Дика, дика Північ
Найбільші поклади бурштину – у трьох областях: Рівненській, Волинській та Житомирській. "Сонячне каміння" лежить під землею у лісах, звідки його може дістати навіть звичайний школяр. Достатньо лопати і мотопомпи, якими старателі вимивають каміння з-під ґрунту на поверхню.
На місці, де таким чином вимивали бурштин, залишаються спиляні дерева і суха, мертва земля - на якій вже не відновиться ліс. У тому числі й через шкоду природі такий спосіб добутку бурштину заборонений.
Втім, для жителів багатих бурштином районів нелегальний бізнес став джерелом постійного високого заробітку. У період гострої бурштинової лихоманки – наприклад, у 2015-му – копанням можна було заробити навіть 1000 доларів за день.
Тільки з Олевського району Житомирської області (один з найбільш “бурштинових” районів області) у цей період часу, за підрахунками заступника мера Олевська Олександра Ніколайчука, за один день вивозили близько мільйона доларів.
Олевський район один з найбільш охоплених бурштиновою лихоманкою. Туди, як стверджують місцеві, її “принесли” люди з Рівненської області у тому ж 2015-му році.
Разом з популяризацією нелегального бізнесу в Житомирській області з’явились і кримінальні угрупування.
16 січня минулого року в центрі Олевська сталась кривава перестрілка між двома такими групами, які не поділили між собою бурштиновий “бізнес”.
В олевській поліції LB.ua розповіли, що конфлікт зародився між місцевими "скупами" (посередники, що скуповують бурштин в копачів та перепродають його, – LB.ua) та “приїжджими”. Окрім вогнепальної зброї бандити тоді кинули у самому центрі міста гранату. Того дня померло двоє людей, семеро було поранено.
Після цього інциденту стало зрозуміло, що “бурштинові” області не підпорядковуються Києву. Там свої закони та своя неформальна влада.
Тоді в Олевський район стягнули Національну гвардію та Нацполіцію з Житомирської та інших областей країни. А до деяких клондайків приставили наряди Національної гвардії.
Олевськ сьогодні
Через увагу журналістів та концентрацію правоохоронців сьогодні місто стало безпечнішим. Однак проблема з нелегальним видобутком бурштину не вирішена. У цьому нам, журналістам LB.ua, вдалось переконатись на власні очі.
Минулого тижня ми поїхали в Олевськ, щоб з'яясувати, чи далі там миють "сонячне каміння", та поспілкуватись про це з місцевими чиновниками.
Де в Олевську знаходяться нелегальні "клондайки", дізнатись не важко. Про їх місцерозташування знають і місцеві жителі, і депутати міської ради, і поліція.
Нам розповіли, що один з них знаходиться біля села Хмелівка, недалеко від Олевську. Доїхавши до села, ми звернули у ліс і, трохи проїхавши у його нетрі, почули гудіння мотопомп. Просунувши хвилин п’ять по бездоріжжю, ми залишили машину та пішли на звук.
Незабаром ми побачили той самий місячний ландшафт, про який говорять усі, хто побував на "клондайку". На досить великій, вільній від дерев ділянці лісу стояло кілька вантажівок, біля яких ревіли мотопомпи. Земля там була схожа на старий дірявий килим, брудного жовтого кольору, а повітря від випарів з “бурштинових” ям було затхлим і важким.
Троє копачів сиділи над глибоким викопаним ровом, а біля їх ніг лежали грубі гумові труби. За сусідніми пагорбами виднілись ще кілька груп старателів.
Побачивши камеру, чоловіки злякались та почали виключати мотопомпи. Ми намагались пояснити, що лише хочемо поспілкуватись, але на діалог "старателі" не були налаштовані.
Один з чоловіків – червонолиций, одягнутий у камуфляжний костюм, назвався “головним”. За стилем його розмови та манерою поведінки стало зрозуміло, що він місцевий – чоловік говорив характерним суржиком. Він відмовився називати своє ім’я, натомість почав агресивно вимагати, щоб ми забирались геть, поки нам не розбили камери та не побили нас самих, та запропонував провести нас до виходу з лісу.
Ми погодились і пішли за старателем. По дорозі він бідкався, що кожної хвилини через нас втрачає гроші.
“Заплатив 200 баксов за день, а з вами час побалакав, то сколько доларов пропало? Пока з вами говорю, пока з лісу виводжу”, – підганяючи нас, примовляв чоловік.
Копач не особливо переймався тим, що його дії порушують закон і завдають збитки державі. У легалізації старательської діяльності він бачить мало сенсу.
“Так саме лучше, як є зараз, – чесно відповів він. – Та які податки? Все що заробив – все в сім’ю. А кому податки платити? “Тим”, шоб вони собі машини купляли?".
Підводячи нас до місця, де ми поставили машину, копач зателефонував своїм колегам та дав команду продовжувати роботу. Переконавшись, що ми покидаємо “його територію”, старатель швидко почимчикував назад на клондайк.
Ми ж, натомість, поїхали в поліцію – повідомити, що стали свідками незаконного видобутку бурштину.
У місцевому відділку нашу заяву оперативно зареєстрували. Виявилось, що група поліцейських саме проїжджали між селами Хмелівка та Андріївка, але нікого там не побачила.
Поліцейські запропонували проїхатись з ними до села ще раз, щоб ми змогли провести їх безпосередньо на "клондайк".
Вп’ятьох (троє поліцейських і двоє нас – журналістів LB.ua) ми втрамбувались у стареньку “дев’ятку” з мигалкою та погнали до лісу.
У першій ж солідній калюжі на узбіччі лісу “дев’ятка” застрягла. Поліцейський, що був за кермом, не приховував розпачу і роздратування.
“Я тільки помив машину. А ми, між іншим, за власний рахунок їх миємо. Тепер всьо, приїхали, треба кран визивати. Скільки вже на тих бляхах можна їздить, їх давно треба списати”, – бідкався Іванович – так поліцейського називали колеги.
Зрештою “дев’ятку” нам довелось залишити в болоті, і до клондайку ми добирались пішки. Поки дійшли до місця – старателів вже не було. По собі копачі залишили лише гори сміття і намет.
Коли ми повернулись до поліцейського відділку, на нас чекав неприємний сюрприз. У нашій машині спустило колесо, і судячи з вигляду розрізаної гуми, нам його проштрикнули ножем.
Шляхи вирішення
В поліції Житомирської області констатують, що нелегальний видобуток дійсно нікуди не зник, але кажуть, що у них занадто мало засобів для того, щоб йому протидіяти.
“Тільки минулого місяця ми затримали вантажівку, яка перевозила біля двох тон бурштину. Ми кожного місяця затримуємо людей, які незаконно видобувають бурштин, щоправда, їх ми опитуємо і відпускаємо, бо це не тяжкий злочин. Ми вилучаємо помпи, інші засоби, за допомогою яких вони займаються цим промислом. Але, на жаль, зупинити ці всі процеси неможливо. Тому що сил та засобів як Національної поліції, так і Національної гвардії та СБУ недостатньо. Ділянки, де незаконно видобувають бурштин, розташовуються на великих територіях, і треба багато сил та засобів, щоб їх усі перевіряти та охороняти”, – розповів LB.ua начальник головного управління Національної поліції в Житомирській області полковник поліції В’ячеслав Печененко.
На думку Печененка, проблему можна розв’язати шляхом легалізації старательської праці.
Варто пояснити, що в Україні легалізований видобуток бурштину, але лише в промислових масштабах. Якщо компанія хоче видобувати бурштин, вона повинна отримати спеціальний дозвіл. Для цього потрібно купити необхідну техніку та отримати велику кількість погоджень від державних органів: від місцевої обласної ради до Держгеонадр.
Заступник голови Олевської міської ради Олександр Ніколайчук вважає, що потрібно дозволити старателям утворювати ФОПи і добувати коштовне каміння на певних ділянках, водночас зобов’язавши їх платити податки з видобутку, частина яких йшла б на рекультивацію понівеченої території.
Адже зараз опікуватись фактично мертвою після добутку бурштину землею - нікому. І величезні ділянки з місячними ландшафтами так і не заростуть знову лісом без відновлення ґрунту.
У Верховній Раді зареєстровано два законопроекти на цю тему – один про видобуток та реалізацію бурштину ( це той самий законопроект, який згадували у розслідуванні НАБУ). Другий – “Про старательську діяльність”.
Саме у другому законопроекті, як і зрозуміло з його назви, йдеться про легалізацію старательської праці.
“Однак закон про реалізацію та видобуток бурштину то не панацея. Будь-яка законодавча ініціатива не увінчається успіхом, поки оця вся тема під контролем кримінального світу і правоохоронної системи”, – зазначає водночас Ніколайчук.
Комунальне підприємство копачів
Про необхідність ухвалення відповідних законів говорять і чиновники на місцях. Зокрема, на цьому наполягає голова Житомирської ОДА Ігор Гундич та голова Житомирської обласної ради Володимир Ширма.
Але Верховна Рада поки провалила і один, і другий законопроект. А у зв’язку з активізацією злочинності в області минулого року, Гундич заявив, що якщо ліниві депутати не хочуть створювати необхідне законодавство, то доведеться вирішувати проблему своїми силами.
Голова ОДА запропонував створити комунальне підприємство при обласній раді, яке б займалось видобутком бурштину. Це підприємство мало б функціонувати згідно чинного законодавства. Зокрема, як і приватні компанії, воно повинно було б отримувати спеціальний дозвіл та проводити рекультивацію земель після видобутку.
Пройшов рік, і у LB.ua з’явилось логічне питання: чи було створене таке комунальне підприємство, і чи вирішило воно проблему?
Щоб поговорити на цю тему з Ігорем Гундичем, ми зв’язались з ним заздалегідь телефоном. Хотіли домовитись про зустріч минулого понеділка, однак почувши тему розмови, губернатор відмахнувся, що в понеділок він буде зайнятий сесією обласної ради, та перестав відповідати на смс.
З надією зловити пана Гундича на кілька слів, ми все ж приїхали на сесію облради. Дочекавшись перерви, ми підійшли до голови ОДА, однак зустрічі з нами він не зрадів та почав тікати. Довелось ставити питання потилиці чиновника, яка відповіла, що комунальне підприємство було створене, але створене воно було при обласній раді, тому всі питання – туди.
“Потрібно на законодавчому рівні це вирішувати. Є законопроект в сесійній залі Верховної Ради. Його потрібно голосувати. Ми будемо вирішувати цю проблему, але після того, як буде відповідне законодавство”, – нервово пробубонів Гундич.
Як і порадив нам пан губернатор, з таким ж питанням – щодо дієвості новоствореного комунального підприємства – ми звернулись до голови облради Володимира Ширми.
І виявилось, що насправді воно досі не функціонує.
“Ми не створили його, ми тільки проголосували за його створення. Але далі нічого. Немає реєстрації, тобто, цього підприємства немає. Поки що я не бачу можливості повноцінно запустити його в роботу. Для того, щоб його запустити, отримати дозволи, ліцензії, техніку, потрібні величезні фінансові ресурси в обласному бюджеті. На жаль, на сьогоднішній день є більш гострі питання і в охороні здоров’я і в освіті, і в інших галузях, де треба виплачувати заробітну плату, щось модернізувати, щось купувати. Тому в першу чергу бюджетні кошти направляємо туди”, – розповів нам Володимир Ширма.
Для чого ж тоді створення комунального підприємства виносили на голосування Житомирської облради, він, однак, не пояснив.
Спеціальні дозволи для спеціальних людей
Поки старательська діяльність не легалізована, єдиний шлях добувати бурштин – це отримати спецдозвіл. Відомо, що спецдозвіл на вивчення покладів бурштину з подальшим можливим добутком коштовного каміння в Житомирській області отримали три компанії: ТОВ “Райт Солюшн”, ТОВ “Амбер Холдинг” та ТОВ “Надра Галичини”. Усі вони, як зазначили в Житомирській облраді, отримали спеціальні дозволи без аукціону.
Ці три компанії наразі продовжують доводити законність своїх дозволів у судах. “Райт Солюшн” поки вдалось захистити один з трьох дозволів у Верховному суді. “Амбер Холдинг” виграли апеляцію по одному з двох своїх дозволів, також і “Надра Галичини” перемогли в Апеляційному суді по своїй ліцензії.
У 2017 році прокуратура подала позови проти цих компаній на підставі звернення Житомирської обласної ради, яка повідомила, що Держгеонадра видали ліцензії компаніям без її згоди. Але з відео-розслідування НАБУ по “бурштиновій справі” випливає, що насправді піднімати питання законності виданих, зокрема, фірмі “Райт Солюшн”, дозволів почав саме Борислав Розенблат – і далеко не з благих намірів.
Хоча насправді з цими трьома компаніями не все так однозначно.
Журналісти програми “ЦРУ” виявили, що усі три фірми були зареєстровані в один день і в одного нотаріуса. Цікаво й те, що засновники усіх трьох фірм знаходяться за кордоном.
Розслідувачі також з’ясували, що директор “Амбер Холдинг” Шипанюк Олег Миколайович пов’язаний з олігархом Леонідом Юрушевим, якого називають одним зі спонсорів “Народного Фронту”.
Директор “Райт Солюшн” Віктор Коц – за сумісництвом депутат Олевської ОТГ від “Батьківщини”.
А керівник фірми “Надра Галичини” – Роман Кікта – помічник депутата Львівської міської ради Романа Плахтія.
У розмові з LB.ua Віктор Коц переконує, що з власниками “Амбер Холдинг” та “Надра Галичини” він познайомився вже під час судових процесів.
А на питання чому його компанія зареєстрована в офшорах, Коц також знаходить пояснення.
“Я фірму спершу на себе оформлював, а потім продав своєму другу. Ну як продав. По бумагам продав. По факту.. Просто ми живем в якій державі, якщо я б залишив на собі, як ви думаєте, довго я б прожив тут? Ну фактично да (це офшор, – LB.ua), але офшором воно не буде. Нам нема змісту робити офшор. Ми зробили це, щоб в нас не забрали (компанію, – LB.ua). З нами б зовсім по-іншому говорили, якби в нас ліцензія була українська. Якщо до вас приїжджають чоловік 30 з ГПУ, і чуть не мордою в асфальт? Коли я їм показав документи, що у нас оригінальний спецдозвіл знаходиться в Гонконзі, і показав договір зберігання, обшук зразу закінчився. А їм потрібен був оригінальний спецдозвіл, бо потім б сказали, що він загубився, і треба йти його отримати по новій. А він видається лише раз”, – говорить Коц.
Не менш цікавий і той факт, що “Райт Солюшн” свої дозволи отримала за мовчазною згодою. Це така процедура, коли впродовж місяця в Держгеонадра не надходить дозвіл чи відмова від обласної ради, і в Держгеонадрах мають право дати згоду на видачу ліцензії.
У конкретному випадку з “Райт Солюшн” відмова щодо видачі ліцензії була надана, але не від Житомирської облради, а від голови Житомирської облради. На думку Держгеонадр, це не достатньо належно оформлене рішення, тому вони вирішили, що відповідь від облради не надійшла і за рішенням мовчазної згоди надали ліцензію. Цікаво, що головою Держгеонадр тоді був Михайло Бояркін, його прізвище теж засвітилось у бурштиновій справі, бо саме йому Розенблат нібито пропонував занести хабар за отримання спецдозволу для “Фуджейри”.
Однак, Віктор Коц переконує, що з мовчазною згодою його компанії просто повезло, і усі дозволи вони отримали законно.
У тому, що компанії отримали великі бурштинові території без аукціону, також немає нічого незаконного, говорить Коц.
“Ми скористались 615 постановою КМУ. Згідно з цією постановою ліцензію можна було отримати без аукціону”, – пояснює він.
Як розповів LB.ua міністр екології та природніх ресурсів Остап Семерак, дійсно є процедура отримування спецдозволів без аукціону.
Спершу компанія повинна отримати дозвіл на геовивчення. Його можна отримати без аукціону. І тільки після того, як за власні кошти компанії викуповують геоінформацію, проводять вивчення покладів та апробацію (а цей процес може зайняти багато часу) вони можуть знову ж таки без аукціону отримати дозвіл на видобуток бурштину.
Оскільки тривають судові процеси, усі три компанії поки не можуть приступити навіть до геовивчення своїх територій.
Ця 615 постанова КМУ, яка регламентує такий порядок отримання дозволів, стосується не тільки бурштину, а усіх корисних копалин. Нещодавно у постанову були внесені зміни, однак вони не торкнулись бурштину. Згідно з цими змінами, з першого січня 2019 року отримання спецдозволів без аукціонів було обмежено тільки для вуглеводнів, для решти видів корисних копалин все залишилось без змін.
Остап Семерак переконаний, що такий порядок отримання спецдозволів відповідає практикам європейських країн. До того ж, каже він, нічого не заважає Дергеонадрам паралельно продавати дозволи на аукціонах.
“Але за 2017-2018 рік ДГС не провело жодного аукціону. Хоча за цей період Мінприроди погодило десь до 100 таких дозволів”, – зазначає він.