Робота волонтерів і юристів Кримської польової місії почалась за 11 днів до остаточної дати березневого «референдума», який в очах деяких кримчан і, звісно, росіян формалізував анексію Криму. Саме тоді правозахисники почали фіксувати факти дискримінації та інших форм утисків всіх українських релігійних громад. Всіх, але за винятком спільнот православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП).
Непотрібний Філарет
Першим, на кому нова влада почала виміщати свій гнів, стала Українська православна церква Київського патріархату та кримські мусульмани (переважно, Духовне управління мусульман Криму). Сумні «дзвіночки» стало чути по всьому Криму: вже у квітні місцевий архиєпископ УПЦ КП Климент оприлюднив дані про погрози і переслідування його вірних. Псували церковне майно, а священиків викликали на допити працівники ФСБ.
Вперше у УПЦ КП зробили спробу відібрати храм Священномученика Климента Римського, що знаходився на базі Учбового загону ВМС України. Апофеозом тотальної недовіри влади до УПЦ КП став інцидент, що мав місце 1 червня. Саме тоді група озброєних людей зламала двері церкви у с. Перевальне Сімферопольського району та вчинила погроми, поранивши при цьому вагітну прихожанку і розбивши машину настоятеля. Не диво, що у липні місяці де факто були закриті храми Київського патріархату у Севастополі, Керчі, Красноперекопську та вище згаданому селі Перевальному.
Але утиски часом бувають і більш інтелектуальними. Голова Інформаційного управління Київської Патріархії архиєпископ Євстратій (Зоря) з радістю згадує ті часи, коли українська влада стягувала за оренду приміщення, в якому знаходиться Кафедральний собор УПЦ КП у Сімферополі, «фантастичну» за розміром суму — 1 грн у рік. Орендна угода — на 49 років.
Тепер все по-іншому: навесні з Ради міністрів АРК прийшов лист, де прибічників Філарета попереджали про збільшення рахунку до 600 000 грн на рік. «Підійде кінець року — і невідомо, що буде», — каже Зоря.
Цікаво, що усілякі утиски і переслідування кримська влада вчиняє виключно за власною ініціативою. Заступник директора Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраш запевняє, що священики Московського патріархату все-таки зуміли піднятись над конфліктом. На відміну від їхніх побратимів на Донбасі, помітимо.
«У Криму Українська православна церква в абсолютній своїй більшості зайняла досить конструктивну позицію завдяки впливу місцевого митрополита Лазаря (Швеця), — каже він. — Ані він особисто, ані його представники прямо чи опосередковано не сприяли процесам відділення, які мали місце на початку року в цьому регіоні».
Але, визнаємо відверто, ситуація склалась так, як вона склалась, у значній мірі завдяки тому, що більшість церков — і знову за одіозним винятком УПЦ МП — мала послідовну проукраїнську позицію. «Практично всі представлені в Криму релігійні підтримували Україну, — каже Ольга Скрипник, заступник голови Кримської польової місії з прав людини. — Деякі допомагали нашим військовим частинам продуктами харчування та ліками, тому, звісно, спілкування з ФСБ починалося з питань про таку діяльність. Але наступний блок питань формувався так, щоб звинуватити їх у екстремістській діяльності. Це робиться, аби ліквідувати будь-які спільноти, які мають іншу точку зору».
Ісламський фронт
Категоричність пані Скрипник підтверджується гучними, немов удар по гонгу, фактами. Паралельно з «роботою» над тим, щоб зробити життя вірних і священиків УПЦ КП у Криму нестерпним, «вірні» з ФСБ почали розколювати ісламську умму.
Разом з популярними формами фізичного залякування (я-от спроба підпалу мечеті «Чукъурча-джами» у Сімферополі 13 липня), кримські функціонери імпортували з РФ найгірші зразки стосунків між владою і церквою… і у липні-серпні руками ФСБ почали проводити несанкціоновані обшуки медресе (учбових закладів мусульман) і мечетей. При цьому мають намір знайти наркотики, зброю та «екстремістські матеріали». Загроза випадково виявити в себе один з 2 501 «екстремістських матеріалів» — це реальність, з якою Крим живе до цього дня. Муфтій Духовного управління мусульман УММА Саїд Ісмагілов каже, що у цей перелік входить й низка «класичних ісламських богословських творів». Отже, і тут разом з водою втратили немовля…
Але на тлі обшуків, облав та арештів «осіб з неслов’янською зовнішністю» прямо на сімферопольських ринках це все дрібниці. «В Криму цілеспрямовано нападають на ісламські культові споруди. Поза межами Криму в Україні ніколи не було нічого подібного», — коментує Ісмагілов і додає, що в російської влади по відношенню до мусульман є дві стратегії — насилля та розкол.
«Донедавна було викрадено 18 чоловіків молодого та середнього віку — кримських татар за національністю та мусульман за віросповіданням, — каже він. — Частину з них вже знайшли мертвими, іноді — зі слідами тортур». Друга стратегія — це створення фейкового «Таврійського муфтіяту» (ТМ), метою якого начебто є заміна традиційних ісламських центрів на півострові і, між іншим, експропріація їхнього майна. У останньому ТМ більш ефективний: наприклад, євпаторійська мечеть Джума-Джамі вже під його контролем.
Інтеграція кримських мусульман у російське середовище проходить менш жваво, але, за словами ісламознавця Ельміри Муратової, на місцевих активно тиснуть. Ісмагілов з сумом каже, що технологія розколу мусульманського суспільства, якою є створення ТМ, активно насаджується й на Донбасі. Озброєні люди приїжджають до донецьких прихильників Мухаммада та пропонують приєднатись до Духовного управління «Донецької народної республіки». «Положення мусульман у Криму набагато гірше, аніж на Донбасі», — підкреслює він.
Пастир на 90 днів
Не менше проблем в кримських греко-католиків та протестантів. Окрім допитів, телефонних погроз і навішування, як в далекі радянські часи, ярлику «агентів США», останні не ховають своєї основної проблеми — необхідності в перереєстрації.
«В Криму в нас є десятки громад, які стоять перед питанням перереєстрації документів, прийняття російського громадянства та входу в якусь духовну структуру, яка функціонує на території Росії, — визнає Михайло Паночко, старший єпископ Церкви християн віри євангельської. — Росія робить все, аби і духовно, і юридично відрізати від України». Також протестантам не подобається, що тепер традиційні «євангелізації», виїзні проповіді та спортивні заходи необхідно узгоджувати з владою. «Наші церкви не хочуть переходити у зону впливу Росії в Криму, але буде тиск і вимога прийняти російське громадянство, інакше діючі керівники не зможуть бути керівниками. Заради спасіння людей ми готові піти на поступки і стати росіянами», — каже він.
Але духовним нащадкам Кальвіна і Лютера і перереєстрація по російським законам, і перепідпорядкування російським союзам (злі язики кажуть, член Ради при Президенті РФ і водночас «начальствующий епископ» Російського об’єднаного союзу християн віри євангельської Сергій Ряховський дуже зацікавлений у кримських громадах ) вдасться по причині гнучкості та відсутності суворої єрархії. На відміну від римо- та греко-католиків.
«Ми спостерігаємо явне погіршення свободи віросповідання», — каже Олекса Петрів, керівник Департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ в Україні. Ще у березні-квітні півострів лишила значна частина священиків — «кримська самооборона» добре знає свою справу.
Ті, що лишились, чекають на рішення про правовий статус УГКЦ. «Якщо духовне окормлення вірних вимагатиме перереєстрації, то таке рішення буде прийматись. Зараз це питання вивчається», — сухо визнає Петрів.
На додаток до цього російське законодавство забороняє нерезиденту Росії перебувати на її території більше 90 днів. Три місяці — і виїжджай на 180 днів. Ченець? Священик? Пастир? Не має значення. Ця проблема, як виявилось, однаково стосується і УПЦ КП, і греко-, і римо-католиків, і протестантів. Вірність Україні в Криму обходиться надзвичайно дорого.