Депутат ПР Василь Хара більш оригінальний. Принаймні в обґрунтуванні встановленню пам’ятника Сталіну в Запоріжжі. Виявилося, батько Хари сам постраждав від сталінізму, а половина його грецького - на території України - села була заарештована і розстріляна. Здавалось би, добродій Хара у першу чергу мав виступити проти вшанування вбивці його односельців. Але він підтримав цю ідею. І пояснив це... своєю ненавистю до Бандери і Шухевича. Він сказав, що вважає їх „ворогами нашого народу, падлюками і зрадниками, які знищували народ. То чому тоді цим падлюкам ставили пам`ятники, а Сталіну не можна?”.
Хара вважає Бандеру і Шухевича вбивцями і оскільки десь хтось вшановує їхню пам`ять, то це дає йому моральне право підтримувати встановлення пам’ятника чи не найкривавішому диктатору усіх часів і народів, який вбив половину односельців Хари і мало не знищив його батька.
На перший погляд, більш творчо підійшли до справи у Луганську. 9 травня за участю кремлівського посланця Костянтина Затуліна поставили пам’ятник жертвам ОУН-УПА. Виглядає начебто благородно, За словами одного з ініціаторів цього дійства віце-прем`єр Віктора Тихонова, було знайдено сто загиблих мешканців Луганської області, які були вбиті у Західній Україні з 1943 по 1957 роки. „Цих людей вбили не мешканці Західної України, - сказав пан Тихонов, - а бандити”. Він також вважає, що загиблих було більше і організація „Молода Гвардія” веде пошук в цьому напрямку.
Не можна не погодитися з думкою, що пам`ять всіх жертв тієї жахливої війни має бути вшанована. В тому числі і людей, які загинули від рук упівців, адже УПА, як і будь-яка армія світу, в тому числі і Червона армія, не була білою і пухнастою. Коли іде війна взагалі неможливо залишитися цілковито чистим. Але, говорячи про жертви УПА, треба також казати, що загиблі представники мирних професій прийшли на Західну Україну разом з радянським військом і комуністичною владою, яка винищила маси тамтешнього населення. І ці люди сприймалися як частина цієї жахливої системи. Крім того, науковці доводять, що мирне населення вбивали і переодягнені й замасковані під бандерівців енкаведисти. Крім того, чимало приїжджих представників мирних професій співпрацювали з НКВД. І нарешті вояки УПА билися на своїй власній території і не робили рейдів на Луганщину і відповідно нікого там не вбивали.
Отож, відкриваючи такий пам’ятник, треба враховувати усі ці фактори і бути дуже делікатним у оцінках. Інакше це перетворюється на черговий крок у протиставленні Сходу і Заходу. Бо ж подається так, наче совок ніс на Західну Україну добро, мир і цивілізацію, а невдячні бандерівці цьому люто опиралися.
І хоч скільки б Тихонов не запевняв у протилежному, але виглядає, що такий монумент споруджено як противагу пам’ятникам УПА на Західній Україні. Отож, з сумом доводиться констатувати: нова влада продовжує традицію совка, який вважав свої погляди єдино правильними і не визнавав інших підходів. І не треба дивуватися, коли незабаром з`явиться пам’ятник доблесним енкавдистам, котрі загинули від рук клятих бандерівців. Цьому, либонь, уже ніхто не здивується, адже нова влада - плоть від плоті совка, а совок це маразм, котрий не просто міцнішає а міцнішає семимильними кроками.