Незабаром Україна святкуватиме тридцятиріччя Незалежності. За гучними привітаннями, славнями і обіцянками кращого майбутнього варто замислитися: а чого навчили нас ці три десятиліття? Яких помилок ми припустилися? Чому? Чи можна їх було уникнути? Чи зроблені висновки - аби не допустити подібного завтра?
Усе це ми - редакція LB.ua - аналізували, задумуючи для вас спецпроєкт «Уроки Незалежності». «Свідки епохи» ми його ще між собою називаємо. Свідки епохи - люди, які не просто добре пам’ятають той чи інший період новітньої історії, явище, але виступали його активними співтворцями. Вони говорять не на задану тему загалом, а про те, до чого долучалися самі і що кардинально змінило їхнє власне життя.
Політики, президенти, дипломати, банкіри, письменники, волонтери, фінансисти, ветерани, освітяни. Леонід Кравчук і Сергій Жадан, Кирило Говорун і Віктор Пинзеник, Оксана Забужко та Ігор Гордійчук («Сумрак»), Леонід Кучма й Олександр Ройтбурд, Юрій Луценко та Геннадій Москаль, Роман Шпек і Борис Гудзяк. Багато-багато інших. Свідки епохи, які самі ж виступали її архітекторами. Відтак мають право на оцінки, узагальнення, рекомендації.
Шостого серпня починаємо символічно - із засадничого інтерв’ю Леоніда Макаровича Кравчука. Надалі публікуватимемо два тексти на тиждень - щопонеділка та щочетверга. Продовжуватимемо також і після 24 серпня - матеріалу багато. Наше завдання: не просто «прив’язатися» до дати, але переосмислити важливе разом із вами - нашими читачами. Переосмислити, щоб будувати нове на здоровому, стабільному ґрунті. Долучайтеся!
Виталий о президентстве: "Нужно будет? Я не боюсь таких вызовов". Владимир: "Когда я слушаю наших политиков, часто думаю: «кто эти смешные люди? Что они говорят? Что они делают?». Ведь я точно
могу сделать это лучше. Точка"
Найбільш резонансні політичні вбивства сучасної України. Що писали журналісти свіжим слідом, до чого ті події призвели та як змінили країну?
“Не всі до мене добре ставляться, тому що я часто кажу речі, які люди не готові обговорювати”. Про неприємні речі, про зміни в лікарнях і їх відсутність, про культуру управління та культуру
обговорення - в інтерв’ю з Катериною Булавіновою.
Коли вчені їдуть за кордон ― це цілком нормально, наука не може обмежуватися кордонами країни. Та це стає проблемою, коли вони не повертаються, бо не мають вдома належних умов.
"При посольстві РФ завжди були представники ФСБ. Вони роками ходили в СБУ, як до себе додому. Деякі там навіть мали кабінети".
Водій і Янукович в машині спереду, я - позаду. І всю дорогу лунає жорсткий шансон: "Как на черной скамье: на скамье подсудимых". Я думаю: «Бл…ть, з ким я їду? Я, міністр внутрішніх справ! Куди він
мене везе?»
Убивство Гонгадзе – це була перша спроба повернути Україну під Кремль, коли Кучма заїкнувся про НАТО. На жаль, мушу визнати, що на той момент всі ми, борючись проти авторитарної системи Кучми, –
стали інструментом у кремлівському плані
Письменниця розповідає про історію вітчизняного книжкового ринку, про те, як змінювався статус українського автора від рубежу 1980-1990-х і дотепер і як письменництво наново ставало
професією.
Незалежність – це наші цінності, наша свобода, тисячолітня цивілізація наших предків і нові культурні коди нашого молодого покоління.
“Безумовним здобутком незалежності є алгоритм особистісного зростання”.“Нащо пам’ятати історію тим, хто не робить з неї висновків?” “Нинішня влада - це піонери, які захопили школу”. Інтерв'ю з
соціальним психологом Олегом Покальчуком.
«Вони у 2014 році сиділи по кабаках, а тепер керують у владі». Легендарний «Сумрак» розповідає про армію в 90-х і природу російсько-української війни.
Арт-процессы Украины 1980х-1990х и одесская художественная сцена в рассказе Александра Ройтбурда
«Росіяни планували зняти мене з поїзда та доставити до Москви, щоб я зняв свій підпис з Біловезьких угод». «Я точно знаю: якщо Путін віддасть завтра Крим, то його вже в України складно буде
забрати».
Ми будуємо фундамент, на якому працюватимуть ще багато президентів незалежної, сильної та європейської України.
Національна платформа, ідентичність українців як політичної нації є найважливішим фактором встановлення миру, звільнення від окупації і повернення анексованих територій; це формула вічної
України.
Церква України і церковна незалежність очима архімандрита Кирила Говоруна.