Не встигнувши оговтатись від президентської кампанії, вже наступної неділі українські виборці знову підуть до виборчих дільниць, але цього разу – щоб обрати новий склад парламенту. Політичні партії, їхні лідери(-ки) і кандидати(-ки) стали об’єктом прискіпливої уваги журналістів, експертів і громадськості. Вони намагаються передбачити майбутні кроки політичних сил у Верховній Раді нового скликання і порядок денний наступного уряду.
Українська сторона Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС та Українська національна платформа Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, які разом об’єднують понад 350 проєвропейських громадських організацій, вирішили не лишатись осторонь. Після публікації відкритого звернення щодо пріоритетних напрямів реформ, яке також було розіслане основним учасникам виборчого процесу, експерти платформ проаналізували, наскільки передвиборні програми партій враховують ці пріоритети і відповідають європейському курсу країни загалом.
Для цього проект «Громадська синергія» розробив методологію, відповідно до якої, команда проекту і експерти платформ проаналізували програми топ-10 партій у відповідних сферах політики.
Які ж партії заслуговують на звання майбутніх євроінтеграторів, а від кого можна очікувати саботажу проєвропейських реформ? Нижче стисло представляємо найбільш важливі результати нашого дослідження.
Курс до ЄС: добре, але далеко не ідеально
Аналіз «світоглядної» складової програм партій показав, що євроінтеграційний курс з метою набуття членства в ЄС підтримує більшість політичних сил першої десятки за рейтингом (див інфографіку). Так, чітку позицію щодо цього висловили три «прохідні» партії: «Голос», яка також задекларувала доволі амбітну мету – перетворення України на регіонального лідера Східної Європи; «Європейська солідарність», що включила пункт про подання заявки на вступ до ЄС до 2023 року, та ВО «Батьківщина». А от у лідера перегонів – «Слуги народу» – забули згадати про членство в ЄС і обмежились завданням перетворити Україну на «Країну Мрій». Цікаво, що в програмі останньої, хоч і немає згадки про євроінтеграцію, в багатьох напрямках прописані секторальні реформи, що відповідають Угоді про асоціацію.
Очікувано не показали себе фанатами європейської інтеграції «Опозиційна платформа – За життя» і «Опозиційний блок». «Опозиційна платформа – За життя», що має всі шанси потрапити до майбутнього парламенту, пропонує закріпити у Конституції принцип нейтралітету і повернутися до політики багатовекторності. Партія виступає за відновлення «взаємовигідних торговельно-економічних зв’язків» з Росією, а також пропонує переглянути домовленості України в угоді зі Світовою організацією торгівлі та участь у зоні вільної торгівлі з Європейським Союзом Враховуючи попередню діяльність представників цього політичного табору, можна припустити, що «Опозиційна платформа» докладатиме зусиль, аби рухатися у напрямку, протилежному до європейської інтеграції України.
«Опозиційний блок» хоче закріпити в Конституції позаблоковий, нейтральний статус держави. Хоча таке бажання переважно стосується питань членства в НАТО, на нашу думку, такі дії можуть призвести до відмови від євроінтеграції.На межі отримання «червоної картки» опинилася «Радикальна партія Ляшка», в програмі якої не згадується про прагнення до членства в ЄС, а дії міжнародних партнерів зображуються як такі, що повністю суперечать національним інтересам України. Елементи дискурсу «власного шляху» в програмі «радикалів» і позиціонування України такою, що страждає від диктату ззовні, може зашкодити реалізації євроінтеграційних прагнень України.
Не менш важливим маркером того, наскільки серйозно потенційні законодавці ставляться до стратегічного курсу на євроінтеграцію, є згадка про необхідність виконання Угоди про асоціацію України з ЄС. Тільки три політичні сили з десяти згадали про документ, який має слугувати дороговказом реформ для країни: «Батьківщина», «ЄС» і «Слуга народу». Експерти платформ неодноразово наголошували на тому, що належне виконання Угоди про асоціацію з ЄС є запорукою ще більш тісного зближення України та ЄС. Цікавою видається позиція «Слуги народу», яка у своїх програмних цілях задекларувала намір ухвалити закони, необхідні для виконання Угоди, але при цьому чітко не прописала курс на вступ до ЄС. Це може свідчити про більш обережний і одночасно менш амбітний підхід команди чинного президента до питання розвитку відносин з ЄС.
Євроінтеграція тільки як гарний лозунг?
Експерти не обмежилися аналізом загальних декларацій, а дослідили, як партії бачать реформування пріоритетних сфер державної політики і чи відповідає це бачення євроінтеграційним забов’язанням України. В результаті такого аналізу ми отримали своєрідну шкалу (або «спідометр»), вздовж якої партії розташовані відповідно до балансу позитивних і негативних оцінок наших експертів. Також в таблиці, наведеній нижче, можна ознайомитися з оцінками, які отримала конкретна партія в тій чи іншій сфері.
Боротьба з корупцією, судова реформа і реформа державного управління
Цей блок реформ, на критичну важливість якого чи не найчастіше вказують посадовці ЄС і українське громадянське суспільство, прогнозовано знайшов відображення в програмах більшості партій, хоча й з різним ступенем заглиблення. Та лише «Голос» і «Слуга народу» достатньо чітко артикулювали свої антикорупційні кроки. Серед них: забезпечення і посилення незалежності антикорупційних органів та їхній перезапуск, участь громадськості у доборі кадрів до цих органів і контроль над ними, ліквідація антикорупційного підрозділу СБУ, запровадження цивільної конфіскації майна корупціонерів і повернення відповідальності чиновників за незаконне збагачення.
Також, окремо зазначила боротьбу з корупцією серед своїх пріоритетів «Сила і честь».
Решта ж партій обмежилася загальними фразами про необхідність боротьби з корупцією або взагалі про неї не згадали. Не набагато краща ситуація з увагою партій до судової реформи. З-поміж всіх партійних програм громадському порядку денному встановлення правосуддя найбільше відповідають програми «Голосу» і «Слуги народу», які фокусуються на питаннях реформування органів суддівського врядування й участі громадськості у контролі за системою судочинства.
Найповерховіше партії підійшли до питання реформування держслужби: тодіяк більшість його взагалі проігнорувала, частина інших обмежилася намірами скоротити кількість держорганів і чиновників.
Говорячи про питання безпеки і стабільності, більшість учасників перегонів, окрім прибічників нейтралітету, виступають за посилення Збройних сил України і впровадження стандартів НАТО. Програми партій «Голосу», «ЄС», «Слуги народу», «Української стратегії Гройсмана» містять окремі складові реформування сектору цивільної безпеки, зокрема щодо необхідності цивільного контролю над силовими структурами та позбавлення непритаманних їм функцій. Майже жодна партія не згадує безпекову співпрацю з Європейським Союзом, окрім «ЄС», і та лише в питанні розробки озброєння.
Найбільше ж пунктів, що суперечать євроінтеграційним забов’язанням нашої держави, було виявлено в економічних частинах програм партій. Програми декількох політсил містять популістські положення і закликають до протекціоністських дій у торгівлі, прикриваючись захистом національних інтересів і суверенітету. Протекціоністська політика партій суперечить Угоді про асоціацію. До прикладу, «Батьківщина» пропонує скасувати ПДВ, «Радикальна партія» - продовжити мораторій на експорт лісу-кругляку, а «Свобода» - повернути контроль державі над природними монополіями. Ці положення можна розглядати як такі, що суперечать розвитку конкуренції та ринкової економіки.
Також, ми вже згадували про намір «Опозиційної платформи – За життя» переглянути Угоду, що не може не викликати занепокоєння. Хоча про вихід з ПВЗВТ не йдеться, а лише про необхідність перегляду домовленостей, що закладені у самій Угоді. Тим часом «Опозиційний блок» виступає за модель «раціонального протекціонізму» (хоча в програмі не уточнюється, що під цим мається на увазі). Через таку обтічність позицій двох партій зберігається ризик того, що їхні дії можуть зашкодити функціонуванню ПВЗВТ з ЄС. Декілька спірних моментів знайшлося й у програмі партії «Голос», яка пропонує найближчим часом відмовитися від зовнішніх запозичень та законодавчо обмежити участь олігархів у приватизації великих підприємств. Постає питання: за яким критерієм буде сформований список олігархів?
Проте в цілому «Голос», як і «ЄС», демонструє серйозне ставлення до інтеграції України в європейські ринки. Серед кроків, зазначених цими партіями у своїх програмах, містяться пропозиції, що сприятимуть подальшому розвитку Поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі з ЄС (ПВЗВТ), а саме: створення уповноваженого економічного оператора («Голос» і «ЄС»), вдосконалення процедури єдиного вікна на митниці, захист прав інтелектуальної власності та запровадження європейських правил захисту споживачів фінансових послуг («Голос»). В основній програмі партії «ЄС» також зазначено важливість інтеграції української транспортної інфраструктури в європейський транспортний коридор.
Іншою важливою складовою євроінтеграції має стати створення єдиного цифрового ринку з ЄС, що дозволить відкрити доступ до онлайн-ринків та електронних послуг країн ЄС а також сприятиме зростанню інвестицій, торгівлі й зайнятості в Україні. Проте, тільки «ЄС» чітко зазначила цю мету у своїх пріоритетах, в той час як інші партії говорять лише про окремі аспекти інтеграції у єдиний цифровий простір (розвиток цифрових технологій і сфери IT, впровадження он-лайн послуг тощо).
Майже кожна партія так чи інакше висловилася з питань енергетики, хоч деякі дуже поверхово. «ЄС» задекларувала ціль інтегрувати Україну до енергетичного ринку ЄС, а в програмі «Голосу» робиться акцент на принципах енергоефективності. Водночас, для «Опозиційної платформи – За життя» пріоритетом є створення Тристороннього газотранспортного консорціуму (ЄС-Україна-Росія). Цей крок надав би РФ ще один важіль впливу на Україну в умовах нинішньої агресії, тому за цю пропозицію партія отримала «червону картку» від експертів. Cтимулювати енергозбереження та створити умови для розвитку відновлюваної енергетики обіцяє «Батьківщина», в той час як Опоблок виступає за зниження енергетичної залежності. Разом з тим, обидві партії підтримують розвиток вугільної галузі, що не відповідає довгостроковим цілям і політиці ЄС і є шкідливим для довкілля.
Варто зазначити, що питання охорони довкілля виявилося не дуже цікавим для майбутніх законодавців. Партії «Голос» і «Слуга народу» обмежилися декларативними заявами про підтримку зеленої енергетики. Причому остання запропонувала норму, яка вже існує в законодавстві, а саме – запровадження кримінальної відповідальності за незаконну вирубку лісів і грубі порушення правил поводження з відходами.
«Сила і Честь» включила важливе положення щодо екологічних проблем Донбасу, Криму та Азовського моря, але на цьому зупинилася. «ЄС» в своїй передвиборчій програмі обмежилася загальною згадкою про цю сферу, проте в основній програмі вказала на необхідність імплементації екологічної складової Угоди про асоціацію і зобов’язалася збільшити природно-заповідний фонд до 15% загальної площі України (нинішній складає приблизно 6.5%).
Ще одним євроінтеграційним пріоритетом, до якого проявили інтерес партії, є децентралізація. Найвищу оцінку бачення реформування цієї сфери отримали аж чотири політичні сили: «Голос», «Слуга народу», «Опозиційна платформа – За життя» та «Опозиційний блок». Останні дві також виступають за передачу значних повноважень та ресурсів з центру на місця, щоправда бракує розуміння, в якій послідовності будуть здійснені кроки, запропоновані опозиціонерам, і чи вони не зашкодять існуючій концепції децентралізації.
Що ж стосується соціальної політики, то в програмах багатьох партій «європейські стандарти» асоціюються з дешевими кредитами і високими зарплатами, пенсіями та іншими елементами соціальної держави. Проте, в програмах відсутнє чітке бачення того, як забезпечити реальний соціальний захист і діалог, який притаманний країнам ЄС і прописаний в Угоді.
Не обійшли партії увагою й проблему розвитку трудового потенціалу. В той час як «діагноз» ставиться більш-менш правильно (міграція, дефіцит кадрів, низький рівень оплати праці, диспропорції в пенсійному забезпеченні, закриття закладів профтехосвіти), підходи до вирішення проблеми різняться. Наприклад, експерти в сфері трудової політики вважають контроверсійною пропозицію зменшити єдиний соціальний внесок (ЄСВ) від «Слуги народу», «Опозиційної платформи – За життя», «Опозиційного блоку»). Запровадження «персоніфікованої пенсійної системи» («Батьківщина») - також неоднозначний крок, оскільки може збільшити дефіцит Фонду соціального страхування. Якщо ж говорити про освіту дорослих, то «ЄС» (в своїй основній програмі) і «Українська стратегія Гройсамана» зазначили необхідність запровадження європейського принципу освіти впродовж усього життя.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що більшість партій обмежилися або загальними гаслами про реформи, дотичні до європейської інтеграції, або ж зовсім проігнорували пріоритети платформ, які громадськість вважає ключовими для наближення до стандартів ЄС. Лише кілька політичних сил здійснили спробу системно пов’язати пункти своїх програм із євроінтеграційним курсом: «Голос», «Європейська солідарність» і меншою мірою «Слуга народу» й «Українська стратегія Гройсмана». В результаті, між потенційними «драйверами» і «гальмівниками» стався суттєвий розрив у отриманих оцінках.
Цікаво, що очолила анти-рейтинг секторальних реформ «Радикальна партія», «обійшовши» «Опозиційну платформу – За життя» та «Опозиційний блок». Звісно, від коротких передвиборчих програм партій не варто було очікувати занадто детального викладу кроків з реформування різних сфер суспільного життя. До того ж, програми партій є швидше деклараціями про наміри, й багато чого залежатиме від складу майбутньої коаліції і відповідної угоди між фракціями.
В той же час, такі програми дозволяють виборцям зрозуміти, що є важливим для тієї чи іншої політичної сили й наскільки серйозно вона ставиться до євроінтеграції. В цьому контексті зростає роль громадянського суспільства, яке, володіючи необхідною експертизою, має адвокатувати потрібні євроінтеграційні реформи і допомагати владі у їхньому впровадженні. Але вже зараз можна сказати, що з новим складом парламенту це завдання буде не з легких, бо найбільш обділеним увагою питанням в програмах політичних сил виявилася саме співпраця з громадянським суспільством.
Після первинного аналізу програм експертами «Громадської синергії», галузеві експерти платформ здійснили остаточний аналіз та виставили оцінки. Ще на початку червня 2019 року ми адресно звернулися до політичних партій з проханням надати тексти їхніх передвиборних програм. Нам відповіли представники партії «Голос», «Слуга народу», які попросили вважати їхню основну програму, розміщену на веб-сайті, передвиборною. ВО «Свобода» повністю задовольнила наш запит. Партія «ЄС» на той момент оприлюднила передвиборну програму на своєму веб-сайті, а партії ВО «Батьківщина», «Громадянська позиція», «Сила і честь» попросили почекати, доки програму буде опубліковано на сайті ЦВК. Програми чотирьох інших партій бралися з сайту ЦВК (нова основна програма «Європейської солідарності» також бралася до уваги). Слід зазначити, що ми не брали до уваги окремі виступи і заяви представників партій щодо євроінтеграції, які, звісно, варті окремої уваги і можуть доповнити загальну картину.
Ця стаття була підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду«Відродження» в рамках проекту «Громадська синергія». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю її автора і необов’язково відображає точку зору Європейського Союзута Міжнародного фонду «Відродження».