Прихід колишнього грузинського президента на посаду очільника головної курортної області України супроводжувався неабиякими очікуваннями одеситів та всієї прогресивної громадськості решти областей. «Ось зараз прийде Саакашвілі – він усім покаже, як Грузію робити!». Зникне корупція, очиститься митниця, збудується траса, полетять до Одеси лоукости, набиті багатими туристами – і всім чиновникам країни продемонструють, скільки всього можна зробити, якщо взятися до реформ по-справжньому. Однак сльози розчулення від лагідного спілкування «нашого Міхо» з простими громадянами та бойових перепалок із підлими корупціонерами доволі скоро висохли – щойно громадяни та корупціонери зрозуміли, що ефект від діяльності Саакашвілі вимірюється класичною формулою Лесі Українки «Слово, моя ти єдиная зброє...».
На зміну ейфорії попервах прийшло щире здивування: як же так – у Грузії Міхо залізною рукою навів залізний лад, поліція й досі хабарі брати боїться, а в Україні цей залізний господар раптово перетворився на якусь навіжену тітку з Привозу, під лайку якої показники Одеської області впевнено повзуть униз?! Ну не може ж такого бути, щоби легендарний творець «грузинського дива» виявився простим треплом! Вочевидь, українська корупційна система й справді опирається так, що жоден грузинський чарівник не спроможний її перемогти!
Разом з українським суспільством щиро дивувався й сам Саакашвілі – він-то аж ніяк не змінився зі своїх грузинських часів, а тут його в очі називають «треплом» якісь корупціонери, які і президентом не були ніколи, й навіть «карт-бланш» в області від іншого президента не отримували! Та я їм за це!.. Та я... І знову, і знову грізний Міхо переконувався, що апробовані в Грузії реформаторські методи працюють лише тоді, коли контрольовані тобою силовики здатні кинути опонента в буцегарню та вибити з нього зізнання, щойно ти назвеш його корупціонером. А без прокуратури та МВС, які завжди можуть засвідчити громадськості, що ти не трепло, а реформатор, весь цей об'єм звинувачень, який звик продукувати Саакашвілі, починає працювати вже не на твоє ім'я, а проти нього.
Тобі заважають працювати? Система опирається сильніше, ніж ти на своїй посаді зі своїм розрекламованим «карт-бланшем» можеш на неї натиснути? То єдиний спосіб врятувати своє добре реформаторське ім'я – звільнитися з посади просто зараз! Але полум'яний Міхо на такий полум'яний крок не наважився, вирішивши, що раз уже запропонована йому посада виявилася посадою декоративного «трепла» для прикриття корупційної системи, то не втрачати ж цю посаду через таку дрібничку!
І вже через якихось півроку після призначення губернатором антикорупційній риториці блискучого оратора Саакашвілі знайшлося гідне застосування: Міхо нарешті відшукав головне і єдине джерело державної корупції. Звісно, аж ніяк не в оточенні Президента, який його призначив на посаду й навіть видав громадянство, – чесний антикорупціонер Саакашвілі спрямував весь свій шал проти тодішнього голови уряду Арсенія Яценюка, якого за дивним збігом обставин в АП саме запланували замінити Володимиром Гройсманом. Поки решта антикорупційних діячів прозрівали від масштабів підйому Ігоря Кононенка, Саакашвілі примудрявся навіть у суто кононенківських схемах бачити руку Арсенія Петровича та його вірного Арсена Борисовича, нещадно тавруючи цих злодіїв під дзвін стаканів та глузливе аваковське «бебебе».
Після цієї ролі «злого президентського собаки для поганих прем'єрських бояр», здавалося, амплуа безкомпромісного викривача корупції Саакашвілі вже не світить під жодним соусом – надто вже вибірковим та обережним виявився собака в пошуці корупційних потоків. Утім, провести в грудні 2015-го «Антикорупційний форум», зібравши довкола себе всіх «молодих та перспективних» політиків із зовнішніми ознаками реформаторства, це йому не завадило.
Не завадить, вочевидь, і зараз – адже політиків, що викривають корупцію в оточенні президента, виборці люблять завжди. Навіть якщо викривач півтора роки мовчав про саботаж реформ, підтримку кланів, здачу області ворогу та інші викриті ним сьогодні гріхи Порошенка, вперто помічаючи лише злочини порошенкових конкурентів. Інша річ, що на широкому українському електоральному полі гравців амплуа «трепло», а тим паче «трепло на ланцюгу», й без Саакашвілі було неміряно, а от справжніх реформаторів від приходу полум'яного Міхо, так, на жаль, і не побільшає.