ГлавнаяОбществоВійна

Один довгий день, який змінює життя

27-го грудня, 8 ранку. Окупована територія в районі Горлівки. Ірина Геращенко та Валерія Лутковська звіряють списки на обмін разом з Дарією Морозовою зі сторони “ДНР”. За попередніми домовленостями українська сторона має передати 306 людей, натомість бойовики обіцяють віддати 74 заручника. Журналісти збираються біля входу в готель “Краматорськ”.

На нульовці. Списки обговорено і узгоджено.
Фото: facebook/Iryna Gerashchenko
На нульовці. Списки обговорено і узгоджено.

- Навпроти головного входу не паркуватися!

Час від часу з готелю виходять військові, аби відігнати припарковані авто. Трохи згодом козирне місце займає темно-зелений “Спартан” з кулеметом на даху – СБУ.

Між собою перешіптуємося про можливе місце обміну, в соцмережах вже зранку гуляє інфа про Горлівку. З луганської тюрми виїхали автозаки із заручниками.

Фото: Макс Левин

Близько 9-ї ранку Геращенко повертається в Краматорськ.

- Ми дві години остаточно перевіряли списки на обмін. Станом на зараз є хороша новина – списки узгоджено. Більше сказати нічого не можу, ні прізвища на звільнення, ні місце можливого обміну – великий ризик зірвати.

На місці близько 30 журналістів закордонних та українських ЗМІ. Не всі є у списках акредитації – Ірина Геращенко пояснює це міркуваннями безпеки та необхідністю узгодження кількості журналістів з бойовиками.

Зрештою неакредитованих, які приїхали в Краматорськ в сподіванні потрапити на обмін, також вносять в список.

Фото: Макс Левин

“Логістичний центр” по дорозі від Бахмута до КПВВ “Майорськ”. Військові КРАЗи, броньовані машини по типу “Спартан”, поліцейські Duster-и, новенькі Peugeot швидкої допомоги. На великій площі ліворуч - намети МНС, праворуч - в рядок Neoplan-и з людьми на обмін в ДНР. Вони виглядають з вікон з цікавістю, часто з ворожістю. Один з чоловіків у відповідь на направлені об'єктиви камер виставляє “фак” у вікно.

Вітер, інколи виглядає сонце. Типова погода ні туди, ні сюди. Сніг розтанув, не встигнувши випасти, лишивши по собі білі плями і багнюку на дорозі. Декілька годин чекаємо на першу партію заручників.

Зі сторони Майорська з\'являються три зелені “Богдани” – в одному 16 звільнених українців, в другому – зо два десятки журналістів з окупованої території. Третій – поки порожній. В них завантажуватимуть людей для обміну в ДНР.

Фото: Макс Левин

З першого автобуса вибігає Дар'я Морозова, так званий “обмудсмен ДНР”. Разом з нею військовий в неукраїнському камуфляжі. Вони доволі самовпевнено керують процесом вивантаження “українців” і проходження перевірки-верифікації.

В той самий час з “Неопланів” починають виходити люди з речами: сумки-в-клітинку, спортивні сумки “Абібас”, туристичні рюкзаки і просто будівельні мішки з крамом. Вони партіями проходять в намет МНС для перевірки. Після цього ж партіями в супроводі військового ДНР рушають в “Богдани”. Українські військові лагідно відганяють журналістів від автобусів. Обмінюваних символічно відділяють ланцюжком з озброєних СБУ-шників – вони стоять доволі розслаблено, скоріш для правильної картинки. Тікати тут немає куди.

Фото: Макс Левин

Ірина Геращенко бігає від наметів до автобусів, від військових до журналістів, час від часу повідомляючи нові деталі обміну, не забуваючи попередити: “Це ми не знімаємо, технічні деталі”.

- Переговори йшли дуже важко, існували питання недовіри один до одного. На фініші виникло питання “одказників”, людей, які з різних обставин не хотіли повертатися на територію ОРДЛО в результаті обміну полоненими. Бойовики вимагали, щоб вони їх побачили вживу і тоді вже відпустили. “Одказники” не погоджувалися. Був великий страх того, що їх залишать на окупованій території і не відпустять. Потім деякі з них погодилися приїхати на обмін, але не всі. Щоб ви розуміли – вже в день обміну десь четверо осіб по дорозі з Харкова у Донецьку область змінили своє рішення і забажали лишитися на українській території, - розповідає віце-спікер. 

Чолов'яга в тільнику під курткою погоджується розповісти про мотиви свого рішення “залишитися на українській території”:

- Я из Одессы. Семья, дети, внуки в Одессе, куда мне возвращаться? Конечно, у меня есть родственники в России, но, как говорится, мой причал – тут, в Украине. Я был задержан по подозрению в разжигании межнациональной и религиозной розни. В марте месяце, когда я находился в СИЗО, к нам приходили представители Красного Креста. На то время я дал согласие на обмен. Но на сегодняшний день, когда я чувствую, что обстановка разряжается в лучшую сторону и справедливость восторжествует – мне нет смысла туда (на оккупированную территорию – Авт.) ехать.

Фото: Макс Левин

Від питаннь про суть обвинувачення здоровань ухиляється: “В том то и дело, что не было никакого разжигания, не делал я ничего. Буду опротестовывать”.

Вервечка тих, хто вирішив повертатися на окуповану територію, тягнеться до “Богданів”. Один з чоловіків, крім речей, тягне за пазухою сіренького котика.

Фото: Макс Левин

- На жалість давить, - коментує хтось з журналістів. Я ж уявляю, як чолов'яга зранку намагається запхати в два мішки з “Епіцентру” пів свого життя. Ще й котика на додачу.

Трохи далі біля “Неоплану” згуртувалися перші 16 звільнених з полону. Тут і Сергій Гладкий. Він робить перші затяжки цигаркою на свободі, повільно і зі смаком. Коментує коротко: “Військовий, підірвався на розтяжці, взяли в полон”.

Фото: Макс Левин

Поруч - цивільний з окупованого Первомайська.

- Задержали за шпионаж, часто езжу по дороге через блок-посты. Сказали, что вижу, сколько там сидит вооруженных людей, чем вооружены и рассказываю об этом всем Украине. Ну как сиделось? Первое время совсем плохо - нары железные, нас три человека в камере, укрыться нечем, только матрац. Кормили два раза в день, утром в 6 утра и вечером в 6 вечера. Объедки с их столов, то, что у них осталось. Угрожали, сказали, если сейчас не подпишите (признание), то в лучшем случае станете инвалидом – понадобится квалифицированная медицинская помощь, а в худшем - мы вас вообще вывезем, расстреляем и все.

Фото: Макс Левин

Трошки далі молодий хлопчина в чорній куртці – звільнений ультрас луганської «Зорі» Владислав Овчаренко: “Там же не працює ні прокуратура, ні апеляційний суд. Є багато в'язнів, які пересиділи свій строк, але звернутися просто немає куди. Наших там сидить ще багато в Луганську”.

Верифікація тягнеться довго і нудно. Потроху весь натовп з сумками перетікає в автобуси.

Фото: Макс Левин

- Журналісти! Завантажуємось в один з “Неопланів” і вирушаємо на обмін.

- Ага. А курс обміну який буде - один журналіст на 10 полонених?

Фото: Макс Левин

Траса в бік КПВВ Майорськ незвично порожня. В день обміну його спеціально перекрили. Несподівано для багатьох ми минаємо КПВВ, український нульовий блок-пост. За 10 хвилин за вікнами вже майорить чорно-червоно-синій прапор “ДНР”. На п'ятачку-парковці для машин людно – з великих “Неопланів” вивантажуються звільнені українською стороною. У вікні нарешті з'являються усміхнені обличчя звільнених бойовиками. Піднявши руки догори, вони плескають в долоні.

Фото: Макс Левин

На плацу стоять решта 57 – ті, кого утримували в Донецькій області.

Ірина Геращенко вибігає з автобуса першою, намагається впізнати по обличчям, зіставити з фотографіями, які їй неодноразово показували матері і дружини. Обіймає всіх.

Фото: Макс Левин

Хлопці дружно вигукують разів з десять: “Україна – Україна – Україна!”

Бойовики з червоно-чорно-синіми пов'язками на руках починають відганяти журналістів. У всіх – однаковий новенький камуфляж темно-зеленого кольору.

Фото: Макс Левин

- Журналісти! Отходим к автобусам! Кому говорю, атходім! - чутно російський акцент.

Ну добре, пораділи, давайте тепер попрацюємо. Знову починається процес верифікації, тепер вже українських хлопців. “ДНР”-ці потроху заспокоюються і дають можливість поспілкуватися ближче.

Фото: Макс Левин

Один з довгоочікуваних – Олексій Кириченко. Потрапив в полон ще в 2014 році після боїв на Саур-Могилі. Понад три роки в полоні, проукраїнська позиція, вдома – серйозно хвора дружина Ліля і мама.

- Щоб вижити в полоні, важливо дотримуватися правил. Перше – вірити в те, що ти коли-небудь вийдеш. І друге - важливо не загадувати собі дату звільнення. Такі вибувають першими.

Олексій Кириченко - другий справа
Фото: Макс Левин
Олексій Кириченко - другий справа

Звільнили також 23-річного Володимира Фомічева, співробітника київської організації ЦентрUA. Він потрапив у полон бойовиків так званої «ДНР» у Макіївці 4 січня 2016 року - розмістив в ФБ нетолерантне щодо бойовиків висловлювання.

«Психологическое давление оказывалось, это само собой. Ну как сказать, я врать не буду. В 32 колонии когда содержались, там нормальное отношение, как к обычным заключенным. Поначалу, конечно, было сильное психологическое давление, угрожали и родственникам моим. Мне говорили: «Мы тебе маму пришлем по кускам». И то да сё. Кое-где, конечно, перестарались, вот зубы… что осталось от них (показує передній ряд, сяючий дірками) Ну ничего страшного! Зубы не яйца, новые купим!»

Фото: Новости Донбасса

Після розмов і згадок про Макіївську колонію хлопці хмурнішають – в полоні ще лишилися їхні друзі.

- Хлопці, повірте, це дуже важко для мене, казати зараз їхнім дружинам, що їх не відпустили. Ми маємо плани і пропозиції, як звільнити всіх. І як зробити це якнайскоріше. Маємо звільнити всіх. Працюємо далі - аби Сергій Глондар, Богдан Пантюшенко, Олександр Коріньков, Стас Асеєв і всі інші повернулися додому, - заспокоює Геращенко хлопців.

Фото: Макс Левин

Насувається ніч, завантаження в автобуси відбувається вже при світлі фар.

- Соболев!

- Михаил Валентинович!

- Давай!

- Слава Украине!

- Героям Слава!

Фото: Макс Левин

За спинами чути шипіння, щось про бандерівців і націоналістів.

Хлопці не зупиняються, ніби не помічаючи озброєних бойовиків і забувши про те, на якій вони території.

- Фомичев!

- Владимир Игоревич!

- Давай!

- Макеевка – это Украина! Ураааа!

Фото: Макс Левин

Ззаду жіночий голос роздратовано і не дуже голосно вторить: "Макєєвка – это Донецкая Народная Республика!

В автобусі журналістів робимо перевірку – чи всі на місці. Декілька разів до нас заходить “ДНР”-івець в пошуках якогось Слєпцова.

- У нас в автобусі журналісти, випускайте вже!

Як раз в той момент, коли починають закрадатися сумніви, чи нас взагалі випустять, в салоні озивається чолов'яга в чорній куртці: “Я Слепцов!”.

Екс-ув'язнений мер Торецька, якого обміняли і привезли на окуповану територію, вирішив повернутися назад в Україну, переховуючись в автобусі журналістів. Бойовики його відпустили. На першій же зупинці на українській території екс-мер спробував вислизнути, але був пійманий. Його доставлять в пункт тимчасового утримання, і подальша доля незрозуміла. Скоріш за все, будуть тримати до наступного обміну.

​Макс Левин​Макс Левин, Фотокорреспондент LB.ua
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram