За попередніми даними Держкомстату, торік в Україні народилося майже 498 тис. немовлят (з них у Києві — понад 32 тис.). Уточнена статистика багатоплідних пологів відсутня, однак традиційно такі випадки становлять 0,5-2% від загальної кількості. Таким чином у 2010 році народило щонайменше 398 тис. жінок. Зрозуміло, що офіційної статистики «домовлених» і пологів із черговою бригадою немає. Опитані LB.ua лікарі твердять, що домовляється із певним лікарем принаймні кожна друга породілля, тобто щонайменше 200 тис. жінок заздалегідь обирали лікаря та обумовлювали факт оплати після пологів (з них у столиці — 16 тис.). Гонорари лікарів державних пологових (за природні пологи) коливаються від 1-3 тис. грн. (районні та обласні центри) до 4-8 тис. (столиця). Відповідно, за дуже приблизними розрахунками тіньовий ринок послуги із «приймання пологів» тільки щодо лікарів і без врахування «надбавок» за кесарів розтин склав 464 млн. грн за минулий рік.
Втім, цю суму варто множити на збільшувальні коефіцієнти: по-перше, вже після пологів дякую лікарю готівкою дві третини молодих сімей, незалежно від того, домовлялися вони заздалегідь чи народжували із черговою бригадою (за спостереженнями Олени Захарченко, тримача ЖЖ-спільноти «Буде дитина» та матері трьох хлопчиків). По-друге, платити прийнято не тільки лікарю, але й іншому медперсоналу, який брав участь у пологах, а також працівникам післяпологового відділення.
Теорія народження
В теорії, тобто згідно з буквою закону, народити в Україні можна абсолютно безкоштовно. Відповідно до ч. 3 ст. 49 Конституції України, у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 29.05.2002 р. (справа про безоплатну медичну допомогу) зазначене конституційне положення тлумачиться так, що в державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги. Окрім цього, в Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги» від 11.07.2002 р. № 955 вказано, що у державних і комунальних закладах охорони здоров’я вагітним та породіллям надається безоплатна медична стаціонарна допомога.
«Українське законодавство не містить визначення понять «медична допомога» і «медична послуга». Відповідно до Рішення Конституційного Суду, дефініція поняття «медична допомога», порядок надання медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги, на платній основі у державних і комунальних закладах охорони здоров’я та перелік таких послуг мають бути визначені законом. На сьогодні в нашій державі такий не прийнято. Отож, резюмуючи, надання медичної допомоги вагітним при родорозрішенні в державних і комунальних закладах охорони здоров’я є безоплатним», — пояснює Ірина Сенюта, президент ВГО «Фундація медичного права та біоетики України» та президент юридичної фірми «MedLex».
У Департаменті охорони материнства та дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України на запит LB.ua підтвердили, що «вагітні жінки мають право отримувати безкоштовну медичну допомогу у всіх пологових будинках державної форми власності». А от від відповіді на питання щодо оцінки явища неофіційних платежів медикам - в департаменті ухилились, зазначивши, що це поза їх компетенцією.
Купити лікаря
Попри все викладене вище, в суспільній свідомості міцно вкорінилася впевненість, що «безкоштовні пологи» це синонім невиправданого ризику. В глобальній мережі трапляються і зовсім жахливі історії. На кшталт того, як лікар відмовлявся робити кесарів розтин, поки родичі породіллі не заплатять кругленької суми.
Однак у приватних розмовах самі лікарі вважають це не більше, ніж страшилками для легковірних: «Так, бувають лікарські помилки і у цій галузі, зокрема, які призводять до дуже серйозних наслідків — це було б нечесно заперечувати. Однак «умисне» заподіяння шкоди це готова кримінальна справа, в’язниця, заборона займатися медициною тощо. Жоден лікар на таке не піде. — розповіла LB.ua неонатолог лікарні одного із невеликих райцентрів, яка просила не називати її імені. - Тим паче, пацієнти за останні кілька років навіть у нашому містечку навчилися себе захищати: найменший привід — готова скарга в обласне управління чи заява в прокуратуру; справ проти медиків значно побільшало. Сам чув нарікання, що керівництво нашого пологового «тягне» із випискою породіллі, поки молоді батьки не «подякують», але, певна, це максимальне із можливих зловживань».
Домовленість з лікарем мала б гарантувати його підвищену увагу та професіоналізм. Більш того, значна частина вагітних з огляду на досвід спілкування із вітчизняними медиками упевнені, що невмотивований фінансово лікар не буде належним чином виконувати свої обов’язки: «Коли до мене приходять родичі щойноприбулого пацієнта, з яким я ще навіть не встигла поговорити, і пхають мені до кишені гроші, щоб я його «добре лікувала», в мене це викликає обурення. На мою відмову брати гроші вони ображаються і кажуть: «то шо, його вже не можна вилікувати?» Дехто вважає, що якщо лікареві «не дати», то нема на що розраховувати», — пише медик oksana_lic в одній із жж-спільнот.
Навіть ті пацієнтки пологових, котрі принципово не дають хабарів у «буденному житті», в пологовому ладні домовлятися і платити: «Пологові будинки дійсно дуже корумповані, адже питання народження дитини особливе: кожна вагітна хоче, щоб усе пройшло оптимально безпечно й легко і для неї, і для дитини. А лікарі й медперсонал цим користуються, ніби обіцяючи максимально посприяти такому перебігу подій», — ділиться спостереженнями Юлія Мартинова, мати трьох хлопчиків (смт. Брусилів, Житомирська обл.) — «Більш того, пологові вже намагаються перехопити джерело прибутку в свого ж медперсоналу: плата за підпис головного лікаря, за палату, за партнерські пологи тощо».
Придбай слона
Так, в одному із найкращих столичних пологових №5 «замовити» на свої пологи обраного лікаря можна абсолютно офіційно, сплативши 1 тис. грн «благодійного внеску» в касу закладу (очевидно, що цей внесок ніяк не звільняє вагітну від неофіційної оплати обраному лікареві). На запитання, чи можна заплатити менше з огляду на «благодійність» платежу у довідковій лікарні відповіли коротко — «ні».
За словами Ірини Сенюти, згідно з ч. 2 ст. 284 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла 14 років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря. У рішенні Конституційного Суду України від 25.11.1998 р. № 15-рп/98 (справа про платні медичні послуги) роз’яснюється, що Суд не виключає можливості і доцільності добровільних пожертвувань на охорону здоров’я, проте благодійна діяльність має здійснюватись у відповідних правових формах і в порядку, передбачених, зокрема, Законом України «Про благодійництво та благодійні організації». У статті 1 цього Закону зазначено, що благодійництво – це добровільна безкорислива пожертва, відтак жодного примусу особи до сплати благодійних внесків бути не може.
«Жодних нормативно встановлених розмірів благодійної допомоги також немає, адже особа сама вибирає, яку суму вона готова пожертвувати.» — підтверджує юрист. У тому ж медичному закладі під виглядом благодійного внеску у фіксованих 300 грн ще рік тому вимагали плату за пропуск до породіллі і немовляти. Немаленьку суму готові були заплатити майже усі татусі, які в іншому разі принаймні 3 дні не могли побачити свою новонароджену дитину. Сьогодні, зі слів співробітників пологового, право на відвідування мають тільки родичі породіллі, яка перебуває у платній одиночній палаті (розцінки за палати визначає адміністрація пологового).
За словами Ірини Сенюти, це порушує п. 2.7 Інструкції з організації проведення комплексу профілактичних заходів щодо виникнення внутрішньо лікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах, затвердженої Наказом МОЗ України від 10.05.2007 р. № 234. Згідно з яким «дозволено відвідування матері (з урахуванням її бажання) і дитини в акушерському стаціонарі близькими родичами (не більше 2 осіб одночасно) та їх допомога в догляді за новонародженим і породіллею. Можливість відвідування породіллі членами родини до 14 років вирішується головним лікарем стаціонару». До близьких родичів згідно із ст. 32 Кримінально-процесуального кодексу України належать батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки.
Заступник головного лікаря столичного пологового №5 Дмитро Говсєєв коментувати ситуацію у своєму закладі категорично відмовився і порадив кореспонденту LB.ua за інформацією звертатися до інтернет-джерел.
Ще більш поширене зловживання з боку пологових — попередня закупівля пакету ліків для пологів. «Якщо шукати по аптеках дешевше, можна було вкластися у 300 грн, в пологовому пропонували готовий пакет дорожче, здається за 400. Але справа навіть не в тому — мені й половина тих ліків не знадобилася, решти ніхто не повернув, — скаржиться киянка Аліна Курінна, мати дворічного хлопчика. - В пологовому ми платили в касу на кожному кроці: за палату, за відвідування, за підпис головного лікаря в обмінній карті, — тоді не дуже розбиралися, що до чого, бо не хотіли псувати собі нерви у такий відповідальний час. Лікарі зажди розказують що бюджетного фінансування не вистачає навіть на ліки. Але якщо кожен платить ці немаленькі добровільно-примусові внески, то бодай на медикаменти ж у них мають бути гроші!»
«Оплатне придбання лікарських засобів законодавець передбачає лише при амбулаторному лікуванні, при стаціонарному пацієнт забезпечується лікарськими засобами безоплатно згідно із нормою конституції та згаданою Постановою КМУ «Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги», — коментує порушення Ірина Сенюта.
Людський фактор
Попри бажання майбутніх батьків будь-що забезпечити легкі і вдалі пологи, навіть значні фінансові вливання у кишені медиків не гарантують результату. Ілюстрація цьому - безліч історій на будь-якому жіночому форумі: пологи припали на святковий день і невдоволений перерваним святом лікар намагається медикаментозно їх пришвидшити; пологи з домовленим медиком припадають на час після його нічого чергування, відповідно він може не з’явитися взагалі або бути втомленим і неуважним; деякі пацієнтки у відповідальний момент взагалі не можуть додзвонитися до свого лікаря, і їхні пологи приймає чергова бригада.
Більш того, за словами досвідчених мам, «домовлені» лікарі інколи зайвий раз втручаються у природній хід пологів, намагаючись «відпрацювати» домовлені гроші, таким чином часто провокуючи ускладнення. До того ж, якщо пологи припали на чергування домовленого лікаря, він зобов’язаний буде приділяти увагу не тільки «своїй» породіллі, але тим, які прибули по швидкій, тобто очікуваної уваги за свої гроші вона так і не отримає.
І хоча домовленість із лікарем не гарантує не тільки вдалих пологів, але й навіть належної уваги до породіллі з боку домовленого лікаря, популярність неофіційних платних послуг лікарів не зменшується, а ціни на них тільки зростатимуть. По-перше, у великих містах середні ціни щодо послуг лікарів озвучують на жіночих форумах (деякі лікарі напряму заздалегідь не декларують цін, тоді вагітні намагаються знайти колишніх пацієнток обраного лікаря, аби запитати про суми подяки у них). У таких інтернет-спільнотах самі лікарі можуть рекламувати себе, а також вказувати бажані розцінки. По-друге, нещодавнє підвищення державної допомоги при народженні дитини тільки сприятиме зростанню лікарських апетитів. Так, після запровадження виплат на дитину (з 2005) «неофіційні» ціни на послуги лікарів зросли більш, як у 2 рази. «Якщо з 2011 року буде більша допомога на дитину – ціни також будуть більшими. Так за кесарів розтин у Львові у 2003 році я заплатила $250, то у 2007 уже $600!» — прогнозувала наприкінці минулого року учасниця одного із інтернет-форумів.
***
Отже, підбиваючи підсумки, - безкоштовно народити в Україні все ж таки можна. Особливо за умови природного ходу пологів без ускладнень. Перш за все тому, що це гарантовано законодавством, окрім того низка опитаних LB.ua жінок твердять, що їхня подяка лікареві була абсолютно добровільна, і якби вони вирішили не платити, то не витратили б на пологи ні гривні. Інша справа, що в українських лікарнях (і не тільки у пологових будинках) існує цілий ряд неофіційних платежів персоналу або добровільно-примусових благодійних внесків «за постіль», «на гігієнічні засоби» тощо. Відмовлятися від них чи уникати їх сплати часто коштує чималих нервів, які породіллі та їхні сім’ї воліють берегти у такий важливий для родини момент, як народження дитини.