Незаконні збройні формування не приховують, що у них на службі перебувають неповнолітні. Діти-солдати дають інтерв’ю, пишуть про свою участь у конфлікті у соцмережах, отримують нагороди. Нам вдалося ідентифікувати щонайменше 20 неповнолітніх, які брали участь у збройному конфлікті на боці сепаратистів.
14–літній Микола Великородов вступив до так званої «Луганської самооборони» у день її заснування – 22 лютого 2014 року. Разом з іншими сепаратистами він захоплював обладміністрацію, СБУ, прокуратуру, принаймні так розповідає сам.
Попри заборону матері, Микола долучився до діяльності незаконних формувань: поїхав у Щастя, де охороняв блокпост бойовиків та брав участь у бойових діях. На сайті «Миротворець» Великородов вказаний як «інформатор та бойовик незаконного збройного формування (НЗФ)». Зараз «не служить, бо формується офіційна армія», куди не беруть неповнолітніх.
Колишній військовий ЗСУ Олександр Немировський розповідає, що йому доводилося вступати у бій з дітьми–комбатантами. «Ми бій вели під селом Благодатним. Я чув, як вони кричали дитячими голосами. Дуже непогано воювали. Жителька села опісля розповіла, що місцевих змусили зібрати паспорти дітей і викинути у ставок. За документами, вони були із Ростовської області, 14–18–літнього віку», – пригадує Немировський.
Проти українських добровольців воював Ярослав Воскоєнко. У 16 років він створив власне НЗФ «Юна самооборона» для «захисту Лисичанська». За словами юнака, у перший бій разом з ним вступили 11 однолітків. Їм нібито вдалося захопити український блокпост. Воскоєнко розповідає, що до очолюваного ним формування долучилися інші неповнолітні – 48 юнаків і 24 юнки. Чи має це твердження підґрунтя, чи є лише небилицею, складно сказати, враховуючи схильність Воскоєнка вигадувати подвиги.
Коли ЗСУ звільнили Лисичанськ, юнак разом зі своїми товаришами прослідував за бандою Миколи Мозгового «Призрак» в Алчевськ, де займався «гуманітарною роботою». У 2014 році Воскоєнко розповідав, що у лавах сепаратистів були й інші неповнолітні: у батальйоні «Восток», у загоні загиблого Мотороли, у навчальній роті у Донецьку.
Підтверджують слова Воскоєнка й українські правоохоронні органи. Суд у Донецькій області визнав винним юнака, який місяць служив у батальйоні «Спарта» Мотороли.
Дітей використовують і на полі бою, і на військових об’єктах. 9-річна Богдана Нещерет проводила літні канікули у штабі «Призрака»: чистила картоплю, готувала чай і мила посуд.
«Єдине, що я не люблю, – мити підлогу і перила у штабі», – розповідала дівчинка, який дали позивний «Доця».
Звинувачені у тероризмі
Навоювавшись у лавах сепаратистів, деякі неповнолітні повертаються на підконтрольну територію. І стають обвинувачуваними.
За інформацією, наданою нам Генеральною прокуратурою, з 2014 року по січень 2017 у Донецькій області розслідували 16 кримінальних справ проти неповнолітніх за звинуваченням у створенні непередбачених законом воєнізованих збройних формувань (260 КК).
Ми ознайомилися з 11 справами у Єдиному судовому реєстрі проти неповнолітніх, які брали участь у злочинах «ДНР». 10 рішень винесли суди Донецької області, одне – Полтавської.
Судові рішення схожі: неповнолітні вступили до лав сепаратистів, чергували на блокпостах, визнані винними, від покарання звільнені.
Одне з перших рішень виніс суд у Полтаві 28 грудня 2014 року. Юнака звинуватили у зборі інформації про розташування мінно–вибухових засобів української армії біля селища Красногорівка, де його затримали військовослужбовці. Вирок – три роки позбавлення волі зі звільненням від покарання.
П’ять справ розглядали міські суди Дружківки Донецької області. Неповнолітні звинувачені вступили до збройного формування, чергували на блокпостах в Дружківці, “використовуючи при цьому дерев’яну биту чи вогнепальну зброю, здійснювали пропускний контроль, регулювання дорожнього руху, перевіряли людей, документи та багаж на блокпості сепаратистів”.
Усіх п’ятьох неповнолітніх визнали винними і призначили покарання у вигляді позбавлення волі терміном від чотирьох до п’яти років. Від покарання звільнили: діти отримали від одного року до року і шести місяців іспитових термінів.
Визнаний винним за іншою справою у червні 2014 року охороняв блокпост бойовиків у Краматорську. У рішенні суд наголосив, що юнак «вчинив зазначені дії в силу неповнолітнього віку, впливу поведінки дорослих на його світогляд», і виніс вирок – два роки іспитового терміну.
Інший обвинувачений, у пошуках роботи після закінчення училища, поїхав у Донецьк. Вступити до лав «ДНР» йому запропонували друзі і познайомили з командиром «Спарти». Потрібно було чергувати на блокпосту, перевіряти документи. За це платили 300 доларів на місяць. Отримавши перші гроші, він залишив пост. Приблизно через два тижні вступив до іншого батальйону – «Першої Слов’янської бригади». Там він до середини червня чергував з мисливською рушницею на блок-посту Абакумово в Донецьку. За два тижні такого чергування йому заплатили 200 доларів. Опісля юнак викинув автомат у річку і поїхав до батьків.
«Зі своїми друзями більше не бачився, до ДНР відноситься негативно, на блокпосту стояв тільки, щоб заробити гроші, ніяких політичних напрямків не підтримує. Кається в скоєному, просить суворо його не карати», – йдеться у рішенні суду.
Хлопця визнали винним і призначили покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. Від покарання звільнили, встановили іспитовий термін на два роки.
Представниця Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Аксана Філіпішина пояснює, що діти, проти яких порушують такі справи, мають бути звільнені від відповідальності.
«Незважаючи на те, яким чином дитина залучається до конфлікту, з якого боку, дитина у будь–якому випадку визнається потерпілою, а не звинуваченою», – наголошує Філіпішина.
«Диверсанти» із Ясинуватої
Неповнолітніх затримують і в «ДНР» за звинуваченням у диверсіях. 12 вересня 2016 року так зване «Міністерство державної безпеки ДНР» повідомило про затримання сімох підлітків із Ясинуватої, які нібито працювали на СБУ – Богдана Ковальчука, Арсенія Белавіна, Владислава Пазушка, Дениса Хмеленка, Ярослава Миронова, Максима Солодовникова і Дениса Коваля. Наймолодшому – Владиславу Пазушко – зараз 16 років.
Сепаратисти повідомили, що на той час сімнадцятилітній Богдан Ковальчук перевозив контрабандні товари в «ДНР». У сірій зоні його нібито помітив працівник спецслужб, айдарівець Ігор Рицко. Мовляв, пообіцяв п’ять тисяч гривень за підрив авто підприємців у Ясинуватій. Ковальчук нібито завдання виконав. Згодом залучив інших товаришів, з якими підривав військові та цивільні автомобілі.
Радник голови СБУ звинувачення відкинув, заявивши, що сепаратисти використовують дітей для дискредитації ЗСУ. «Діти патріотично налаштовані стають метою атак та незаконних дій. Ми нікого не вербуємо і не використовуємо неповнолітніх людей для спеціальних заходів», – заявив він.
Філіпішина розповіла, що діти все ще мають статус затриманих (тобто уже протягом восьми місяців). За її словами, з юнаками «на скільки це можливо більш–менш усе в порядку, хоча вони мають бути звільнені».
Офіс Уповноваженого моніторить ситуацію через міжнародні організації. «Провели зустріч з затриманими дітьми, організували спілкування з батьками, отримали інформацію про дітей. Була використана роль посередників у доступі батьків до дітей», – повідомила Філіпішина.
Звільнення дітей обговорює Тристороння контактна група. 16 січня народна депутатка Ірина Геращенко повідомляла, що дітей усе ще відмовляються звільнити.
Пропаганда війни забороняється
Стаття 30 закону «Про охорону дитинства» забороняє, серед іншого, навчання дітей з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також пропаганду війни.
Психологиня Алла Антонова, яка працює з дітьми з Донбасу, пояснює, що у підлітковому віці діти найбільше піддаються впливові вулиці. Дорослі можуть застосовувати авторитарність, щоб вплинути на дитину, у якої ще нестабільна психіка.
«Якщо у суспільстві пропагують певні ідеї, то найчастіше впливові піддаються саме діти», – пояснює Антонова.
Віце-президент Всеукраїнської фундації «Захист прав дітей» Олексій Лазаренко розповідає, що у військово–патріотичних таборах ОРДЛО дітей часто вербують для подальшої участі у збройному конфлікті: «Коли навчають, як виживати у військових умовах, знімати міни, розповідають, що таке вибухові речовини, як ножем користуватись, як вести спостереження за військовими об’єктами, – все це вказує на навчання дітей для подальшого використання у бойових діях».
Приклади таких тренувань публікують сепаратистські та російські медіа. У червні 2016 року тридцять дітей з окупованих територій навчалися базової військової підготовки у Росії. Юнаки 14–18 років протягом десяти днів жили в казармах, практикувалися в рукопашному бою і вчилися керувати симулятором військової техніки.
Інший табір організували у тому ж місяці у Зуївському ландшафтному парку на Донеччині. 18–19 червня 2016 року у дводенному військово–патріотичному таборі «Защитник Отечества» пройшли військову підготовку тридцять підлітків. Діти віком 14–15 років вивчали медичну, вогневу підготовку, розбирали і збирали автомати, вивчали техніки рукопашного бою та скелелазіння. Інструктор з рукопашного бою розповів, що підлітки настільки добре опанували техніку бою, що «деякі вже хочуть йти служити».
Лазаренко вважає, що між національно–патріотичним вихованням і поширенням мови ворожнечі, нетолерантності, залучення дітей до формувань, які несуть агресивну ідеологію, тонка межа. За його словами, національно-патріотичних рухів і таборів більше на підконтрольній території, але навчають для подальшого використання дітей у конфлікті в ОРДЛО.
До прикладу, у військово–патріотичному таборі «Азовець» навчають проходити смугу перешкод, тактиці та поводженню зі зброєю, збиранню та розбиранню автомата, маскуванню у бойовій місцевості, домедичній допомозі. У 2015–2016 роках у таборі взяли участь 600 дітей, інформують організатори. 81% учасників «Азовця» – діти від 7 до 14 років. Навчають неповнолітніх бійці батальйону «Азов».
Офіс Уповноваженого негативно ставиться до тренування неповнолітніх зі зброєю у руках у таборах націоналістичних угрупувань . «Наступного року Україна звітуватиме в ООН з приводу виконання Факультативного протоколу. Розмова ООН з державою з приводу такого патріотичного виховання дітей зі зброєю у руках буде дуже серйозною, оскільки міжнародна спільнота цього не схвалює», – попереджає Філіпішина.
Міжнародне законодавство забороняє допускати до зброї дитину, якій не виповнилося 15 років, підкреслює Лазаренко.
«Казати, те, що відбувається в районі ОРДЛО, – погано, а у нас добре, – неправильно. Якщо дітей вчать, що по інший бік живуть недолюди, орки, яких ми вбиваємо, то це розпалювання міжнаціональної і міжсоціальної ворожнечі», – вважає правозахисник.
На думку Філіпішиної, патріотизм і підготовка дитини до поводження зі зброєю – це не одне й те ж. Вона пропонує виховувати патріотів через досягнення у спорті, поезії та мистецтві.
Травма, отримана дітьми під час бойових дій, впливає на подальший розвиток та ідентичність підлітків, розповідає психологиня Алла Антонова. Дитині, котра у підлітковому віці стає свідком надзвичайних подій, складно сформувати сенси і прагнення. Участь неповнолітніх у збройному конфлікті може мати багато проявів – психосоматичні розлади, безсоння, порушення навчального процесу (дитина регресує на декілька років), з’являються страхи. «У дитини виникає питання: навіщо усе це, якщо в один день настане війна і все буде знищено», – пояснює Антонова, і наголошує на тому, що психолог повинен працювати разом з батьками.
***
Якби 19-річну молодшу сержантку Аліну Демченко хтось із її друзів запитав, чи варто брати участь у збройному конфлікті, вона «намагалася б відмовити його всіма силами».
«Закон правильно робить, що забороняє воювати до 18 років. 17 – це такий вік, коли дуже сильно розвивається дух авантюризму, а розсудливості дуже мало. Я по собі знаю, дуже багато вчинків можна скоїти, які не є доцільними. Якби поруч не було досвідчених дорослих, це могло б закінчитися інакше», – переконана Аліна.
Інна Якубовська, яка втратила єдиного сина Назара в АТО, закликає військових не брати на службу неповнолітніх: «Шукайте батьків – і хай забирають дітей додому».
Тетяна, мати Жори Тороповського, який служив у Добровольчому українському корпусі та був убитий за нез'ясованих обставин, зараз виховує двох шестимісячних близнят. Коли розбирала старі речі, вона знайшла зошит сина. У 2011 році, коли Жора був у 9 класі, на уроці зарубіжної літератури він намалював проект комп’ютерної гри про гіпотетичну війну між Росією і Україною. Гра Георгія закінчується перемогою України і словами: «Ми вас ніколи не забудемо. Президентським наказом вам присвоєно звання героя України… Посмертно».
