ГлавнаяМир

Путін в Італії: спокуса “обміняти” Україну на Лівію

Італія живе у якомусь своєму вимірі чи світі. Тут готові розстилати перед Путіним червоні доріжки, кланятися й посміхатися. Так, ніби злочинів путінського режиму ніколи не було.

Владимир Путин (в центре справа) иДжузеппе Конте (слева) во время встречи делегаций в Кремле, Россия, 24
октября 2018.
Фото: EPA/UPG
Владимир Путин (в центре справа) иДжузеппе Конте (слева) во время встречи делегаций в Кремле, Россия, 24 октября 2018.

11-годинне перебування Володимира Путіна у Римі був центральною темою всіх теленовин упродовж всього дня. Журналісти детально описували кожний крок “високого гостя”, не забуваючи окремо змальовувати його “спортивні рухи” та відсутність втоми, а також “доброзичливі посмішки” його візаві — папи Франциска, прем’єр-міністра Джузеппе Конте та президента Італії Серджо Маттарелли. 

Телехронікери розповіли італійському глядачеві і про “неймовірний великий літак” російського виробництва, на якому прилетів Путін, і про також російський шестиметровий лімузин, щодо якого робилися окремі проби — адже в’їзди в римські владні палаци старовинні, вузькі, відтак подібна махіна могла просто не поміститися. 

Окремими графіками центральні телеканали малювали економічні показники — як змінювався товарообіг між Італією та Росією, як на нього впливають санкції і яке співробітництво було б можливе у майбутньому — з огляду на те, що разом з лідером РФ приїхала велика делегація представників бізнесу (російський кортеж складався з 30 автомобілів).

Одне слово — Путіна тут зустрічали так, ніби нічого такого не було. Ніколи не було Чечні, Грузії, Криму, Донбасу, збитого “Боїнга”, Скрипалів, Сирії, Лівії та інших страшних злочинів путінського режиму. 

Так, ніби Апенніни перебувають в якомусь паралельному світі, де Путін — шанований глава держави, в Росії немає ніякого режиму. І до того ж вона має ВВП на душу населення не втричі менший за італійський, а втричі більший. Де немає ніяких проблем та викликів. Одне видання примудрилося написати, що у ЄС та Росії “просто різні погляди щодо України”.

Закриті вулиці та власний дегустатор 

Хоча те, що у Римі під час візиту вжили майже безпрецедентні заходи безпеки вказує на те, що італійці ситуацію насправді розуміють. Отже, у Римі: закрили для проїзду понад 50 (!) вулиць, заборонили курсувати навіть таксі (!), понаставили снайперів на кожному даху — в місті і в аеропорті, нашпигували місто кількома тисячами правоохоронців, серед яких були і російські агенти у цивільному (!). Поставили три кордони. Що вже говорити про заборону громадських маніфестацій у всьому центрі та патрульні гелікоптери й дрони.

Фото: EPA/UPG

І Путін теж розуміє, що не всі ставляться до нього так поблажливо, як Маттео Сальвіні чи Луїджі ді Майо. Чого вартий хоча б один той факт, що до Рима він прилетів з особистим дегустатором...

Він знає, що прилетів до “друзів” (ще б пак, зважаючи на мільйони євро, якими він профінансував принаймні одну з правлячих партій, згідно з журналістськими розслідуваннями), але ці “друзі”все ще проживають у країні, пов’язаній євроатлантичними зобов’язаннями. Тому Путін приїхав, аби спокушати.

Міняємося? Україну на Лівію! 

Його меседж був досить зрозумілим: давайте ви віддасте мені Україну, а я допоможу вам з Лівією? І дам вам ще додаткових “пряників”. Приміром, бізнесових.

Російський президент багато говорив про те, в який сферах економіки можна посилити італійсько-російське співробітництво, як це допоможе створити нові робочі місця (що є болючою темою для Апеннін), що торік до Італії приїхав майже мільйон російських туристів, а може приїхати ще більше. Згадав окремо, що Італія на 35% залежить від російського газу. 

Відтак, запропонував свої послуги в досягненні режиму припинення вогню у Лівії, що для італійських вух звучить, безперечно, спокусливо. Адже Лівія — це та сама сорочка, що ближча до італійського тіла, аніж українська. З Лівії постійно відправляються численні мігранти, яких віце-прем’єр Сальвіні, великий шанувальник Путіна, настирливо пропонує вважати за найбільшу проблему країни. Отже, поки у Лівії триває війна, жах і хаос, потік мігрантів тільки посилюватиметься. До того ж, цей жах і хаос ставить під загрозу поставки газу звідти до Італії. І тут знов-таки “може стати у нагоді” “аміко Владімір”. Який може всі ці проблеми вирішити. Легко. Тільки поклопочіться перед ЄС про зняття санкцій, які “шкодять всім”.

Фото: EPA/UPG

Про те, що санкції “нікому не йдуть на користь”, з Путіним охоче погодився італійський прем’єр Джузеппе Конте. Однак, додав він, - “Санкції не є ціллю, а є певним режимом — сподіваємося, тимчасовим — і Італія працює над тим, щоб дозріли умови для подолання цього стану відносин між ЄС та Росією”. Що саме і де саме має “дозріти” Конте не уточнив.

Дещо неочікувана словесна дуель відбулась, однак, під час прес-конференції після запитання журналіста “Ла Стампи” (одне з найбільш проукраїнських видань на Апеннінах) Іларіо Ломбардо: “чи ви розчаровані тим, що Сальвіні після візиту до Вашингтону та бесіди з Майком Помпео пом’якшив свою позицію, сказавши, що Росія має здійснити першою певні кроки в Україні, якщо хоче послаблення санкцій?” Путін у відповідь почав жартувати у своєму звичному цинічному стилі: “Ми звикли, що всі кажуть, нібито Росія має щось завжди робити першою. Водночас, ми дуже вдячні Італії за дружні відносини...” і т.п. І, що, мовляв, від Росії мало що залежить, що український президент має підписати закон про амністію та говорити з Донбасом, не називаючи їх сепаратистами...

Коли слово знов взяв Конте, він сказав: “Мій друг Владімір, коли говорить, що від Росії мало залежить, є занадто скромним. Насправді, Росія, щоб подолати ці суперечності, може відіграти велику роль. Мають бути створені умови для клімату взаємної довіри, щоб були помітні кроки вперед”. Досить несподівана “шпилька” у бік Кремля. Зате — єдина.

Поза тим, Конте переконаний, що обрання Зеленського “відкриває вікно можливостей” для врегулювання в Україні. А Путін зазначив, що поки що Зеленський робить певні непідходящі заяви, але треба почекати завершення передвиборчої кампанії до парламенту. А там, мовляв, “буде видно”.

До візиту та під час його були підписані економічні угоди між італійськими та російськими організаціями.

Фото: EPA/UPG

Помітну увагу приділили італійські ЗМІ й зустрічі Путіна з Папою Римським Франциском І, на яку російський лідер запізнився більш, ніж на годину, залишивши таким чином Папу практично без обіду, що, “однак, не позначилося на душевності зустрічі”.

Запрошення відвідати Москву не відбулося. Як зазначають італійські коментатори, відвідати Москву є давньою заповітною мрією очільників Ватикану. І для Папи з Латинської Америки, як Франциск, було б легше отримати таке запрошення, аніж Папі-поляку (Войтилі у минулому). Але для цього треба також поступитися “українським питанням”, бо в Україні, мовляв, церква “відкололася” від Московської, а розкол — це погано. Той самий меседж - “здайте Україну”.

“Диктаторів в Європі — не треба!” 

Офіційний Рим зробив все можливе, аби Путін почувався комфортно на італійській землі. Місто вичистили від куп сміття (тільки у місцях проїзду кортежу, але все ж таки), журналісти практично не могли ставити йому запитань. Так, інтерв’ю з Путіним виданню “Корр-єре делла Сера” напередодні візиту було зроблене цілком у письмовій формі. Відтак, можливості відповісти на якусь репліку автори матеріала не мали жодної. Так само до мінімуму були зведені запитання журналістів “наживо” - під час прес-конференції було дозволено лише два запитання від італійських журналістів і два — від російського пулу, привезеного Путіним.

Але оскільки рештки демократії в Італії ще є, то одне з запитань було від вище процитованої “Ла Стампи”, а тих, хто голосно освистав російський кортеж під час його проїзду центральною Віа Трітоне, не заарештували. Зате склали протокол на представниць італійської ультралівої партії “Більше Європи” (“Più Europa”). Сильвія Манці та Антонелла Сольдо розгорнули прапори Євросоюзу та своєї партії перед блок-постом поліції поблизу президентського палацу у Римі. Одна з них також виставила вперед, через розріз довгої сукні, ногу з написом на ній: “Dictators are not welcome in Europe”. За що були затримані, ідентифіковані та обшукані поліцією.

Українці Рима також не могли пропустити таку подію, як візит господаря Кремля до їхнього міста. Відтак, незважаючи на заборону публічних маніфестацій, домоглися-таки від поліції дозволу на проведення акції протесту в українських кольорах. Акція відбулась на площі Bocca della Verità (Вуста Істини) і понад півсотні українських активістів нагадали, що істина — за Україною. Що Крим, Донбас, бранці Кремля, нелегально ув-язнені моряки — існують в реальності і потребують уваги політиків. “Ми не втомимося нагадувати про це”, - заявив організатор акції Олесь Городецький.

Фото: Наталка Кудрик

Акцію висвітлювали кілька італійських ЗМІ та агенція “Reuters”, відтак, у Путіна, який її не бачив наживо, буде можливість ознайомитися з нею по ЗМІ. Приміром, італійське видання “Romatoday” не побоялося процитувати українців — їхня новина називається так - “Путін у Римі, протест українців столиці: “Убивце, руки геть від України!”. А наступного дня провідні ще принаймні три провідні газети вийшли з фотографіями з українського протесту.

Загалом, центральні італійські ЗМІ висвітлювали візит у своєму дусі, коли багато залежить від совісті конкретного журналіста або гостя студії. Так, на каналі RaiNews24 ведучий огляду преси Роберто Вікаретті нагадав глядачам, що “санкції на Росію були накладені не через антипатію до неї, а через конкретні порушення”. А потім на тому ж каналі з’явився гість студії, журналіст “Корр'єре делла Сера” Фабріціо Драгосей, що відпрацював багато років кореспондентом у Москві, і затягнув “пісню” про те, що Майдан влаштували ультраправі нацистські сили, що в Києві були молодчики з нацистською символікою на шоломах, і взагалі, Захід та Америка теж причетні. При тому, що Драгосей звинувачує Москву у замаху на Скрипалів, а у збитті “Боїнгу” є “певна роль Росії”.

Звичайно, якби Італія нарешті усвідомила, чому колишні московські кореспонденти не є, м'яко кажучи, неупередженими експертами з українських питань, то це був би крок уперед. Але до цього, здається, ще далеко: вустами колишніх радянських та московських коррів послуговуються практично всі центральні ЗМІ. Що не може не впливати на інформаційну повістку.

Ірина КащейІрина Кащей, журналістка-міжнародниця
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram