитися підтримкою палати для затвердження угоди, домовленої з Брюсселем.
Така перспектива неабияк дратує Еммануеля Макрона. Французький президент має особистий глибокий зв’язок із банківською діяльністю — до приходу у політику Макрон працював у престижному банку Ротшильдів із віковою історією. Тому перетворення паризького ділового кварталу Дефанс на нове “Сіті” — не лише зважена мрія прагматичного президента-Макрона, а й особиста амбіція колишнього банкіра.
Від Брекзіту до Фрекзіту
Після виходу Великої Британії з ЄС та відходу Ангели Меркель від політики у 2021 році (канцлер заявила, що не буде балотуватися знову), Еммануель Макрон залишиться сам на сам з “європейським проектом”, який у контексті складної соціальної ситуації у самій Франції (виступи жовтих жилетів та транспортний страйк, що триває вже другий тиждень) стане тією самою картою, яка може допомогти президенту бути переобраним на другий термін.
Згідно з опитуванням, проведеним у травні 2019 року, 67% французів підтримують ідею того, щоб Франція залишилась членом Євросоюзу. У цей самий час потенційна опонентка Макрона у другому турі на виборах у 2022 році Марін Ле Пен відома своїми євроскептичними позиціями, хоча про Фрекзіт говорить вже менше (очевидно, звертає увагу на опитування), однак від того її радикальні позиції щодо Європи не змінюються. Лідерка “Національного зібрання” (колишній “Національний фронт”) навіть звинуватила Брюссель у тому, що там роблять усе, аби вихід Британії з союзу був якомога боліснішим і складнішим, немов для того, аби показати іншим країнам, наскільки це погана ідея.
У звинуваченнях Ле Пен є частка правди — Еммануелю Макрону невигідно, аби французи побачили, як заможно і щасливо раптом зажили британці, щойно залишивши ЄС, адже це може перевернути догори дриґом всі опитуванням, а отже нашкодити рейтингу проєвропейського президента.
Тим часом паризький Дефанс все ще чекає на нових резидентів, які б врешті-решт довели, що Париж “крутіше” Лондона. Смілива рекламна кампанія, запущена діловим кварталом ще у 2016 році, з грою слів у слогані англійською — Tired of the fog? Try frogs! (“Втомилися від туману, спробуйте жаб”) — ніколи не була актуальнішою.