Нині влада змінилася – інший Президент, інший керівник ДУС, можна було б чекати іншого ставлення до «дерибану» земель. Як мінімум, на публічний осуд тієї діяльності колишнього керівника Державного управління справами.
Однак реакція нинішньої влади була геть іншою. Так працівників «Чайки» не кидав ще ніхто!
Щоб зрозуміти обурення працівників «Чайки», треба вдатися до історії.
Отже, було собі в ДУС сільськогосподарське підприємство «Чайка». Воно мало земельні угіддя навколо двох сіл Київської області - Дударків та Лісне та одного Черніговської - Чемер. Селян, особливо з тих сіл, що знаходилися поблизу Києва, довгі роки гризла одна несправедливість. Справа в тому, що сусіди з навколишніх сіл отримали земельні паї і в пік цін на землю активно ними торгували, а селяни «Чайки» кусали лікті, бо земля Державного управління справами не підлягала народній приватизації.
Проте мешканці Дударкова, що в 20 км від Києва, вирішили добиватися собі кращої долі. Вони звернулися до Президента Ющенка з проханням посприяти, щоб в їх селі було проведено розпаювання земель, як в тисячі інших населених пунктах України. Президент запевнив: їх проблемі зарадить керівник ДУС Ігор Тарасюк.
Тарасюк був радий допомогти, лише дав зрозуміти: Президент може підписати потрібний селянам указ про виведення «Чайки» зі складу ДУС, але натомість попросив виділити 15% земель по кожній філії «Чайки» для потреб працівників ДУС, Секретаріату Президента та інших органів влади.
11-го вересня 2007 року з’явився указ Президента Ющенка № 847«Про деякі питання забезпечення реалізації прав громадян на приватизацію об’єктів державної власності». Цим указом Президент ініціював передачу майнових комплексів «Чайки», а також Дібрівського кінного заводу № 62 від ДУС міністерству аграрної політики України для подальшої приватизації.
Одночасно Держкомзем Бориспільського району оформив держакти на право власності землею на 375 га «Чайки» в селі Дударків для «працівників секретаріату та ДУС». При чому левова частина цих працівників виявилися липовими, в результаті 320 га відійшло земельним рейдерам, або іншими словами було вкрадено.
поле, що його позбавилися селяни
За інформацією автора, така сама історія трапилася і на іншій філії «Чайки» в селі Лісне Києво-Святошинського району.
Найцікавіше, що земельні акти на «хабарних» землях були зліплені дуже швидко, а процес розпаювання земель для селян затягнувся. Пенсіонери помирали, не отримавши паї, їх нащадки вже не мали на них жодних прав, а бюрократична тяганина ніяк не завершувалась. Та що там паї, в селі Лісники працівники «Чайки» планували отримати хоча б по 12 соток для садівництва!
Лише в березні цього року з’явилося світло в кінці тунелю – «чайківчани» добилися зміни юридичного статусу Державного підприємства «Чайка». Вони отримали два свідоцтва – перше від 11 березня, про державну реєстрацію юридичної особи – колективного сільськогосподарського підприємства «Дударків» – правонаступника Дударківської філії «Чайки». Друге від 16 березня - свідоцтво реєстрації колективного сільськогосподарського підприємства «Чайка» - правонаступника інших філій «Чайки», зокрема «База Грушки», філія «Чемер» (Чернігів), філія «Лісне»(Києво-Святошинський район»), Рибгосп Васильківський, молокозавод «Чайка».
Зрозуміло, після отримання цих свідоцтв селяни очікували на швидке завершення процесу розпаювання земель. Адже в нашій країні через процедуру розпаювання земель вже пройшли тисячі КСП.
Однак минув тиждень, і тут як грім серед ясного неба з’явився указ нового Президента Віктора Януковича – про відміну указу Президента Ющенка № 847. Коротко: новий указ зупинив «реалізацію прав громадян на приватизацію», що стосується «Чайки».
І що найцікавіше, «Чайку» так і не було повернено в ДУС. Згідно нового указу вона лише зависла у невизначеному юридичному статусі, і, що головне, цей указ зупинив процес розпаювання земель між «чайківчанами».
Кому і навіщо знадобилося кидати селян?
До автора звернулася ініціативна група з села Дударків. Вони пояснюють появу нового указу тим, що хтось на Банковій поклав око на їх землю. Мовляв, старій владі хабара вони дали, а нова також має свої апетити.
В підтвердження своїх песимістичних роздумів дударчани розповіли, що після появи указу до них в село завітав представник СБУ і запевнював ініціативну групу, що не варто йти протестувати під Адміністрацію Президента, бо буде лише гірше. «Янукович не Ющенко!» - так пояснив селянам представник спецслужби.
Як би там не було, але логічного пояснення появі указу Януковича щодо «Чайки» немає. Виникає гидке відчуття, що знову реалізовується якась сумнівна схема. Подібне відчуття було у автора, коли в липні 2007 році журналіст натикнувся на розпорядження уряду Януковича про передачу державної резиденції «Міжгір’я» геологам, тобто до НАК «Надра України». Як показали подальші події, та дивна передача закінчилася приватизацією «Міжгір’я». Початком якої схеми є нинішній незрозумілий указ?
До речі, якщо говорити про майновий комплекс «Чайки», то в ньому для спритних ділків цікавою є не лише земля. Хоча земля також. Зокрема у філії Дударків в 20 км від Києва - півтора тисячі га землі. У філії Лісне в 10 км від Києва - 215 га. Також є цікаві об’єкти – працюючі ферми, працюючий молокозавод. Майно в Києві – склади та холодильні камери на вулиці Гарматній, рибгосп в селі Здорівка Васильківського району, де ставки зариблені товстолобами і коропами.
Щось з цього зацікавило осіб з Банкової?
Чи може справа не в «Чайці»? Не треба забувати, що новий указ Януковича стосується також «Дібрівського кінного заводу» поблизу Миргорода Полтавської області.
Там, до речі, селяни також розраховували на розпаювання майже 10 тисяч га рилі. Навряд чи якогось земельного афериста могла особливо зацікавити земля на Полтавщині, але міг стати цікавим кінний завод. Можливо, щодо нього існують плани «прихватизації». «Дібрівський кінний завод» нині ледь зводить кінці з кінцями, але полтавські конярі вперті ентузіасти – племені коні там в прекрасному стані. Орловські та руські рисаки ведуть свою генеалогічну лінію аж від коней царської родини Російської Імперії.
нагородні попони
Про цей завод наші політики добре обізнані. Колись тут оздоровлювались коні Кучми, зокрема відомий жеребець, якого Леоніду Даниловичу подарував Туркмен-баші. Тут купував коня дочці Віктор Ющенко. Також місцевого іноходця Віктору Януковичу в 2008 році доставили в «Міжгір’я». Тоді у Януковича розболілася спина і лікарі порадили йому кататися інохіддю. Коні-іноходці трапляються рідко і коштують дорого, однак Януковичу знайшли підходящу кобилку на Дібрівському кінзаводі та й просили не багато - лише 18 тисяч грн.
Чи було здійснено проплату, достеменно ми не знаємо. Працівники заводу скаржились автору, що гроші так і не надійшли. Директор «Дібрівського заводу» стверджував протилежне. Але платіжки показувати не став.
племенний жеребчик Дібрівського заводу
Відомо одне - Віктор Янукович користувався послугами цього заводу. А історія з «Міжгір’ям» показує, що якщо Янукович до чогось виявляє прискіпливу увагу, то спочатку з’являються дивні розпорядження-укази, а потім це «щось» дуже швидко опиняється за шестиметровим парканом.
Однак можна обійтися і без міркувань, в які втрати для держави виллється дивний указ, адже ним уже обікрадено працівників «Чайки».
Цей указ також є досить символічним. Він демонструє, що нова влада не стала боротися з земельними рейдерами, тобто відсуджувати 320 га земель, вкрадених у ДУС за сприяння попередніх небожителів Банкової, вона натомість відібрала право маленьких українців села Лісне отримати по 12 соточок землі.