Ще півроку тому відновлення свята народження влади більшовиків уявити було неможливо. Але сьогодні ніхто не певен, що ця ініціатива не виявиться результативною. Після приходу до влади олігархічної Партії регіонів виявилося, що серед найбагатших людей України чимало прихильників комуністичних ідей.
Адже саме за цієї влади у Запоріжжі встановили пам’ятник Сталіну. Відзначили річницю радянського так званого стахановського руху, а Президент України ще й нагородив кількох шахтарів з нагоди цього свята званням Героя України.
Заради справедливості треба сказати, що все це заслуга не тільки нинішньої влади. Адже за відзначення річниці стахановського руху, ще за часів Ющенка і Тимошенко, голосували не лише комуністи з Партією регіонів, але й всі інші фракції, крім „Нашої України”. А ще раніше 1 березня 2009 року парламент ухвалив рішення про відзначення 90-ї річниці комсомолу. За це проголосували більшість всіх фракцій, крім „Нашої України” і Блоку Юлії Тимошенко. Правда, у БЮТ із 156 депутатів „за” проголосували 53.
Якби не ці бютівські голоси – рішення не було б ухвалене. 2002 року Кабінет міністрів під керівництвом Анатолія Кінаха ухвалив відзначити 85-ту річницю від дня народження Володимира Щербицького. Соратниця Щербицького Валентина Шевченко повідомила, що її та її однодумців ідею про святкування річниці колишнього першого секретаря ЦК КПУ підтримав тодішній Президент Леонід Кучма. Особливої пікантності цьому факту додає та обставина, що за три роки до того 1999 року Леонід Кучма вдруге став президентом України, перемігши під гаслами червоної загрози лідера комуністів Петра Симоненка. Тож чимало наших політиків усіх спектрів, попри всю свою показну буржуазність, насправді не проти того, аби теплим словом згадати радянське минуле і віддати йому шану. Різниця сьогодні і вчора полягає в тому, що раніше це все ніби приховувалося, а сьогодні декларується. Так, неодноразово наголошувалося: Президент Янукович серед коренів сучасної української держави називає винятково Українську Радянську Соціалістичну Республіку.
***
І як би не нарікали на Льоню-Космоса, який купував бабусь на гречку, але поруч з очолюваними Симоненком червоними Льоня просто відпочиває. Адже київський мер купував голоси за чисто конкретну гречку, яку можна з`їсти. А червоні, тим часом, торгують ілюзіями, які неможливо втілити в життя. Вони навіюють їх тим, хто не знайшов щастя в сьогоднішньому дні і сумує за СРСР. Навіюють тим, хто жив у злиднях, але пишався тим, що країна запустила першого космонавта. Тим, хто вважає, що СРСР був найпотужнішою державою світу, бо потужність для них вимірювалася не рівнем життя громадян, а військовою силою. Але чому до червоних приєдналися буржуа? Вони ж бо за логікою мали б той лад ненавидіти, оскільки він позбавляв їх права мати приватні підприємства. А давайте глянемо, який бізнес організували сьогоднішні урядовці. Більшість з них (не рахуючи віце-прем'єрів, «спонсорів» ПР), забагатилися за рахунок своєї близькості до влади. Мало хто з них організував в житті хоча б одне продуктивне підприємство. Тож і виходить, що раніше вони були просто совками, а тепер вони совки при крутих бабках. І якщо у країні провести реформи і малий і середній бізнес відчує свою силу, то всі ці люди будуть відірвані від корита і втратять джерело збагачення. Тож замість обіцяних реформ ми можемо дочекатися відродження соціалістичного змагання, звань „ударник комуністичної праці” і „герой соціалістичної праці” – і це буде цілком закономірно з погляду можновладців. При цьому вони навіть не здогадуються на скільки карикатурно виглядають.