С.К. Як ви змінилися з 2005 року?
Я не прагну публічності... Я не прагну влади. Я дуже сильно розчарувався в своїх колегах, у тих, з якими, думав, що ми будуємо щось нове. Вважаю, що повинен дати можливість новим людям будувати нову Україну.
С.К. Ви бізнесом увесь цей час займалися?
Ні, моя дружина має бізнес. Я їй допомагав трішки його підняти на ноги, після того, як попередня влада відкривала кримінальні справи проти неї. Три роки знущалися над нею тільки через те, що я займався політикою. Точніше, це робив Хорошковський, тільки тому що я очолював дві тимчасові слідчі комісії по РосУкрЕнерго, і по газових питаннях. Він відверто знущався над моєю родиною, над колективом компанії. І за це він, разом зі своїми сатрапами, мав би бути покараний.
С.К. Ви усі ці роки з Порошенком тісно спілкувалися?
Достатньо тісно, так.
С.К. Тісно – це як?
Я дуже щасливий, якщо він мене назве своїм другом, бо я його таким називаю. Тобто ми маємо чисто особисті, дружні стосунки.
С.К. Все-таки, не виключено, що Порошенко запропонує вам посаду.
Я вам абсолютно щиро кажу, що жодних розмов на цю тему не було.
О.Б. На Вашу думку, як сильно змінився Порошенко, з часу президентства Ющенка, особливо періоду розквіту «любих друзів»?
Я би не сказав, що він не дуже сильно змінився. Деякі речі, які бачу в ньому, є свіжими, я би так сказав. Не новими, а просто свіжими. Це, зокрема, його абсолютно щире бажання вести відкриту політику, без жодних інтриг, без жодних кулуарних якихось-там домовленостей. Я це бачу в ньому, це щире, вперте бажання не бути зв’язаним якимись-там зобов’язаннями особистого характеру. Я думаю що він став м’якішим. В 2005 році, Порошенко був доволі жорстким. Він завжди був досить принциповим, але тоді був дуже жорстким у своїй поведінці. Зараз навіть манера його говірки стала м’якшою.
С.К. Коли він йшов до влади, багато хто боявся повторення 2005 року.
У ніч після першого туру, коли ми уже знали результати екзіт-полів, коли були результати паралельного підрахунку голосів, я зайшов до нього – він сидів практично сам, з дружиною – і я кажу: «Слухай, ти пам’ятаєш вересень 2005 року? Як тебе тоді змалювали як найгіршого корупціонера. Ти не відчуваєш якесь таке диявольське задоволення, що от я вам усім показав?». І він так на мене подивився, і каже: «Знаєш, ні, якось я про це все забув». І він це щиро говорив.
О.Б. Коли ми говоримо про 2005 рік, йдеться про те, що тоді з Порошенком пов’язували певні спроби перерозподілу бізнесу. Зараз теж є такі побоювання.
Я щиро вірю в те, що він буде намагатися позбутися своїх бізнесових інтересів. Бо він мені про це ще говорив в 2012 році – не забувайте, що вже тоді планувалася ця президентська виборча кампанія... Вона нас зловила трохи зненацька, тому що вона планувалася на 2015-й, але в 2012-му ми до цього готувалися. Тобто, парламентські вибори були використані як такий собі міні-плацдарм, зокрема, у Вінницькій області, для того, щоб підготуватися до президентської кампанії. Ми тоді ходили по території його маєтку, у Конча-Заспі, і я спитав у нього про бізнес і президентство. Він каже: «Я все це продам. Всього цього позбудуся».
Тобто це не було для преси, це було для мене, для свого друга, він це щиро мені говорив. Тобто я переконаний, що це не бізнесмен, який прийшов до влади, це вже колишній бізнесмен, який став президентом.
О.Б. Порошенко мислить більше як політик чи як бізнесмен?
Я думаю що його “менеджерський” стиль — бізнесовий. Безумовно.
Ми мали виборчий штаб, ми мали керівника виборчого штабу, я був одним із заступників керівника. Але всі прекрасно розуміли, що фактичним керівником виборчої кампанії був сам кандидат. Він сам вів засідання.
С.К. І швець, і жнець, і на дуді грець...
Я думаю, що Петру Олексійовичу важко делегувати повноваження.
С.К. Це погано.
Можливо, тому йому потрібно власне молодшу команду, яка буде швидше виконувати його доручення, аніж формувати його політику. Я думаю, він впевнений, що спроможний формувати політику президента без якоїсь там зайвої допомоги. Я думаю, що він зараз так мислить. Це є менеджерський підхід, який він успадкував із бізнесу. Але я не кажу, що це погано.
О.Б. Тобто, призначення керівником АП Бориса Ложкіна – наслідок такої логіки?
Пан Ложкін, скоріш за все, буде виконувати роль не традиційного глави Адміністрації, а керівника канцелярії Президента. І я схильний думати, що такий підхід правильний.
О.Б. Ложкін якусь роль у штабі відігравав?
Ні.
С.К. Як ви оцінюєте в контексті минулої кампанії партнерство Кличка і Порошенка? Хто у цьому тандемі більше виграє?
Досі це був взаємовигідний союз. Але зараз, думаю, Кличко більше отримує від Порошенка, ніж він від Кличка. Більше того, з часом будуть виникати окремі такі історії, які будуть обтяжувати президента. Ми вже бачимо це на прикладі виборів до Київради.
О.Б. А ви з Порошенком на Майдан ходили?
На сцену чи на Майдан? Бо я роблю відокремлення...
На Майдані я був майже кожного дня. Найчастіше з моїм сином — Богданом.
О.Б. Чим займалися?
У грудні, з 11 числа я більш активно включився до Майдану. Правда, мені не дозволяли йти в передні лави. І я носив каміння. Потім поставили мене з молотком, щоб я ламав каміння… Носив шини… Я не скажу, що кожного дня це робив. Моя дружина займалася постачанням продуктів, бензину, скипидару, медикаментів, то я і їй допомагав. Тобто, я виконував абсолютно просту роботу. І я надзвичайно щасливий, що це робив. Мені це дуже подобалось, мало хто мене впізнавав, майже ніхто не знав хто я.
С.К. Ну, під сценою Вас справді не було.
Ні, я до сцени принципово не хотів іти. Хоча б тому, вважав: люди попередньої епохи не повинні формувати цей Майдан. Я був причетний до Майдану 2004 року, який в результаті породив дуже глибокі розчарування. Тобто, я не міг бути причетним до цього Майдану. І кожного разу, коли хтось з того Майдану-2004 виступав, я відходив, я не хотів слухати. Мені було значно приємніше слухати нових, молодих людей.
О.Б. А в результаті до влади прийшла людина старої формації.
Бо він отримав незаперечний, переконливий мандат довіри народу...
О.Б. Є шанс, що парламентські вибори приведуть до влади нові обличчя?
Переконаний, що не настільки, наскільки потрібно. З іншого боку, ми будемо проводити ці вибори під “пост-майданівською” настановою. І це нам може дати такий парламент, який не буде обов’язково професійним, але принаймні він буде щирим.
С.К. Як парламент першого скликання?
Ні, перше скликання було професійне. Це був достатньо фаховий парламент. Як згодом виявилося, принаймні. А в цьому скликанні... Скільки ви можете назвати фахових юристів? Щоб перелічити, вистачить пальців максимум двох рук.
С.К. Однієї.
Це є аномалія, що в парламенті немає нормальних юристів, які вміють писати закони.
Тому я хочу сподіватися, що наступний парламент буде якийсь такий сплав оцього молодого, щирого, наївного, майданівського духу і професіоналізму. І я переконаний, що люди мого покоління повинні їм допомогти. І я готовий це робити.
С.К. Тобто, на наступних виборах у списку «Солідарності» Вас не буде?
Гадаю, що ні.