Фільтр ВРП
Вища рада правосуддя прийняла естафету у Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо конкурсу до Верховного Суду наприкінці липня. Щоправда, співбесіди зі 120 кандидатами по суті розпочалися лише 14 вересня. На відміну від ВККС, що не визначала точної дати визначення переможців, ВРП заздалегідь спрогнозувала оголошення результатів 25 вересня. Ця дата була не випадкова. За даними джерел LB.ua у ВРП, очікувалось, що Верховна Рада ухвалить зміни до процесуальних законів на попередньому пленарному тижні, а це би зменшило спроби політичного впливу на ВРП.
Однак, парламент не поспішав завершувати розгляд поправок до законопроекту щодо процесуальних кодексів. Так, голосування за кожну із понад трьох тисяч розглянутих правок в середньому набирало до 50 голосів (а в п’ятницю, 22 вересня, – трохи більше 20). Більш того, депутатам тричі не вдалося скасувати перерву в роботі та продовжити вечірнє засідання.
Тож 26 вересня ВРП оголосила 111 переможців, «відсіявши» двох кандидатів: суддю Господарського суду Донецької області Володимира Матюхіна та суддю Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Тетяну Франтовську.
Мінус два
Під час спілкування з Матюхіним члени ВРП уточнювали інформацію щодо перебування судді на окупованій території у травні минулого року, конфлікти в колективі та мотиви його участі в конкурсі. Однією з причин для прийняття негативного рішення членами ВРП щодо участі Матюхіна в конкурсі стало трактування суддею правових норм.
Зокрема, член ВРП Вадим Нежура згадав кандидату рішення, яке він ухвалював у червні минулого року. Згідно із даними в Єдиному державному реєстрі судових рішень, йдеться про судовий позов, де донецьке ТОВ «Ефект» вимагало стягнути з дніпропетровського ТОВ «Атлантіс» збитки у розмірі понад 720 тисяч гривень та більше 10 тис судового збору. Матюхін прийняв рішення на користь донецького підприємства. Однак апеляційний суд Донецької області скасував його рішення та зобов’язав стягнути близько десяти тисяч судових зборів із ТОВ «Атлантіс». Судовий спір дійшов до Верховного Суду, який підтвердив рішення апеляційної інстанції. Тож ТОВ «Атлантіс» знову звернувся до суду першої інстанції для видачі наказу на виконання рішення. Однак Матюхін, за яким була закріплена ця справа, відмовився видавати наказ, посилаючись на те, що наказ повинен видавати той суд, який ухвалював рішення.
«Я не видаю наказів на скасовані чи змінені рішення з середини 2000 року», – пояснював він ВРП. На що члени ради запитали, хто ще поділяє його позицію. За словами Матюхіна, ще один суддя, щоправда у відставці. Дискусія з суддею так і не привела до результату. «Якщо рішення прийме Верховний Суд, то ви їх (товариство – LB.ua) відправите у Верховний Суд за наказом?», – ще раз уточнив Нежура. «Так», – стояв на своєму Матюхін.
Щодо Тетяни Франтовської, то членів ВРП зацікавила декларація судді. Зокрема, у 2013 році вона не задекларувала кошти за продаж автомобіля Mercedes S500 2005 року випуску. На запитання щодо коштів на такий автомобіль суддя зазначила, що авто купував чоловік на спільно заощаджені кошти у 2007 році. До слова, чоловік Франтовської на той час був прокурором. Наприкінці 2012 року автомобіль продали, втім, за словами судді, вона «допустила помилку» і забула вказати про це в своїй декларації.
«З інформації у відкритих джерелах: ваш чоловік, перебуваючи на посаді прокурора області, у 2013 році став засновником і до липня 2017 року володів корпоративними правами на дві юридичні компанії. Відомостей про це й ваших деклараціях за три роки немає», – зазначив член ВРП Олексій Маловацький.
«З 2004 року з чоловіком ми проживали в різних областях. Лише в останні два роки ми проживаємо однією сім’єю. Коли він звільнився з органів прокуратури, став власником двох компаній… Він мені про це не сказав… Доходів не було, ніякого свідоцтва адвоката у нього немає», – пояснила Франтовська, зазначивши, що з цього приводу проводило перевірку Національне агентство з питань запобігання корупції.
Суддя відповідала беземоційно і досить мляво. На запитання, звідки у її сім’ї були кошти на автомобіль бізнес-класу, коротко зазначила: «Це наші з чоловіком заощадження».
У рішеннях ВРП йдеться про те, що встановлені під час перевірки обставини щодо цих двох суддів можуть негативно вплинути на довіру до судової влади у зв’язку з призначеннями цих суддів до Верховного Суду.
Зокрема, у рішенні стосовно Матюхіна ВРП зазначила, що впродовж 20-25 травня 2016 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень були внесені ухвали та накази за підписом судді, хоча в той час він перебував на тимчасово окупованій території.
Рішення щодо Франтовської ВРП мотивувала, зокрема, тим, що суддя не вказала про участь у прийнятті рішення, стосовно якого Європейським судом з прав людини було визнано порушення прав людини та основоположних свобод. А також не зазначила відомостей про дохід від відчуження автомобіля, корпоративні права, які належали членам родини, тощо.
Під питанням
Розгляд семи кандидатур до Верховного Суду(професора кафедри правосуддя Київського національного університету ім. Т.Шевченка Олександри Яновської, судді Верховного суду Валентини Сімоненко, суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Вадима Коротуна і Ольги Ступак, судді Приморського райсуду Одеси Сергія Погрібного, судді Київського апеляційного адміністративного суду Вікторії Мацедонської, а також судді Вищого адміністративного суду Тетяни Стрелець) ВРП відклала.
Щодо Сімоненко, Ступак, Погрібного та Мацедонської ВРП відкрила дисциплінарне провадження за скаргами, що надійшли до ради. Допоки ці провадження не будуть закриті, кандидатури цих суддів ВРП не зможе передати для призначення президенту. Оскільки, в тому числі, може рекомендувати звільнити суддю з посади за певний проступок.
Так, дисциплінарну справу щодо Ступак, опубліковану на сайті ВРП, відкрито 11 вересня цього року, хоча сама скарга надійшла ще 30 листопада 2015 року. За останні роки на кандидатку надійшло 46 скарг, однак до дисциплінарної відповідальності вона жодного разу не притягалась.
Скарга на суддю Мацедонську (як і на ще двох суддів Київського апеляційного адміністративного суду та трьох суддів Вищого адміністративного суду) датується квітнем цього року. У травні ВРП відкрила по ній провадження.
До речі, Мацедонська відзначилася тим, що написала окрему думку на рішення Київського апеляційного адміністративного суду щодо заборони мирних зібрань 30 листопада 2013 року.
7 червня цього року ВРП відкрила провадження стосовно судді Погрібного. Щодо скарги на Сімоненко, то на сайті ради її поки немає. Провадження було відкрите лише 13 вересня.
Хоча претензії ВРП до цих кандидатів були й інші. Сімоненко, зокрема, закидали, що вона погано володіє українською мовою, посилаючись на близько двадцяти помилок, допущених в мотиваційному листі.
«Не треба все спрощувати. Я знаю українську мову, хоча допускаю помилки. Я виношу судові рішення українською мовою. Помилки в мотиваційному листі я можу пояснити великою завантаженістю на роботі та швидкістю заповнення листа», – пояснила Сімоненко.
Крім того, у переліку осіб, котрі можуть надати рекомендації, вона зазначила когось із народних депутатів (його прізвище в досьє кандидата закрите). Сімоненко пояснила, що знає його під час спільної роботи, коли він ще не був нардепом.
Під час співбесіди Сімоненко у залі засідання ВРП сиділи представники громадської організації «Батько має право» та тримали в руках плакати з різними надписами, поверненими до членів ради. Їх претензії до судді Верховного суду стосувались рішення колегії суддів судової палати Верховного суду у цивільних справах, прийнятого у грудні минулого року. Йшлося про забезпечення прав батьків на догляд за неповнолітніми дітьми після розлучення подружжя.
Суддю Ступак активно розпитували про невідповідність в деклараціях. Їй довелося детально розповісти про службову квартиру, будинок свекра і свекрухи, а також доходи родини.
Щоразу члени ВРП згадували про висновки Громадської ради доброчесності та просили кандидатів відреагувати на претензії її членів. Так, суддя Погрібний пояснював свої зв’язки із нині нардепом Опозиційного блоку Сергієм Ківаловим, у співавторстві з яким видав кілька підручників для юристів.
«Цей так званий одіозний політик написав передмову до коментаря до Цивільного кодексу, співавтором якого я був. Члени ГРД сплутують два поняття. Є співавторство, коли двоє авторів працюють над одним матеріалом, і є ситуація, коли автор працює над окремих розділом, а інший – над передмовою… Ніяких спільних праць і зв’язків з політиками в мене немає», – зазначив він.
Причиною для відкладення розгляду кандидатури Яновської, очевидно, стало те, що вона очолює атестаційну палату і бере участь в кваліфікаційному оцінюванні кандидатів в адвокатуру від імені Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Києва. Йдеться про конфлікт всередині адвокатури, в результаті якого в столиці функціонує дві Ради адвокатів та КДКА, кожна з яких видає свідоцтва адвокатам. Щоправда, за словами члена ВРП Павла Гречківського, що був доповідачем щодо Яновської, претензій до неї з цього приводу немає. Втім, Гречківський є заступником голови Ради адвокатів України Лідії Ізовітової і вважає легітимною іншу Раду адвокатів Києва (під головуванням Петра Рябенка).
До ВРП надійшли також скарги щодо ще двох кандидатів: Вадима Коротуна та Тетяни Стрелець. Тож ВРП відклала розгляд щодо них, допоки не визначить, чи є підстави для відкриття дисциплінарного провадження, а врешті і долю суддів.
До речі, Тетяна Стрелець була у складі колегії суддів Вищого адміністративного суду України, що скасувала подання Вищої ради юстиції про звільнення п’яти суддів, що брали під варту або позбавляли права керування транспортними засобами учасників Майдану. Згодом ці постанови були відмінені Верховним Судом. У поясненнях ВРП суддя зазначила, що суд приймав це рішення з огляду на строки давності.
Стрелець також брала участь у виборах членів Вищої ради правосуддя у березні цього року під час з’їзду суддів. Вона несподівано вступила в ці змагання, що призвело до розпорошення голосів суддів за неї і екс-судді Вищого адміністративного суду Михайла Цуркана. В результаті, перемогу не отримав ніхто.
Що стосується Вадима Коротуна, то ГРД мала до нього претензії (у вигляді інформації, а не негативного висновку) щодо його майна, а також судового рішення, в якому він відмовив бездомному у позові через несплату ним 75 грн. судового збору. У поясненнях суддя зазначив, що позивач не надав переконливих доказів свого достатку.
Членів ВРП також здивувала інформація в декларації Коротуна, в якій вартість Mitsubishi Pajero Wagon зазначена у 50 тис 20 грн. Суддя пояснив, що автомобіль у 2007 році був куплений в пошкодженому вигляді.
До речі, під час співбесіди в ВККС Коротун також давав детальні пояснення щодо свого майна. Зокрема, щодо автомобіля він розповів, що його придбала мати і подарувала йому у 2013 році. Виявилось також, що його сім’я володіє… трансформаторною будкою. За словами Коротуна, вона знаходилась на земельній ділянці, котру дружина отримала в 2008 році. І згодом докупила ще 10 соток.
За припущеннями одного зі співрозмовників LB.ua серед нардепів, з-поміж кандидатів, котрих ВРП не подала в загальному списку на призначення президенту, є ті, присутність яких в новому Верховному Суді може впливати на голосування за процесуальні зміни у Верховній Раді. А отже, розгляд їх кандидатур у ВРП притримують, щоб не зірвати голосування. Щоправда, конкретні прізвища не назвав.
«Недоброчесна тридцятка» від ГРД
З початку розгляду ВРП кандидатів до Верховного Суду Громадська рада доброчесності заявила про 30 осіб, щодо яких давала негативний висновок, однак це не стало їм на заваді пройти до фіналу. Щоправда, в окремих випадках ГРД робила висновки на припущеннях та виходила за рамки своїх повноважень, оцінюючи судові рішення.
Так, експерти всеукраїнської громадської організації «Асоціації правників України» та проект Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні» підготували проект звіту про результати моніторингу діяльності ГРД в контексті стандартів та рекомендацій Ради Європи. Він стосується негативних висновків ГРД щодо кандидатів до Верховного суду. Встановлено, зокрема, 17 випадків використання ненадійних джерел інформації, щонайменше 21 випадок надання оцінки судових рішень кандидатів, на що громадськість не мала повноважень, 4 випадки неоднакового підходу щодо оцінки конкретних фактів та обставин, 20 випадків застосування у висновках нерелевантної інформації та 17 – такої, що не є об’єктом перевірки.
В свою чергу, «Юридична газета» проаналізувала висновки ГРД і визначила лише четверо кандидатів з-поміж 30, щодо яких, на думку видання, можуть виникнути сумніви у доброчесності. Йдеться про суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Ольгу Ступак та Марину Червинську, суддю Київського апеляційного адміністративного суду Ірину Саприкіну та суддю Вищого адміністративного суду Ларису Мороз. Члени ГРД ставити під сумнів відповідність їх майнових декларацій.
У дослідженні видання йдеться і про решту суддів, щодо яких ГРД писала висновки. Так, у висновку щодо судді Апеляційного суду Києва Наталії Антоненко зазначається, зокрема, про те, що в декларації не вказані права на земельну ділянку та незавершене будівництво. На думку членів ГРД, це «не є демонстрацією бездоганної поведінки» і високих вимог до судді. Втім, декларація була заповнена відповідно до вимог законодавства у відповідний період. Право власності на будівництво суддя отримала у 2014 році. Аналізуючи інформацію про суддю Вищого адміністративного суду Михайла Смоковича, суддю Вищого господарського суду Світлану Бакуліну, суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ В’ячеслава Наставного і Сергія Слинька та інших, ГРД зазначала про незаконність окремих судових рішень. Хоча оцінювати їх не мала повноважень.
Останні двоє кандидатів були у складі суддів касаційної інстанції, котра залишила в силі обвинувальний вирок щодо нині Генерального прокурора Юрія Луценка. Втім, за інформацією одного із членів ВККС, що вирішив залишитися неназваним, Наставний і Слинько в декларації доброчесності, яку заповнювали на початку конкурсу, не вказали, що розглядали справи щодо політув’язнених. Саме цей факт міг стати причиною негативного щодо них рішення ВККС.
Однак, думки членів комісії розділилися. Прізвище Луценка не було в списку тих, кого парламент в лютому 2014 року, ухваливши постанову, вніс до списку політв’язнів. За словами співрозмовника, ВККС вирішила «не вигадувати» критерії, за якими можна було обґрунтувати, що Луценко також відносився до цієї категорії.
Реабілітація Генерального прокурора, в тому числі зняття з нього судимості, відбулося, згідно із Законом «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини» від 28 лютого 2014 року». Ні прізвища Луценка, ні прізвища Юлії Тимошенко в законі не було. Як і не йшлося про них, як про політичних в’язнів.
Щоправда, Парламентська асамблея Ради Європи резолюцією від 3 жовтня 2012 року визначила критерії, за якими особа визнається «політичним ув’язненим». Так, одним із пунктів значиться: «Людина повинна визнаватися «політичним ув’язненим», «якщо затримання було здійснено з суто політичних мотивів, не пов'язаних з будь-яким правопорушенням».
Втім, ні ВККС, ні ВРП, мабуть, не побачили юридичних підстав для відмови Наставному і Слиньку у рекомендаціях для призначення у Верховний Суд. Хоча повноваженнями ВРП передбачено, що рада має дискрецію – не давати рекомендацію на призначення суддів, присутність яких в Верховному Суді може негативно позначитись на авторитеті судової системи.
В Адміністрації президента стосовно цих кандидатур, як повідомляє один зі співрозмовників LB.ua, триває дискусія, зважаючи на суспільний резонанс. Фактично законодавством не передбачена можливість для президента не призначати когось із кандидатів, рекомендації щодо якого йому надійшли з ВРП. Хоча і відповідної заборони немає. Та з початку судової реформи і глава держави, і керівництво АП наголошувало на церемоніальній функції президента в призначенні суддів Верховного Суду. Власне, це було однією зі складових реформи – позбавлення президента і Верховної Ради можливості вливати на формування судової системи.
Конституційний фактор
Частково доля нового Верховного Суду перебуває в руках суддів Конституційного Суду. У жовтні минулого року судді нинішнього складу Верховного Суду подали скаргу до КС щодо конституційності окремих норм Закону «Про судоустрій та статус суддів» щодо ліквідації Верховного Суду (функціонування ВС передбачено Конституцією, а тому простим законом ліквідація цього органу неможлива).
У випадку, якщо КС не зафіксує порушення Конституції з цього приводу, у подальшому кожен новий склад парламенту може ліквідовувати й інші інститути влади.
З іншого боку, якщо КС визнає положення вищезгаданого закону неконституційними, то нині чинних суддів ВС потрібно буде призначити в новий Верховний Суд. Інакше вони матимуть шанси виграти справу проти України в Європейському суді з прав людини, зважаючи на подібні прецеденти (зокрема, справа «Бака проти Угорщини»).
«Змішані відчуття»
Більшість експертів та політиків, з якими поспілкувався журналіст LB.ua, вважають, що враження від конкурсу – змішані. З одного боку, у списку затверджених ВРП кандидатів є особи з не зовсім прозорою репутацією. З іншого, – судова реформа повинна продовжуватись. У випадку, якщо цей процес загальмується, шанси переформатувати судову гілку влади в найближчій перспективі залишаться мізерні.
Щоправда, окремим політикам та представникам ГРД притаманна риторика про необхідність призупинити реформу або й взагалі почати заново. Так, наприклад, член ГРД Михайло Жернаков закликав депутатів не ухвалювати процесуальні зміни в нинішній редакції (блог на «Українській правді» від 18 вересня). Його аргументи щодо окремих положень проекту процесуальних змін піддав критиці керівник відділу верховенства права Координатора проектів ОБСЄ в Україні Олександр Водянніков в колонці на сайті LB.ua. Полеміка щодо деталей процесуального законопроекту на цьому не закінчилась.
Однак, більшою мірою представники громадського сектору апелюють до того, що, мовляв, конкурс до Верховного Суду не виправдав очікування громадськості, а отже, його треба призупинити.
За інформацією LB.ua, окремі члени ГРД зустрічалися з представниками іноземних посольств, переконуючи їх, що, мовляв, реформа провалилась. Іноземці, в свою чергу, в приватному листуванні або під час особистих зустрічей з керівництвом ВККС, ВРП та АП висловлюють занепокоєння та закликають прислухатись до ГРД.
«Надзвичайний та Повноважний Посол Італійської Республіки в Україні поцікавився, чи детально були вивчені матеріали щодо тих 30 суддів, стосовно яких Громадська рада доброчесності зробила негативні висновки», – йдеться в новині на офіційному сайті ВРП за підсумками зустрічі голови ВРП Ігора Бенедисюка з дев’ятьма представниками посольств 22 вересня.
Як інформує прес-служба ВРП, голова ради звернув увагу представників посольств на те, що ГРД була створена при ВККС і має дорадчий голос при прийнятті ВККС рішень: «Повноваження ГРД − встановити інформацію, яка може свідчити про недоброчесність кандидата, і повідомити ВККС. При цьому негативний висновок ГРД ще не означає негативного висновку ВККС, бо саме ВККС уповноважена та має право прийняти рішення щодо висновку ГРД».
30 червня цього року Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ оприлюднило висновок щодо Закону "Про судоустрій і статус суддів". В документі з-поміж іншого йшлося про роль ГРД: "Варто було б розглянути доцільність існування такого органу, як Громадська рада доброчесності, в цілому та її впливу на забезпечення прозорості та якості процедури оцінювання суддів та кандидатів на посаду судді, зокрема. У цьому зв'язку слід важити, чи потрібний такий орган узагалі, або принаймні суттєво реформувати його. Так, викликає занепокоєння, що Громадська рада, попри притаманні слабкості та брак вільного доступу до інформації, має вирішальний вплив на результати оцінювання. Для уникнення зазначених проблем можна було б, замість утворювати окремий орган на допомогу Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, розширити склад самої Вищої кваліфікаційної комісії суддів, включивши до нього також представників громадянського суспільства, яких можна було б призначати у порядку, передбаченому частинами 9-20 Статті 87 Закону. Це сприяло б зміцненню довіри суспільства до процедури оцінювання та забезпеченню дотримання усіма особами, залученими до оцінювання суддів і кандидатів на посаду судді, одного порядку, встановленого одним органом, і ухвалення ними рішень на основі однакового рівня поінформованості".
У переддень завершення голосування за процесуальні зміни до законодавства Центр політико-правових реформ, частина членів якого увійшла до ГРД, закликавли президента, парламент, ВРП фактично призупинити формування нового Верховного Суду і призначити міжнародний аудит процедури відбору суддів нового ВС.
Один із членів ВККС на правах анонімності розповів LB.ua, що критика членів ГРД, скоріш за все, спрямована на те, щоб дискредитувати проведення конкурсу до Верховного Суду в цілому, а отже й органи, котрі були причетні до його проведення (в першу чергу, ВККС). Такі дії можуть бути спрямовані на переформатування складу комісії (з урахуванням позиції міжнародників) перед створенням в Україні Антикорупційного суду, на якому нині так активно наполягають іноземні донори.