У вагітних і журналістів своя пісня: їм ідеться про те, що навіть підвищених виплат не вистачатиме на те, щоб виростити чадо. Достатньо зайти в супермаркет, аби й собі жахнутися: невеличка пачка (приблизно 30 штук) найдешевших одноразових підгузків (у народі - “памперсів”) обійдеться як кілограм якісної свинини або 2 кілограми курячих стегенець. Якщо у вас тільки-но з’явилася дитинка, то такої упаковки вам у кращому разі вистачить на 3 дні (звісно, якщо ви збираєтеся змінювати підгузки достатньо часто, а не мордувати немовля годинами у вологих “трусах”).
Але підгузки це тільки початок. Реклама переконує: тільки для туалетних справ вам знадобляться дитячі вологі серветки (20 грн за упаковку із 72 шт), рідке дитяче мило (15 грн за 200 мл), присипка (25 грн за 100г). Пам’ятайте, що окрім цього, навіть найменшій дитині потрібна їжа (наприклад, суміші — 50 грн за 300 г), прогулянки (звісно, у візочку останньої моделі і обов’язково “крутішому”, аніж у подружки), багато красивого одягу (бажано брендового), з якого немовля неймовірно швидко виростатиме. І це тільки потреби кількамісячного немовляти. Дуже скоро йому знадобиться багато іграшок, взуття та верхній одяг, ціни на який можна цілком порівняти з прайсами на “доросле”. Здавалося б, державні виплати не покривають навіть половини витрат тільки перших місяців життя немовляти, а що далі?
Попри все це, на жаль, найбільше у нашій країні виплати на дитину допомогають не батькам, а політикам. Саме цими “подачками” вони облаштовують собі рейтинг, а пересічний громадянин від виплат тільки потерпає. Звісно, у довгостроковій перспективі, про яку у нас думати не заведено.
Причина 1. Бюджетна яма
Підвищення виплат створює додатковий тиск на державний бюджет, котрий й так перманентно дефіцитний, а для латання його дірок уряд не гребує ні неконтрольованою емісією грошей, ні зовнішніми запозиченнями, котрі додатково створюють тиск на фінансові плани майбутній періодів.
Причина 2. Розкручування інфляції
Підвищення соціальних виплат стимулює інфляцію. Молоді батьки легко віддають “подаровані” державою гроші, оскільки діє правило “на дитині не заощаджують”, “дітям - найкраще”. Крім того, реклама постійно нагадує батькам про безмежність дитячих потреб, а також переконує, що мамина турбота — це найдорожчі підгузки та імпортні суміші.
Причина 3. Зниження відповідальності
В ідеальному випадку дитина має народитися у сім’ї, котра готова до цього та в якій таке народження є бажаним. Соціологи уже давно наголошують: українське суспільство надто інфантильне. У нас цілком нормальною є ситуація, коли 25-річний парубок чи дівчина живуть з батьками, харчуються за їхній рахунок, навіть за умови, якщо вони працевлаштовані. Традиційною є ситуація, коли бабусі та дідусі доглядають немовля, поки мама вчиться чи працює, тобто будує кар’єру. Вони також частково фінансово підтримують молоду сім’ю (у грошовій формі або ж купуючи внукам необхідні речі). Отримання допомоги від держави, а особливо інформаційних резонанс, що викликають підвищення виплат, створює у багатьох майбутніх батьків, враження, що “якось воно буде”, адже суми виплат таки значні (особливо якщо не враховувати, що вони розтягнуті у часі). Результат — народження дитини у сім’ї, котра не готова до відповідальності за її виховання, зокрема — фінансовової.
Причина 4. Стимулювання до підвищення народжуваності маргінальних прошарків населення
За словами лікарів, з якими мені доводилося спілкуватися на цю тему, “стимулом” до народження дитини виплати є саме для найбідніших верств (вкрай часто це сім’ї алкоголіків та наркоманів). Більш того, для окремих родин (у маленьких містах, де ці гроші мають більшу вагу) різні види соціальної допомоги “на дітей” є способом заробітку — іншої роботи батьки цураються. Що більше дітей, то більші прибутки. Однак в багатьох випадках народжені у подібних сім’ях діти однаково закінчують у сиротинцях — діти, яких неспроможні виростити безвідповідальні батьки, стають “державними”.
Причина 5. Нецільове використання
Використання коштів “на ремонт”, “на машину”, “на відпочинок” чи “на пляшку горілки” - явище надто поширене і навіть напряму не пов’язане із достатком сім’ї. Бідні радше куплять м’яса, аніж памперси, люди середнього достатку, котрі можуть забезпечити дитину візочком чи ліжечком, з’їздять у відпустку, а багатші відвідають ресторан, адже у дитини й так є все необхідне.
Насправді, якщо дитина народжується здоровою, вона абсолютно не є коштовним проектом, а її виховання доступне людям з дуже скромними доходами. Сучасні віяння науки вирощування людських дитинчат, зокрема “природне баківство”, сприяють:
- годуйте груддю і вам не потрібно витрачати гроші на харчування немовляти принаймні до піврічного віку;
- ростіть дитину без памперсів (подібно нашим мамам) — і ви заощадите на одній з найбільш значних і регулярних статей витрат до 80% (якщо одягати одноразові підгузки винятково на прогулянку). Так, ви матимете щоденне прання, однак в часи автоматичних пралок проблема брудної білизни — дитяча забавка;
- купуйте дітям тільки прості і якісні іграшки у дуже обмеженій кількості замість купи пластмасових агрегатів, що світяться, говорять і рухаються (згідно із емпіричними дослідженнями німецьких психологів, діти, які ростуть без іграшок, краще комунікують між собою, з батьками, більш творчі і кмітливі, оскільки вигадують собі забавки з усього, що бачать навколо);
- купіть уживаний візок, ліжечко, одяг. Або ж візьміть покористуватися у родичів, друзів, котрі мають старших дітей.
Держава неодмінно повинна підтримувати батьківство. Приміром, виплачувати допомогу на дитину тим, хто її справді потребує (адресна допомога). Набагато більш важливим полем діяльності є контроль за дотриманням трудового законодавства. Дуже часто життя після декрету жінки починають з біржі праці. У мене є щонайменше 3 знайомі, котрих не чекають на робочому місці. Одній запропонували звільнитися одразу при виході в декретну відпустку, іншій — після закінчення відпустки з виплатою двох окладів, третя працює в дуже поважній транснаціональній компанії (!), де існує негласне правило — декрет не може тривати більше 8-ми місяців.
Способів допомогти молодим батькам не злічити: можна почати будувати з’їзди із тротуарів для візків або дитсадочки, про гострий дефіцит яких пишуть і говорять щороку. Однак такими довгостроковими проектами у нас в країні займатися не заведено, адже вибори що п’ять років.