Я сам став учасником таких інтернет-баталій, де доводжу алогічність святкування перемоги СССР над гітлерівською Німеччиною, оскільки якщо ми відзначаємо перемогу СССР, то яке ж свято 24 серпня на День Незалежності? В такому випадку треба відмінити незалежність і тоді можна продовжувати святкувати радянський День Перемоги. Окрім того, на сьогоднішній день справжніх ветеранів, які безумовно заслуговують поваги, залишились кілька тисяч на всю Україну. Наймолодшому ветерану виповнилося 86-87 років. А в колонах в честь 9 травня йшли кілька тисяч людей, причому 86-річних були одиниці. То хто ж тоді були ті учасники маршів?
Відкриваємо Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і бачимо, що учасниками бойових дій, окрім військовослужбовців Радянської Армії, були ще й військовослужбовці КДБ. Таким чином, серед тих, хто вчора марширував парадом були і ті, хто до 60-х років боровся з повстанцями з УПА, переодягався в УПівців і вбивав цивільне населення тощо. Більше того, на маршах були присутні портрети Сталіна, який окрім всього іншого часто репресував справжніх ветеранів війни.
Так, рекомендую переглянути інтрерв’ю з фронтовиком, де він згадує і про УПА, і про переодягнутих КГБістів.
На мій погляд, потрібно перейти до більш гуманного відзначення дати закінчення 2 Світової війни, а саме вшановувати мільйони загиблих молитвою, пам’яттю, просвітницькими заходами. Також потрібно відмовитись від радянського рудименту щодо дати 9 травня, оскільки Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини було підписано 8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом, або о 23.43 за київським часом. Тобто відзначення 8 травня було б більш прийнятним для України.
Цікаво, що значення міфу про Велику Перемогу визнають вже і в самій Росії. Зокрема вчора спричинився скандал довкола допису в твіттері засновника соцмережі Вконтакті Павла Дурова, де він пише: «Народ гуляет. Еще бы - 67 лет назад Сталин отстоял у Гитлера право репрессировать население СССР.» Це викликало жваві дискусії. Одні закликали бойкотувати «Вконтакті», інші навпаки підтримали Дурова. Та найцікавіше те, що незважаючи на таку гостру критику Дня Перемоги, Дуров далі пише, що в цей день кожен учасник соцмережі Вконтакті може безкоштовно подарувати 10 віртуальних «георгіївських стрічок», таким чином допомагаючи впроваджувати вже новий імперський міф про цей день.
Отже, як бачите, найголовніше в цій ситуації для нас, українців є те, що ми повинні мати власне бачення того, а що ж для нас є «перемога» і чи була це «перемога». Інакше ми й далі будемо споживачами імперських міфів, які роз’єднують країну.