Розмова, яку сьогодні ми маємо вести щодо стану банківської та фінансового сектору нашої держави, є надзвичайно актуальною. Теза про незалежність Нацбанку є актуальною. Але я думаю, що ефективна співпраця з Урядом, яку демонструє сьогодні, виглядає краще, ніж коли вони входили в жорсткі протиріччя, від якого страждав фінансовий та банківській сектори. Бо будь-які популістські заяви настільки дестабілізували ситуацію, що це відчував на собі кожен банкір.
Я не вважаю, що незалежність НБУ зазнала якогось серйозного удару. З точки зору закону, вона виписана достатньо ґрунтовно й об’єктивно. Незалежність НБУ є головною конституційною нормою і ключова проблема - не зміст закону, а його виконання. Ми чітко розуміємо проблему, яку підняв Аржевітін про перевищення доходів над видатками НБУ. Мабуть, краще було, якби ми сформували б в НБУ відповідні резерви під покриття ризиків під кредити, які видані банківській системі на рефінансування.
Ми знаємо з вами стан справ з цими кредитами. Я вдячний керівникам найбільших банків України щодо публічного звернення до Уряду та НБУ стосовно припинення або зміни процедури рефінансування, бо ефективність такого використання коштів є достатньо сумнівною.
Варто зараз проговорити інші речі. Наприклад, можемо констатувати, що перший найнебезпечніший етап кризи Україна подолала, дякуючи професійним діям банківської системи, ефективній та корисній співпраці з МВФ. Ризики дефолтів у банківській системі та реальна загроза суверенного дефлоту насьогодні відійшли. Але наскільки сталим є розвиток економіки? Які ризики сьогодні присутні в нашій економіці?
Якщо ми проаналізуємо зовнішнє середовище, то я можу сказати, що воно сьогодні сприятливе. І зростання цін на товари нашого експорту дає можливість українському аграрному сектору продемонструвати фантастичні перспективи зростання. Абсолютно всі напрямки агросектору стали прибутковими. Зростання попиту на продукцію для металургійної галузі також давало нам підстави для оптимізму.
Але що ми робимо в цей час? Вводимо квоти на експорт зерна. В цих умовах слушно виглядає указ президента про стимулювання та захист інтересів українських експортерів. А як же ж це кореспондується із запровадженням квот і, до речі, непрозорим їх розподілом?
В який спосіб український сільгоспвиробник може забезпечувати свою конкурентноздатність на внутрішньому ринку? Наскільки сталий розвиток металургії?
Я б навів такі цифри. Приблизний обсяг загальної потужності металурійного сектору світу складає 1,8 трлн.тон. Попит – 1,2 трлн.тон. Тобто, в світі є третина потужностей, на які немає попиту. Чи є український металургйний сектор конкурентноздатним? Ні. Тому перші ж зміни умов торгівлі привносять в українську економіку ризики, до яких Україна не готова, адже в умовах зростання ми не накопичуємо резерви, ми не маємо ефективного заміщення.
Лише один фактор - зняття мораторію на приватизацію землі дає унікальні можливості Українській державі щодо залучення прямих іноземних інвестиції. Не псевдоукраїнських інвестицій з Кіпру, які дивним чином продемонстровані за 3-й квартал поточного року, а реальні багатомільярдні, які зайдуть в економіку і будуть наповнювати державний бюджет. Банківській системі сьогодні грошей вистачає. Їй не вистачає надійних позичальників і нереформована економіка збільшує ці ризики.
Звичайно, можна протестувати проти прийняття Податкового кодексу. Але нічого не робити і нічого не реформувати – це ще гірше.
Інша справа, для чого приймається кодекс. Якщо для стимулювання економіки (якби так було), то такий кодекс треба підтримувати. Якщо мета - збільшення фіскального тиску чи наповнення бюджету, то кодекс працює проти економіки.Тому ми зацікавленні у проведенні реформ.
Ми мусимо визнати це нашою спільною думкою. Переконаний, ефективна співпраця парламенту, НБУ і Уряду покращує можливості законодавчого регулювання, які на сьогоднішній день відкриваються не лише перед НБУ, але і перед банківською системою. Покращення нагляду, регулювання, ситуації з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, довгоочікувані ініціативи щодо захисту прав кредиторів – будуть серйозним стабілізуючим фактором.
Вимоги всіх інституцій, в т. ч. МВФ, полягають в тому, що валютний курс має бути більш гнучким, але це не може бути самоціллю. Якщо ми говоримо про гнучкий курс, але не запроваджуємо елементи валютного страхування, не запроваджуємо валютних деривативів, – це шлях в нікуди. Коли ми говоримо по плаваючий курс, ми маємо приймати зміни нормативної бази, які дозволять страхувати валютні ризики.
Нещодавно я отримав статистику НБУ. Доводжу до вашого відома, що частка проблемних кредитів на сьогодні – менше 12%. Ваші посмішки говорять наскільки ця статистика відповідає дійсності. Так, це кредити, які є проблемними, які припинили обслуговування. Сюди не відносяться реструктуризовані, інші… Але недооцінювати ризики, які накопичуються в банківській системі, не вживати заходи, які стимулювали б банки щодо очищення балансів, в т. ч. через податкові механізми, я думаю - це позиція страусина, яка на сьогодні є неприйнятною, якщо ми хочемо вживати кроки щодо оздоровлення банківської системи.