У Києві безкоштовне харчування отримують 127,5 тис. школярів — учні 1-4 класів та діти пільгових категорій. Місто щороку виділяє на шкільні гарячі сніданки близько 240 млн грн. Та майже половина учнів столиці, які брали участь в опитуванні Освітньої агенції у 2018 році, солідарні з Тарасом і Сонею: їжа в шкільних їдальнях їм не подобається. Головна біда — несмачні страви. Направду список претензій, озвучений школярами чималий: неякісні продукти, холодна, пересолена, неапетитна їжа, мало овочів і фруктів.
Поки туди не лізеш, спокійно спиш, — каже Мирослава Самойленко, мама другокласника Вані, який вчиться у ліцеї №293. — Ми навіть ображалися на сина, що він не їв у школі ані безкоштовні сніданки, ані платні обіди за 25 грн. Але коли побачили, що робиться на кухні, то зрозуміли дитину».
Наприкінці минулого року в шкільній їдальні за скаргою батьків київське управління Держпродспоживслужби провело перевірку.
Павутиння, побілка, що сиплеться зі стелі та стін на продукти, корозія повітроводів, робочий інвентар частково вкритий іржею, дека з нагаром. Мирослава пригадує перелік порушень, що виявили на кухні під час інспекції
«Але на фоні решти недоліків найглобальніший — недостатня кількість холодильних камер для зберігання продуктів», — каже Мирослава. Після того вона почала зранку готувати синові повноцінний сніданок і давати йому з собою ланчбокс з перекусом, а одразу після уроків забирала дитину додому, хоча до того Ваня залишався в групі подовженого дня.
Протягом останніх трьох років батьки активно включилися у вирішення питань, пов’язаних зі шкільним харчуванням. За словами співорганізаторки спільноти «Батьки SOS» Альони Парфьонової, наразі це одна з найзатребуваніших тем після поборів і булінгу. Сама Альона змогла оцінити масштаби проблеми два роки тому, коли брала участь у перевірках шкіл Солом’янського району.
«За тиждень ми об’їхали, мабуть, 30-40 навчальних закладів. Стан харчоблоків просто жахливий. Навіть якщо зроблено косметичний ремонт, обладнання — морально застаріле. Ті «столовки» ніяк не сприяють засвоєнню їжі. Для Києва то був показовий рік, і в кожному районі взялися за переоснащення харчоблоків. Друге, на що я тоді звернула увагу, це асортимент буфетної продукції. Продавали все, що тільки можна. Точніше все, що не можна дітям. Окрема історія — персонал деяких їдалень. Коли ти бачиш за тиждень таку концентрацію недоліків, то важко все осягнути», — каже вона.
Наразі, за словами директорки департаменту освіти та науки КМДА Олени Фіданян, є задача привести шкільне харчування в столиці до спільного знаменника: смачно і безпечно.
Шкільний вінегрет
Задача нетривіальна, враховуючи строкатість ситуації. Почнімо з того, що районі управління освіти не дотримуються єдиної методології розрахунку потреб у видатках на харчування. Це випливає з аудиторського звіту 2018 року департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА. При цьому порція Соніного сніданку може коштувати одну суму, а Тарасова — іншу, тільки тому що діти вчаться в різних районах столиці.
У Києві три школи самостійно готують для дітей, в інших послугу з організації харчування надають підприємства. Для розуміння ситуації, кухарі в їдальнях не належать до штату навчального закладу, а є працівниками цього підприємства. Обладнання ж харчоблоків, за даними департаменту освіти і науки, більш як в половині випадків знаходиться на балансі районних управлінь освіти, 30% — на балансі операторів ринку, і ще 10% — у навчальних закладів.
Підприємство, яке годуватиме дітей, визначають під час тендеру. Його проводять раз на півроку-рік. Замовниками виступають районні управління освіти. Критерій вибору переможця — найкраща ціна. Приміром, у 2018 році в залежності від району діти отримували гарячі сніданки в одних школах за 7 грн., а в інших — і за 20 грн. Ще еклектичніше в цьому сенсі виглядає Деснянський район. Вже не перше десятиріччя тут триває експеримент с фінансової автономії шкіл. Тож усі тендери вони проводять самостійно. Це стосується і вибору постачальника послуги харчування. Тому вартість гарячого сніданку може відрізнятися навіть у тих навчальних закладах, що мають спільний стадіон.
По ціні строкато, але біда ще й в тому, що кореляцію «чим вища ціна, тим краща якість» відчувається далеко не завжди. Навіть маючи однакову суму на сніданок, діти харчуються по-різному.
«Спрацьовує людський фактор, як на рівні того, хто мішає суп у каструлі, так і на рівні того, хто ним керує», — визнає Олена Фіданян. При цьому один директор школи, який так само відповідальний за організацію харчування, сприймає функцію доволі вузько — умовно кажучи, порахувати кількість присутніх дітей у школі та привести їх в їдальню. Інший розбиратиметься з постачальником послуги, чому вміст тарілок опиняється в смітнику. Останні в меншості.
Якщо ж говорити про постачальників послуги, то традиційно ринок шкільного харчування ділили між собою вісім комунальних підприємств, зареєстрованих 15-25 років тому. Крім них невеликий відсоток відхопили ФОПи. Цей усталений порядок похитнувся з прийняттям закону про публічні закупівлі та запуском системи електронних торгів «Прозорро», яка є невичерпним джерелом інформації про закулісні баталії, що ведуться останні роки за харчування дітей.
Борці за їжу
Саме в 2016-му на український ринок вийшов приватний гравець з литовським корінням — «Понтем.уа». Компанія належить литовському підприємцю Норкусу Ірмантасу, група якого в себе на батьківщині контролює близько 40% ринку харчування в бюджетному секторі.
У 2016 році компанія виграла торги на обслуговування дев’яти київських шкіл, а протягом минулого навчального року вони організовували харчування вже в усіх школах Дарницького, Дніпровського, Солом’янського районів та у дев’яти школах Святошинського району. Поки що інших великих гравців, які могли б скласти реальну конкуренцію комунальним підприємствам, немає.
Але так сталося, що до розробки нових правил гри в секторі київську владу спонукало не тільки накопичене незадоволення учнів та батьків шкільним харчуванням, проте й вихід компанії на ринок. Бо, як пояснюють в департаменті освіти та науки КМДА, не такої конкуренції вони хотіли.
«Спочатку новий гравець показував нам інше обладнання, більше салатів і соків у меню, інші порції» , — каже Олена Фіданян. — «І ми возили до них директорів комунальних підприємств, аби ті подивилися, що можна працювати інакше. Але згодом побачили протилежний результат. Скажімо, ми закладаємо на харчування в середньому по місту 15 грн. за порцію, а вони демпінгують, аби виграти торги, і збивають ціну до 7-9 грн. Нібито для нас це заощадження. Але ж діти те, що отримували на ці гроші, викидали в смітник».
У Понтемі кажуть, що пропонувати конкурентну ціну їм дозволяє ефективна логістика та власна оптово-роздрібна компанія, яка працює з виробниками продуктів харчування напряму, і «за 7 грн ми харчуємо так само, як комунальні підприємства за 20 грн».
Що стосується батьків, то в деяких школах вони знаходяться в стані перманентного протистояння з новим постачальником через якість послуг, часту зміну бригад, маленькі порції. Інші навпаки кажуть про зміни в харчуванні на краще. Тож від школи до школи картина може відрізнятися. Звісно, скарги є й щодо інших гравців ринку, як наслідок того, що на шкільне харчування та стан харчоблоків довгий час звертали увагу здебільшого за залишковим принципом.
Тим часом юристи районних управлінь освіти почали експериментувати з різними варіантами текстів тендерних вимог до учасників торгів, що подає замовник на закупівлі, аби убезпечити себе від надання неякісних послуг. Але «Понтем.уа» раз за разом оскаржував в Антимонопольному комітеті кваліфікаційні умови, як дискримінуючи, зокрема, апелюючи до того, що вони прописані під конкретних гравців. Якщо подивитися історію торгів в «Прозорро», то виявиться, що майже всі тендери за участю компанії проходили в бойовому режимі та через подання скарг в АМКУ.
Але, мабуть, найгучніший скандал, який вийшов далеко за межі шкільних їдалень, за участі «Понтем.уа» трапився на початку жовтня минулого року. Тоді діти одразу кількох навчальних закладів Солом’янського району не отримали харчування, оскільки бригади кухарів не вийшли на робочі місця.
«Інші оператори дуже важко віддають ринок. Вдаються навіть до того, що зривають нам процес добору персоналу. Як ми дізналися, кухарі не вийшли на роботу під тиском своїх колишніх роботодавців» , — так пояснює ситуацію заступник директора «Понтем.уа» Ірина Моргунова.
Хоча в департаменті освіти вважають, що компанії бракує ресурсів для виконання взятих на себе зобов’язань. «А коли ми приходимо з перевірками, то нам надходить шквал листів від народних депутатів, що ми гробимо бізнес. Навіть з посольства пишуть. І вплинути на постачальника ми не можемо, крім як підписаною угодою. Але ж на всі зауваження вони відповідають: «Ми все робимо, як треба, а у вас це не прописано», — розповідає Олена Фіданян.
Єдине для всіх
Наразі в департаменті освіти пропонують уніфікувати ринок шкільного харчування, аби позбавитися його нинішньої строкатості. Але проблему хочуть вирішити кардинальним чином. По-перше, встановити єдину ціну для всіх учнів, що отримують безкоштовні сніданки. А по-друге, відповідальність за організацію шкільного харчування покласти виключно на комунальні підприємства.
Перший аргумент чиновників: комунальні підприємства, підпорядковані місту, і місто має на них важелі впливу, як то звільнення та призначення керівників. Аргумент другий: пониження ціни на торгах негативно впливає на якість та безпеку харчування.
«Приватних гравців на даному етапі ми приберемо тимчасово на 2-3 роки. Щоб відкрити двері і запустити гостей, треба спочатку навести лад в хаті», — каже Олена Фіданян.
Відповідний проект рішення Київради зареєстровано ще в лютому 2019 року. Але наразі документ ще не був винесений на голосування в сесійну залу. Природно, що ідея міської влади комунальним підприємствам подобається. Можна не хвилюватися через конкуренцію ззовні. Приватний гравець так само природно виступає проти. «Ми за рівні правила гри для всіх. За підвищення вимог до якості. Але знову ж таки, це має стосуватися всіх операторів ринку. А точки контролю можна ретельніше прописувати в договорі. Ми зацікавлені в тому, аби були єдині тендерні вимоги на всі школи Києва та єдина ціна. Тоді, можливо, український ринок стане привабливим і для інших європейських операторів, а можливо, в цей сегмент вклався б великий український гравець. Адже ФОПи, які зараз на ньому присутні, не можуть запропонувати кращу ціну, вони для цього занадто малі, а комунальні підприємства — це минуле», — каже Ірина Моргунова.
Узгодження від Антимонопольного комітету в департаменті ще не отримали. І є сумніви, що він дасть добро, враховуючи зобов’язання, які взяла на себе Україна, підписавши угоду про асоціацію з ЄС. У 2014 році, коли МОН вже піднімав питання про відмову від тендерів на ринку шкільного харчування, цю ідею не сприйняли. Чи гарантуватиме це автоматичне покращення якості шкільного харчування, теж питання. Тим не менш у департаменті освіти КМДА розраховують на прийняття нового порядку. Районні управління готуються працювати за новими правилами вже з 2020 року. Паралельно в КМДА провели розрахунки щодо реалізації ще одного варіанту налагодження харчування. Мова йде про міні фабрики-кухні на базі великих шкіл, які обслуговують кілька сусідніх навчальних закладів.
«А доки ми реалізуємо заплановане, все одно хочемо бачити зміни в якості харчування вже сьогодні і вимагаємо це від районів», — каже Олена Фіданян. У першу чергу це стосується запровадження з 1 вересня мультипрофільного харчування в школах, та системи управління безпечністю харчових продуктів HACCP на підприємствах. Останнє означає жорсткі вимоги і до харчоблоків у школах. Але осучаснити шкільні їдальні — ще один виклик. Про це найближчим часом у другій частині матеріалу на LB.ua.