15 дітей у класі, та все одно позмінно
Син Мирослави Банадеги навчається у 10 класі у Львові. Цього року в його школі запровадили позмінні уроки. Одного дня учні навчатимуться очно, наступного – дистанційно. Батьків учнів проінформували про це, коли рішення було вже прийняте, з ними не обговорили можливих варіантів.
Жінка розповідає, що цього року два десяті класи школи мали об'єднати. Якби це зробили, то в одному приміщенні вчилися б 34 дитини. Зважаючи на пандемію, батьки обох класів були проти і попросили залишити все без змін. Тепер син Мирослави навчається з 14 дітьми, тобто загалом їх у класі - 15. Клас буде приходити на очні уроки в повному складі. Та все одно за графіком день через день, що, на думку батьків, позбавлено логіки.
Мирослава вважає, що така кількість учнів дозволяє дотриматися всіх рекомендацій МОЗ, і хоче, щоб учні навчалися у школі постійно. Вона переживає, що позмінне навчання погано вплине на підготовку сина до випускних іспитів і ЗНО.
Згадує, що уроки під час карантину не завжди проходили або були зрозумілими для школярів. Частину предметів учні опрацьовували самостійно – вчителі надсилали лише завдання і зазначали параграфи, які потрібно прочитати в підручнику.
“Кажуть, що тепер дистанційне навчання зміниться. Уроки у школі і вдома починатимуться о 8-й ранку. Учителі проводитимуть усі заняття зі шкільного кабінету. Можливо, це й буде більш дієво, ніж минулого разу, але все ж це не безпосередня, очна співпраця з педагогами”.
Крім того, Мирослава тривожиться через нові санітарні норми для кабінетів. Її син - алергік, тому вона переживає, що деякі антисептичні засоби можуть спровокувати негативні наслідки для його здоров'я.
“Після тривалої розлуки з друзями учні дуже соромляться одне одного”
Головне в навчанні в умовах пандемії – зберігати спокій і поступово, але систематично виконувати домашні завдання, переконана Олена Кравчук. У її доньок онлайнові уроки були різними: меншій, яка навчається у третьому класі, надсилали завдання в месенджери; старшій, дев'ятикласниці, для карантинного навчання знадобився Zoom.
Олена – вчителька молодших класів. Вона каже, що дистанційне навчання не було настільки ж ефективним, як очне. “Неодноразово чула від колег, що учні гірше відповідали під час онлайнових уроків. Часто вони не могли проаналізувати вчинки героїв, переказати твір чи висловити власну думку”, - говорить учителька.
Олена також відчуває тривогу через те, що діти стали більш закритими і не зможуть спілкуватися з учителями і друзями, як раніше. Каже, коли діти зараз повертають підручники до шкільної бібліотеки, то почуваються невпевнено.
“Вони соромляться заговорити до мене. Часто чекають, що розмову розпочну я. Починаємо розмовляти – бачу, що їм важко розповідати про себе. Коли бачать однокласників після тривалої розлуки, то дуже соромляться, не можуть заговорити з друзями”, – розповідає Олена.
Такі самі бар'єри у спілкуванні бачить і серед підлітків. Каже, старшій доньці, попри те, що вона комунікабельна, теж поки що некомфортно розмовляти з учителями. Разом із тим вона впевнена, що підліткам захочеться обійняти своїх друзів - і тому дотримуватися соціальної дистанції їм буде важче.
Олена скаржиться, що тепер деякі важливі напрацювання НУШ (нової української школи) виявилися не на часі. Влада не заборонила повністю, але й рекомендувала не використовувати занадто часто роботу у малих групах і парах. Як замінити цей метод, Олена поки що не розуміє.
“Переживаємо через новий вірус”
Донька Лілії Ткачук – майбутня першокласниця. Жінка розповідає, що цьогоріч, окрім звичних правил поведінки у школі, пояснювала їй і ситуацію в країні – карантинні обмеження, масковий режим і соціальну дистанцію. Уже безпосередньо під час навчання нагадуватиме дочці.
Лілія – прихильниця дистанційного навчання. Зараз вона в декретній відпустці, тому може допомагати дочці вчитися онлайн. Переживає, що, як і в дитячому садочку, дитина часто хворітиме і може заразитися від однокласників.
“Ми мали негативний досвід у садочку, тому переживаємо через новий недосліджений вірус. Тоді донька тяжко перехворіла. Деякі діти переносять легше, а наша донька схильна до хвороб і часто підхоплює інфекції”, – пояснює Лілія.
Ліля заздалегідь дізнавалася, як ставляться вчителі та директор до карантинних обмежень в обраній нею школі. Про навчання в умовах пандемії спілкувалася з директором закладу. Детально обговорили і те, як відбувалося дистанційне навчання в закладі, чи справді вчителі проводили уроки в онлайні.
Розуміє, що повністю ізолювати дітей у школі не вийде, але турбується, щоб базових правил дотримувалися і директор, і вчителі, і учні.
“Я думаю, що директор буде свідомим. Уже під час консультацій і пробних занять я бачила, як він робив зауваження тим батькам, які не дотримувалися дистанції чи були без масок”, – каже Лілія.
Для жінки важливо, що вже під час пробних занять учителька пояснювала майбутнім першокласникам де встановлені дезінфектори, як ними користуватися, а також чому зараз краще зберігати дистанцію. Каже, що парти у класі теж стоять трохи далі одна від одної, щоб діти могли зберігати дистанцію на уроці.
Що зробити, щоб зменшити тривоги?
Практикуюча психологиня Іванна Шпак пояснює, що після тривалих канікул діти завжди по-новому пристосовуються до шкільних умов. Для першокласників це і без карантину важкий етап, коли потрібно перейти від дитячого садочка чи дому до активного шкільного життя. Старші школярі адаптуються швидше.
Рекомендує передусім програти з малюками шкільні заняття за допомогою ляльок чи без них. Крім основних правил поведінки, у такий спосіб дитині можна пояснити і те, чому зараз необхідно тримати дистанцію, часто мити руки чи носити маску. При цьому не потрібно лякати чи розповідати страшні історії, пов'язані з пандемією.
Іванна нагадує, що в середовищі однолітків дитина переважно почувається радісно – і часто йдеться не лише про фізичний контакт. Для того, щоб зберегти дистанцію, але однаково робити спільну справу, можна запропонувати класу заспівати улюблену пісню (відповідно до віку та вподобань дітей) і додати безпечні рухи.
Якщо заклад залишиться на дистанційному навчанні, варто додавати “магію” шкільного дня. Так, можна одягати учнів у повсякденний шкільний одяг, дівчатам – робити зачіски, облаштувати імпровізовану класну кімнату.
“Маленькі діти часто не сприймають онлайнове навчання як справжнє. Для них незрозуміло, чому вони не можуть підвестися і піти під час дистанційного уроку”, – розповідає Іванна.
Крім того, потрібно розповідати і програвати те, що пандемія і карантин колись завершаться і звичні уроки, прогулянки й ігри з друзями стануть знову безпечними.
Також варто зважити, як найближчі до дитини люди ставляться до карантинних обмежень. Добре, якщо батьки впевнені і довіряють учительці чи вчителю. Якщо ж батьки надмірно тривожаться – цей стан може передатися й дітям.
Тим батькам, які бояться, що дитина заразиться у школі, Іванна радить поставити собі питання “Що від мене залежить, щоб дитина не захворіла у соціумі?”. Після цього проконсультуватися з педіатрами і виконати рекомендовані профілактичні заходи. Особливо тривожним батькам краще продумати дії на випадок, якщо дитина захворіє.
Вакцинація та культура життя в умовах пандемії
Педіатриня Лілія Середич каже, що найкраще рішення для тривожних батьків - навчити дитину носити маску і не знімати її в колективі. Крім того, закликає перед навчанням зробити школярам усі планові і деякі позапланові (від менінгококової і пневмококової інфекцій) вакцинації.
Ще лікарка радить батькам привчати дітей до культури життя в умовах пандемії, у школі чи поза нею. Ці гігієнічні навички, які діти отримають під час карантину, й надалі захищатимуть їх від інших інфекцій.
Навіть найменшим школярам, на думку Лілії, варто дотримуватися маскового режиму та соціальної дистанції. Діти можуть бути безсимптомними носіями і “передавати” вірус старшим членам родини, які здатні захворіти в тяжкій чи особливо тяжкій формі.
Також батькам варто заохочувати дітей до карантинних правил через власний приклад – дотримуватися соціальної дистанції у громадських місцях, носити маску та відкрито пояснювати дітям, чому і навіщо усе відбувається саме так.