Головним подразником для російської сторони стало створення 21 листопада в Вуковарі урядової Робочої групи для співробітництва з Україною "у питаннях обміну досвідом мирної реінтеграції окупованих територій".
У їдкій заяві Департаменту інформації і друку МЗС РФ від 22 листопада, написаній у кращих радянських традиціях, виказується "серйозна стурбованість, що нова паралельна структура буде, як мінімум, відволікати увагу київської влади від роботи з всеосяжного виконання своїх зобов'язань в рамках Мінських домовленостей, які і без того пробуксовують".
Хорватам дорікають і "масовим виселенням сербів" в результаті дій на звільнення власних територій у 1995 році, і "невирішеністю сучасних хронічних проблем, пов'язаних з забезпеченням прав національних меншин", і навіть тим, що створена група "сміє вносити питання Криму у порядок денний своєї роботи".
Як стверджують західні дипломати, які працюють в Москві, російське МЗС роздратувало буквально все: і наміри Хорватії та України обмінюватися досвідом у питаннях мирної реінтеграції окупованих територій, і перспективи співробітництва у військово-технічній сфері, і символізм місця, де приймалося рішення про створення групи (місто-герой Вуковар), і час візиту Пленковича до Києва (День гідності та свободи) і навіть українська мова хорватського прем'єра.
Заява МЗС РФ стала продовженням політики тиску на Республіку Хорватія і її слід розглядати в одному ряді з прийнятим ще у жовтні ц.р. російською Торгово-промисловою палатою рішенням скасувати запланований на листопад великий російсько-хорватський економічний форум.
І попри намагання посла РФ у Хорватії Анвара Азімова публічно згладжувати кути російської зовнішньої політики щодо офіційного Загреба, часті візити в останні дні російських дипломатів на Зрінєвац (місце розташування МЗС РХ) свідчать про зворотнє: російській дипломатії уже бракує слів, щоб стримувати роздратування.
Роздратування викликає і зволікання офіційного Загреба з призначенням свого посла у Москві, як і участь Хорватії у створенні багатонаціонального батальйону НАТО з дислокацією у сусідній з Росією Литві.
Як діятиме Росія в Хорватії і на Балканах?
Хорватія
Росія докладе всіх зусиль, щоб спробувати посилити проросійське лобі в хорватському політикумі, зокрема в парламенті, а також у громадському середовищі.
Ставка робитиметься:
- на улюбленця російських ЗМІ депутата хорватського парламента Івана Пернара;на представників опозиційних до партії влади ХДС (Хорватська Демократична Спільнота) політичних сил;
- на впливових хорватських дипломатів, зокрема, колишніх послів Хорватії в Росії;
- на крупних хорватських підприємців, які мали, мають, чи хочуть мати бізнес з Росією, зокрема у сфері нафти і газу.
Росія безумовно спробує спровокувати внутрішню дискусію в хорватському суспільстві, добре розуміючи чутливість хорватів, враховуючи трагічний досвід з дев'яностих, до крихких на Балканах питань війни і миру.
Переконаний, що Росія, чия присутність в регіоні Південно-Східної Європи є традиційно розгалуженою, розуміє шкідливість примітивного тиску на балканські країни, який викликає зворотню і негативну реакцію. Тому буде використовуватися політика "батога і пряника". За моєю інформацією, спеціальні і батіг, і пряник для Хорватії та й не лише Росією уже готуються.
Словенія
Якщо говорити про інші країни регіону, то у Словенії перемогу на президентських виборах у США "словенського зятя" Дональда Трампа обговорюють не менше за одноденний візит до цієї країни у серпні ц.р. Володимира Путіна. Словенія є лідером серед країн регіону за кількістю візитів президента РФ.
До речі, буквально на днях словенський прем'єр-міністр Міро Церар виступив з ініціативою організувати у Словенії першу зустріч американського і російського лідерів. На його переконання, успішне проведення в Любляні у 2001 році аналогічної першої зустрічі між Путіним і Бушем-молодшим, а також словенське коріння дружини нового американського президента Меланії Трамп є добрими передумовами для успішної реалізації такої ініціативи. Церар уже мав окремі телефонні розмови і з Трампом, і з його половиною.
На Західних Балканах саме через члена ЄС і НАТО Словенію Росія намагатиметься розхитати позицію Євросоюзу щодо антиросійських санкцій і позиції щодо України.
Словенія, яка 58% газу для власних потреб імпортує з Росії, була включена до "Південного Потоку". Їй також було запропоновано долучитися до реалізації проекту "Турецький потік".
Сербія
Пріоритетними з точки зору впливу на регіон Балкан для Росії безумовно стануть заплановані на травень 2017 року вибори президента Сербії. Не виключаю, що Росія намагатиметься застосувати тут вдосконалений "чорногорський сценарій", щоб не допустити приходу до влади проєвропейських лідерів.
Стурбованість з приводу майбутніх виборів почали виказувати і високі представники ЄС. У цьому зв'язку єврокомісар з питань сусідства і політики розширення Йоганнес Хан побоюється прогнозованого "зростання націоналізму і популістської риторики" з боку учасників виборів.
Македонія
Македонія ніколи була об'єктом геополітичних інтересів Росії на Балканах, однак в останні роки ситуація змінилася.
Як вважають у Люблянському Міжнародному інституті близькосхідних та балканських студій (IFIMES), попри те, що "симпатії до Путіна тут (в Македонії), в основному, риторичні і навіюються романтичним націоналізмом та православними аспіраціями, Росія намагається посилити свій вплив в регіоні, зокрема в Македонії".
РФ суттєво доукомплектувала своє посольство в Скоп'є і відчула смак власної гри під час глибокої політичної кризи, що вже майже два роки триває в цій країні.
Попри відсутність вагомих проросійських настроїв у Македонії, Росія намагається використати македонську кризу, граючи на боці влади, яку опозиція звинувачує у прослуховуванні понад 20000 власних і іноземних громадян, серед яких журналісти, судді, поліцейські, дипломати.
Для Росії важливо, щоб Македонія зберігала позицію стосовно непідтримування режиму санкцій ЄС щодо РФ.
Цікаво, що заплановані на 11 грудня ц.р. позачергові парламентські вибори у цій країні розглядаються Заходом відкрито як відправна точка стабілізації ситуації, а Росією негласно як нагода посилити розкол у македонському суспільстві.
Росія безумовно буде грати і на присутній у Македонії турбулентності між мусульманами албанцями (складають близько 30% населення країни) і православними (македонцями, сербами, болгарами).
У будь-якому разі, Росія всіляко підтримуватиме Грецію у питанні продовження вето на вступ Македонії до НАТО, а Греція у відповідь вестиме лояльну і політику щодо РФ.
Боснія і Герцеговина
Захід продовжує контролювати ситуацію у Боснії і Герцеговині, попри побоювання щодо загострення ситуації в цій країні в результаті проведеного 25 вересня у Республіці Сербській референдуму.
Першою стримуючим фактором є те, що Європа залишається найпотужнішим донором на Західних Балканах, набагато більшим за Росію. А другим - потужна міжнародна присутність в регіоні.
Показовою у цьому плані стала зустріч 22 листопада ц.р. у Баня-Луці президента Республіки Сербської Мілорада Додика з екс-Верховним представником міжнародного співтовариства у Боснії і Герцеговині, спецпредставником ЄС, а сьогодні міністром закордонних справ Словаччини Мірославом Лайчаком.
Мова йшла про процес вступу БіГ до ЄС та традиційний запитальник ЄС, який має скоро надійти до Сараєва з Брюсселя (мова йде про офіційний документ, який країна, що робить запит на членство в ЄС, заповнює і повертає Єврокомісії для підготовки висновків). Для прикладу, запитальник для Сербії містив 2483 (!) питання і підпитання, поділених на 6 додатків і 33 глави.
Додик, який ще нещодавно був гостем Путіна у Кремлі, наголосив, що Республіка Сербська є відданою європейському шляху і ініціює зустріч всіх політичних факторів у Боснії для прискорення процесу інтеграції БіГ до ЄС.
При цьому, загрозу російського впливу на поведінку керівництва Республіки Сербської не знято з порядку денного. Досвідчений лідер РС Додик використовуватиме російський фактор як важіль тиску на європейців для одержання економічних преференцій для боснійських сербів.
Чорногорія
Ця невелика балканська країна поступово приходить до тями після нещодавньої спроби перевороту і атентату на прем'єр-міністра Міла Джукановича, якого вчора на посаді керівника уряду замінив його давній соратник, колишній керівник Служби національної безпеки Душко Маркович.
Згадані події, стосунок до яких має Росія, можуть стати дієвим антиросійським щепленням. Багато хто з регіональних і європейських аналітиків переконаний, що для Росії game is over у Чорногорії, хоча є й такі, хто впевнений, що Росія просто так не відмовиться від боротьби за Чорногорію.
Готується до посилення свого впливу на балканські країни і російська пропагандистська машина, над перезавантаженням якої Москва активно працює після нещодавньої поразки у Чорногорії.
Тим часом, країна динамічно рухається до членства в НАТО і ЄС - в Брюсселі відзначають відданість Чорногорії трансформаціям всередині країни задля інтеграції в європейські і євроатлантичні структури. Уже наступного року ця країна братиме участь у засіданнях НАТО як формальний член Альянсу.
Болгарія
Росія спробує максимально використати призначення новим президентом Болгарії проросійського Румена Радева, який уже заявив, що домагатиметься скасування санкцій проти РФ.
Що робити Україні?
Посилювати двосторонні відносини і політичний діалог з країнами регіону, передусім з Хорватією, Словенією та Сербією, зміцнювати, а не послаблювати дипломатичну присутність на Балканах.
На прикладі, зокрема, Хорватії це мають бути дуже конкретні і практичні речі. Маємо використати досвід Хорватії з часів Вітчизняної війни 1991-1995 рр. у таких питаннях як:
- реінтеграція окупованих територій;
- реорганізація збройних сил;
- навчання наших фахівців воєнній справі;
- турбота про воїнів-ветеранів і добровольців;
- розмінування територій.
Необхідно ретельно проаналізувати стан співпраці з балканськими країнами, насамперед, в економічній сфері і запропонувати їм привабливі та двосторонньо вигідні проекти.
Розвивати взаємодію з авторитетними регіональними інтелектуалами, впливовими аналітичними центрами, діловою елітою, інтелігенцією.
Згуртувати часто роз'єднані дрібними суперечками українські громади балканських країн, щоб мати серйозні "групи підтримки" і канали донесення позиції України до урядів своїх країн.
Роботи насправді багато. І при цьому Росія не спить.