Польща
У грудні Польща закупила понад 60 мільйонів доз вакцини від ковіду від шести різних виробників. Цього повинно вистачити для вакцинації практично всього населення 38-мільйонної країни. Наразі зробили майже пів мільйона щеплень. За час пандемії в Польщі офіційно зареєстрували майже півтора мільйона інфікованих, з них понад 33 тисячі людей загинули.
Вікторія Пухальська, 21 рік, переїхала вивчати стоматологію до Варшави з Бердичева
Я навчаюся на четвертому курсі у Варшаві. На початку березня, коли нам сказали про припинення занять офлайн, ми тільки посміялися. Применшували небезпеку. Ми мали багато практичних занять із пацієнтами, тож не думали, що нас торкнеться ця ситуація. Але вже на початку травня я поїхала додому ― оскільки лишатися в Польщі, коли все онлайн, не було сенсу. Повернулася вже в серпні.
Я два роки працюю асистенткою в стоматологічному кабінеті, який навесні був зачиненим. Відколи ми повернулися до роботи, маємо одноразові фартухи, маски, щодня вимірюємо температуру собі та пацієнтам. Пацієнти також заповнюють анкету про самопочуття. Я очікувала, що контакти будуть відслідковувати, але на практиці інакше ― наприклад, є пацієнти, які приховують хворобу. Але буває і таке, що за кілька днів після візиту людина телефонує і каже, що виявила в себе симптоми, тож хоче нас попередити. Загалом люди ходять у масках, бо штрафи дуже високі ― 30 тисяч злотих (понад 200 тисяч гривень ― ред.).
Незважаючи на те, що я працюю в стоматологічному кабінеті, вакцинували мене як студентку. Наприкінці грудня в Польщі почали робити щеплення так званій групі Zero, куди входить медперсонал. Обіцяли вакцинувати студентів медичних факультетів із кінця січня, але почали раніше. Ще перед Новим роком охочі подали заявки в деканат ― це безкоштовно і добровільно, нікого не примушували. Я переживала, чи вакцинують мене як громадянку іншої країни, але з цим проблем не виникло. Деканат просто надіслав бланк згоди та анкету.
Вакцинація студентів стартувала позаминулого тижня, починаючи з останніх курсів. Я отримала e-mail від деканату про те, коли і куди прийти. Мене вакцинували 13 січня в центрі, де відбувалися пари. Зі собою я мала підписану згоду на обробку персональних даних і анкету самопочуття, де також зазначила, що моя згода добровільна.
Перед самою вакцинацією ми ще раз засвідчили, що згода добровільна, а в наступному приміщенні сімейний лікар перепитав дані про самопочуття. У третій кімнаті вже вакцинували ― це було дуже швидко, внутрішньом’язова ін’єкція у плече. Це була перша доза вакцини від Pfizer, другу можна отримати як мінімум через 21 день ― усім видали «паспорти вакцинації» з номером і датою наступної ін’єкції. Кажуть, що від другої дози може бути сильніша побічна дія, трохи піднімається температура. У мене це припадає на переддень іспиту, і я переживаю тільки за це ― попрошу, чи можна перенести на два дні.
Ніяких побічних ефектів не відчула, тільки надвечір і наступного дня боліла рука. Ми з друзями, вітаючись, жартома поплескуємо одне одного по плечу. Про побічну дію ми знали, адже на бланках, що заповнювали перед вакцинацією, було посилання на офіційну сторінку, URPL із цією інформацією. Ніхто цього не приховує.
У Польщі про вакцину говорять усюди. Лікарі й лікарки, на яких я підписана в Instagram, активно популяризують наукові знання про вакцинацію, на цю тему проводять вебінари, адже є дуже багато неправдивої інформації чи теорій змов. Деякі друзі жартома так і пишуть, що тепер «зачиповані» (йдеться про популярну теорію змови про мікрочипи у вакцинах, з допомогою яких можна керувати людством, що є неправдою ― ред.). Насправді в усьому можна розібратися, якщо зазирнути до шкільних підручників з біології, але люди читають легкодоступні маніпуляції. Навіть деякі мої знайомі насторожено ставляться до вакцини, мовляв, не знають, що їм колотимуть. На це я кажу, що йдучи до стоматолога або купуючи Coca Cola, вони теж не знають, що саме відбувається. Ці теорії змови ― нонсенс.
Я давно чекала на вакцину. Через зв’язок з медициною ситуація з коронавірусом для мене близька. Щодня я про це не шукала новин, але коли дізналася, що вакцинація скоро, дуже зраділа. Я люблю подорожувати, сумую за нормальним навчанням, але найбільше ― за спокійними поїздками додому. Я приїздила до сім’ї раз на чотири місяці, і щоразу пробитися додому і повернутися на навчання було великою проблемою. Щоразу я переживала, чи не заражу батьків, дідуся, бабусю. Мій дідусь перехворів у легкій формі, йому 81. Зараз почувається нормально, але схуднув, досі має слабкість і проблеми з концентрацією.
З бабусею і дідусем про вакцинацію ще не говорила, тільки з мамою. Спершу вона була настороженою, але я її переконую: треба вакцинуватися, тільки-но з’явиться можливість. Кажу їй, що не радила б того, чого не хотіла б для себе. Якби була можливість купити вакцину в Польщі і провакцинувати родину, я так і зробила б. Байдуже, скільки це коштує, хоч і заробляю я не так багато.
З одного боку, я маю майже дитячу надію, що всі вакцинуються і все буде добре, з іншого ― з наукової точки зору я розумію, що вакцина дієва. Лікарі і вчені, яким я довіряю, кажуть, що це необхідно ― і я не маю підстав їм не вірити. Так, ми ще не знаємо, наскільки тривалим буде імунітет, але якщо треба буде ще раз вакцинуватися через кілька років ― я це зроблю.
Ізраїль
Ізраїль має найшвидші у світі темпи вакцинації ― вже 1 січня у країні зробили щеплення 12% населення. До середини березня уряд планує вакцинувати 5 із 9 мільйонів громадян і громадянок країни та почати згортання локдауну. Для вакцинації використовують препарат від Pfizer, також у країні схвалена вакцина компанії Moderna.
Алан Ісмаїлов, 43 роки, Ізраїль
Ми з дружиною і двома дітьми живемо в невеликому містечку в центрі країни. Це ще навіть не місто – населений пункт тільки будується і незабаром отримає статус міста. Я працюю у сфері комунікацій ― технічне обслуговування інтернет-мереж. На моє життя локдаун не вплинув, бо ми продовжували працювати. Коли всі сиділи вдома й перейшли в онлайн, у нас було дуже багато роботи. Тож я локдауну практично не відчув. Я спілкувався з багатьма людьми, але не захворів.
Спершу в Ізраїлі вакцинували медперсонал і людей групи 65+, друга хвиля вакцинації ― від 55 до 65 років, зараз стартували щеплення для людей віком від 45 до 55 років. Використовують вакцину Pfizer. Її треба зберігати при низьких температурах, тож коли розморожують забагато доз, увечері можуть прийти молодші, щоб вакцинуватися поза чергою. Інакше вакцину викидали б. Так вакцинувалися і я, і дружина. Я підписав документ про отримання щеплення. З побічних ефектів була хіба що легка слабкість наступні два дні.
Мої батьки отримали вакцину раніше за віковою категорією ― прийшло повідомлення від лікарняної каси з назначеним днем і часом. Лікарняні каси ― аналог української поліклініки, вони є по всій країні. Кожен і кожна мають свого лікаря, тому скласти списки вакцинації ― не проблема. Черг немає, але в нас уже два мільйони вакцинованих.
В Ізраїлі популярна теорія про те, що локдаун у країні, бо прем’єр-міністр не хоче йти у відставку. Це теорія навколо виборів, але теорії про чипування та інші змови в нас не поширені. У медіа є промоція вакцинації, на вулиці бігборди із закликом вакцинуватися, щоб повернутися до нормального способу життя. Звісно, люди поспішають вакцинуватися, дуже серйозно ставляться до цього, дотримуються правил ― якщо ти без маски, в один ліфт із тобою не зайдуть. Хоча спершу пандемію не сприймали серйозно, тепер, побачивши таку кількість смертей, розуміють, що вірус небезпечний.
США
Вакцинацію від ковід у США почали ще в першій половині грудня. Наразі за темпами вакцинації країна на 5 місці. За час пандемії у США захворіли понад 24,5 мільйони людей, із них більш ніж 400 тисяч померли. На першому місці за кількістю випадків наразі штат Каліфорнія.
Наталія Гракова, 50 років, переїхала працювати медсестрою до Каліфорнії з Києва
Я працюю медсестрою в центрі діалізу в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія. Щодня ми очищуємо кров, виводимо токсини, постійно маємо справу з пацієнтами. Ми не припиняли роботи цілий рік, і ніхто з нас не мав відпустки ― ніким замінити. Ковід був єдиною причиною не працювати ― я, наприклад, захворіла влітку і місяць провела вдома, поки лікувалася.
У нас хворів і персонал, і пацієнти. Серед останніх був великий спалах у липні, і наприкінці січня ми очікуємо нового ― не всі дослухалися до закликів не збиратися компаніями чи родинами на свята. Наші пацієнти носять маски, ми обмежили кількість відвідувачів, перевіряємо температуру й опитуємо про наявність симптомів. Спершу хворі на ковід переходили до спеціальних лікарень, але тепер скрізь бракує місць, тому ми обладнали для них ізоляційну кімнату, де проходить лікування. Коли пацієнтів особливо багато, я проводжу там 12 годин, а коли хтось із колег хворіє, то всі 15. Зараз до нас на допомогу прилетіли медсестри з Нью-Йорка, бо нікому працювати ― медсестер бракує, у інших госпіталях така сама ситуація. Студентам спростили іспити, щоб вони могли якнайшвидше почати працювати. Створюють багато робочих місць, пов’язаних із вакцинацією, медперсонал проходить навчання.
Першими вакцину отримують працівники та працівниці лікарень. Потім вікові групи 75+, 65+, 55+, і тільки тоді молодші. Мене вакцинували на роботі. Після ін'єкції Moderna ми 15 хвилин просто сиділи, щоб упевнитися, що немає алергічних реакцій ― цього часу достатньо, щоб пересвідчитися. Нас попереджали про побічну дію: біль у руці, почервоніння, слабкість, невисока температура ― але це нормальна реакція організму, яка так само проявляється після вакцини від грипу. Ні в кого з моїх знайомих ускладнень не було, хіба що невисока температура. Вакцинація добровільна, ніхто нікого не примушує. Але практично всі мої колеги вирішили зробити щеплення ― крім тих, хто просто зараз хворіє. Вони зможуть отримати вакцину через місяць-два.
Можна вакцинуватися, не виходячи з машини ― для цього під центри вакцинації переобладнали стадіон Dodgers і парковку Диснейленду. Процес чітко організований: записуєшся онлайн на певний час, приїжджаєш, показуєш підтвердження й отримуєш документ про першу дозу. Поки не отримаємо другу, продовжуємо ходити в масках, тримати дистанцію і мити руки. У цьому сенсі нічого не змінилося.
Для вакцинації в нашому медичному центрі буде спеціальний персонал ― 1-2 людини, що займаються тільки вакциною, адже в нас буває забагато пацієнтів. Я буду поруч, щоб спостерігати за їхнім станом.
Я поїхала з Києва у 1997 році, але щодня підтримую зв’язок з друзями. Дуже цікавилися моїм самопочуттям після вакцинації. Вони ставляться до вакцинації по-різному ― так само, як і в США. Молодші не проти вакцинуватися, якби тільки був препарат. У нас немає особливої інформаційної кампанії, ніхто не каже, що невакциновані не зможуть, наприклад, працювати. Але люди самі цього хочуть, бо ж ледь не в кожного хтось рідний чи знайомий уже захворів, у лікарнях не вистачає ліжок. Мої знайомі й колеги тяжко перехворіли, дехто навіть помер.
Хотілося б повернутися до попереднього життя ― не носити маску, спокійно піти в ресторан чи перукарню. Усі втомилися від цього. Я сподіваюся, що вакцина зупинить вірус. Бажаю, щоб в Україні вакцинація почалася якнайшвидше ― це справді допоможе.
Чехія
У Чехії вакцинація безкоштовна ― вартість щеплення препаратом від Pfizer покриває обов’язкове медичне страхування. Одним із перших наприкінці грудня щеплення зробив прем’єр-міністр ― це транслювали в прямому ефірі. У країні планують розгорнути 200 пунктів вакцинації і провести інформаційну кампанію про важливість вакцини.
Ана, 24 роки, Прага
Я вивчаю загальну медицину в Празі. Ані я, ані більшість моїх родичів на ковід не захворіли ― тільки зведений брат, з яким я не живу, і хлопець моєї мами. Коли все тільки почалося, тато був такий наляканий, що перестав виходити з дому, хіба що мав нагальну потребу. Мені так само було страшно. Але з часом ми всі звикли. Хоча особисто я погано даю собі раду з обмеженнями і локдауном, мені постійно потрібно чимось займатися, інакше я пригнічена і тривожуся. Я сумую за можливістю випити каву, повечеряти разом, піти в кіно чи за покупками ― просто за тим, як насолоджувалася життям. Але найбільше мені бракує спортзалу ― фітнес був моєю найбільшою пристрастю в останні кілька років.
Я працюю в лікарні, яку обладнали для роботи з пацієнтами, хворими на ковід, тож змогла отримати вакцину як медична працівниця, хоча досі є студенткою. А загалом молодшим людям доводиться чекати ― спершу вакцинуть медперсонал, потім групу 80+ і так далі. Зараз вакцинують 65+.
Вакцинація відбувалася дуже швидко. Прийшли близько 13:10, у групі 10 людей, о 13:20 уже заходить наступна група. Працює двоє лікарів чи медсестер. Я провела в лікарні близько 1,5 хвилини, 2 хвилини почекала на реєстрацію. Лікар уточнив інформацію про протипоказання (вагітність, алергія, гострі захворювання, прийом ліків тощо), а потім пояснив, які можуть бути побічні ефекти, рекомендував кілька днів утриматися від алкоголю і фізичних навантажень. Мені порадили посидіти в приймальні 15 хвилин після вакцинації, щоб переконатися, що все гаразд ― вакцина ніяк мені не зашкодила, я не мала жодних побічних ефектів і почуваюся прекрасно.
Одна з моїх подруга проти вакцинації, бо її виховали з думкою, що «вакцина=отрута». Поки що я не говорила з нею на цю тему, але коли прийде час, поясню, що це не шкідливо, і спробую переконати.
Бахрейн
Бахрейн ― третя країна за темпами вакцинації. Для екстреної вакцинації дозволили використовувати в тому числі Sinovac, яку замовила Україна.
Ханін, 22 роки, переїхала з Пакистану до Бахрейну
Я жила в Пакистані ― звідти мій тато, а мама з Бахрейну, куди я переїхала вивчати журналістику. Навесні я їздила у Ньюкасл на день народження подруги. Саме тоді оголосили локдаун ― я встигла повернутися до Пакистану, але подорожувати в такій атмосфері було страшно. Через тиждень я планувала летіти до Бахрейну, але наступного дня по прильоту аеропорт закрили. Тож я застрягла в Пакистані на пів року. Я дуже соціальна людина, і мені було складно, адже я не могла бачитися з друзями. Мої батьки похилого віку: мамі ― 62, а татові ― 71. І я дуже боялася за них. Так само боялася потрапити до лікарні. Три місяці я практично нікуди не виходила через страх. Після локдауну маю депресію і панічний розлад.
Мої батьки розлучилися, і ми з мамою переїхали до Бахрейну. Моя старша сестра також розлучилася з чоловіком під час локдауну, й ми оселилися разом з бабусею і родиною тітки.
У Бахрейні вакцинація вже почалася, але пріоритетні групи ― медперсонал і люди віком від 60 років. Використовують Pfizer і Sinovac. Вакцинація для моєї вікової групи повільна, але я змогла отримати вакцину завдяки зв’язкам родини в міністерстві охорони здоров’я, і тепер уся наша родина в безпеці. Для вакцинації я зареєструвалася онлайн, програма безкоштовна, другу дозу я отримаю 1 лютого.
Спершу я сумнівалася в необхідності вакцини, але потім зрозуміла, що хочу жити і не боятися. Я була антивакцинаторкою, але ми живемо тільки раз і я не хочу померти від ковіду. Тепер переконую в цьому свою двоюрідну сестру, що теж проти вакцини. Це дозволить нам бути в безпеці.