ГлавнаяЭкономикаБізнес

Стрес-тест для енергосистеми України: чи зможе вона працювати ізольовано від РФ та Білорусі

Минула зима показала, що українська енергосистема поки що не може обійтися без імпорту електроенергії з Росії та Білорусі. Як би генерація не критикувала постачання з-за кордону, вони потрібні, щоб тримати в тонусі місцевих гравців ринку і забезпечувати збалансовану роботу енергосистеми. Але в недалекому майбутньому держава має зробити все, щоб протриматися якийсь час без імпорту, пройти ізольований режим роботи від енергосистем Росії та Білорусі. А наразі треба пройти стрес-тест, необхідний для подальшої інтеграції України в цивілізований і висококонкурентний ринок електроенергії Європи. Юрій Вітренко сподівається, що на ізольований режим Україна перейде вже у 2022 році, а у 2023-му приєднається до енергосистеми ЄС. Але в енергетичному співтоваристві вважають цей план надто оптимістичним.

Лади́жинська ГЕС
Фото: Юрій Філімонов/Вікіпедія
Лади́жинська ГЕС

У другій половині січня – лютому цього року Об’єднана енергосистема (ОЕС) України працювала в досить скрутних умовах: значно зросло споживання через зниження температури повітря (до мінус 10 градусів і більше), а власної генерації не вистачало через низькі запаси вугілля на складах теплоелектростанцій і недостатню кількість атомних енергоблоків у роботі, як для зимового періоду. Окрім того, на аварійний ремонт було виведено декілька блоків ТЕС і ТЕЦ. Щоб покрити зростання потреб в електроенергії, з початку січня запровадили імпортні постачання з Білорусі, а з початку лютого – з Росії. Імпорт електрики, особливо з країни-агресора, викликав багато критики, але варто визнати: ті кіловат-години були вкрай потрібні в період значного споживання і дефіциту власного виробництва.

У кінці лютого – на початку березня ситуація почала змінюватися. З 22 лютого запаси вугілля на ТЕС вперше за три місяці зросли (добове постачання вугілля на склади ТЕС перевищило добовий обсяг споживання), і станом на 22 березня, за даними Міністерства енергетики, вони збільшилися у 2,7 разу (порівняно з 22 лютого) – до 504,8 тис. т.

Водночас зросла температура повітря і знизилося споживання. За даними оператора енергосистеми, держкомпанії «Укренерго», максимум споживання 24 березня становив 20,7 ГВт, тоді як місяць перед тим цей показник перевищував 22 ГВт.

На тлі зменшення потреби в електроенергії зменшилися й імпортні поставки в ОЕС України. За даними «Укренерго», 7 лютого в годину максимального навантаження загальна потужність імпорту становила 1 049 МВт, а 7 березня цей показник складав 388 МВт. Станом на 24:00 24 березня імпорту з Росії не було взагалі, а з Білорусі він складав 200 МВт. Це досить незначні показники порівняно з холодними днями лютого, коли імпорт часто перевищував 1 000 МВт і досяг 13 лютого максимального значення близько 1900 МВт.

Кризова ситуація в січні-лютому показала важливість імпорту в питанні забезпечення потреб української економіки електроенергією. Якщо імпорт був гостро необхідний для проходження звичайних зимових місяців (правда, з історично низькими запасами вугілля та недостатньою кількістю блоків АЕС у роботі), то що вже казати про режим роботи ОЕС України, при якому ми повинні повністю від’єднатися від енергосистем Білорусі та Росії і самостійно справлятися з балансуванням енергосистеми.

Фото: Олександр Рудоманов

Навіщо від’єднуватися від білорусів і росіян?

Україна в червні 2017 року підписала угоду про умови приєднання до енергетичної мережі країн континентальної Європи (ENTSO-E, European Transmission System Operators Network Electricity). Ця угода відкрила шлях до процесу інтеграції ОЕС України в енергомережу, в яку входять 42 оператори систем передачі із 35 країн Європи. Зазначимо, що частина України, зокрема Острів Бурштинської ТЕС (охоплює Львівську, Закарпатську та Івано-Франківську області) синхронно працює з європейською енергомережею вже майже 18 років – з 1 липня 2003 р.

Значення від входження ОЕС до енергосистеми Європи, запланованого на 2023 рік, важко переоцінити. Згідно з прогнозом «Укренерго», прямий економічний ефект від інтеграції в ENTSO-E складатиме 1,5 млрд дол. на рік, також це дозволить диверсифікувати імпорт та експорт електроенергії, розширити ринки збуту для української генерації (зокрема, для НАЕК «Енергоатом»), збільшити надійність роботи енергосистеми та зменшить рівень концентрації на внутрішньому ринку електроенергії.

«Нам потрібно терміново від’єднуватися від об’єднаної з Білорусією із РФ, об’єднуватися з європейською системою, і це якраз буде одним із моїх головних завдань, щоб ми були частиною Європи, нормального ринку, де немає свавілля монополістів, де нормальна і прозора ціна і це буде в інтересах України, нашої енергетичної безпеки, а енергетична безпека – це національна безпека», – заявляв в. о. міністра енергетики Юрій Вітренко.

Його думку поділяють незалежні трейдери, проте називають і певні ризики. Зокрема, Андрій Беззубов, директор компанії «Смарт Трейд Енерджі», яка працює в синхронізованому з Європою Бурштинському енергоострові, погодився з тим, що інтеграція збільшить рівень конкуренції, вона буде вигідною «Енергоатому», але ускладнить життя застарілій тепловій генерації, яка має великі та несумісні з вимогами ЄС викиди вуглекислого газу.

За словами Володимира Зіневича, комерційного директора «ЛЕ Трейдінг Україна», дочірньої структури словацької LE Trading, на інтеграцію в ENTSO-E генеруючим компаніям треба багато коштів для проведення модернізації, але сьогодні весь ринок у боргах. Зіневич підкреслив, що нині експортерів електроенергії в ЄС змушують платити тариф на передачу в розмірі 8-10 євро/МВт-год, що ставить у невигідні умови український експорт на європейському ринку. Компанії в судах відстоюють необґрунтованість його застосування.

Підготовка до інтеграції

Нещодавно представники «Укренерго» повідомили, що загалом інтеграція в ENTSO-E проходить за планом. У 2020-му провели необхідні випробування, зібрали дані про українські електростанції та передали їх Консорціуму ENTSO-E, який цього року повинен розробити та представити дослідження стійкості енергосистеми та можливості її приєднання до європейської сім’ї.

Також торік «Укренерго» змонтувало волоконно-оптичні лінії зв’язку на опорах ЛЕП на західному кордоні, щоб забезпечити швидкісну передачу даних, реконструювало підстанцію «Мукачеве» та виконало інші технічні заходи. Системний оператор оновив угоду зі словацьким оператором SEPS про аварійну допомогу та уклав таку саму угоду з угорським MAVIR.

Укренерго реконструювало міждержавну ЛЕП з високошвидкісною лінією технологічного зв’язку з мережами угорського системного оператора MAVIR
Фото: ua.energy
Укренерго реконструювало міждержавну ЛЕП з високошвидкісною лінією технологічного зв’язку з мережами угорського системного оператора MAVIR

Щодо юридичної сторони питання залишаються певні перешкоди: слід прийняти закон, який дозволить сертифікувати «Укренерго» як незалежного системного оператора – це необхідна умова для синхронізації роботи енергосистем. Відповідний законопроєкт №3364-1 проголосований у першому читанні 19 лютого 2021 року і передбачає, що «Укренерго» буде сертифікованим, не володіючи мережею, а лише управляючи нею на праві господарського відання. Після успішного прийняття закону в цілому «Укренерго» подасть необхідний пакет документів до НКРЕКП для проходження сертифікації. У Секретаріаті енергетичного співтовариства сподіваються, що сертифікація буде завершена до кінця 2021 року.

Як безпечно ізолюватися від Росії та Білорусі?

Особливо інтригує серед умов приєднання інтеграції в ENTSO-E робота в ізольованому від енергосистем Росії та Білорусі режимі.

Ізольований режим – це така собі «репетиція» перед повним від’єднанням від мереж Білорусі та Росії. Згідно з Каталогом заходів щодо синхронізації з ENTSO-E. «У 2022 році ОЕС України відокремиться від енергосистем Росії та Білорусі і перейде в ізольований режим роботи. Після цього, у 2023 році, відбудеться повна синхронізація з ENTSO-E», – зазначив Вітренко на початку березня.

Але це не означає, що в такому режимі робота йтиме весь рік. Тривалість і перелік тестів, які треба провести під час самостійної роботи, будуть визначені у другій половині 2021 року після отримання результатів дослідження стійкості ОЕС України від Консорціуму ENTSO-E.

Фото: Макс Требухов

В «Укренерго» повідомили, що системний оператор готує свої пропозиції до роботи в ізольованому режимі та обговорює з проєктною групою ENTSO-E його можливу тривалість: від кількох днів до декількох тижнів двічі на рік (зимовий і літній періоди). Під час тестувань ключовим показником буде якість регулювання частоти, можливість її утримання та відновлення до рівня 50 Гц.

«Результати тестувань в ізольованому режимі стануть основою для прийняття рішення регіональною групою ENTSO-E «Континентальна Європа» щодо синхронізації ОЕС України з європейським енергооб’єднанням», – повідомили в пресцентрі «Укренерго».

На сьогодні в енергосистемі недостатньо резервів підтримки частоти для ізольованої роботи. За інформацією «Укренерго», потреба резервів для ізольованого режиму становить 1000 МВт (на завантаження і на розвантаження), а наявний лише діапазон +/- 177 МВт. Збільшити резерви, зокрема, можна за рахунок будівництва батарей (energy storages). Такого досвіду поки що немає, але перший пілотний проєкт storage потужністю 1 МВт уже реалізує ДТЕК, яка обіцяла запустити його в роботу у квітні цього року.

Для комфортного проходження ізольованого режиму також варто продумати графік ремонтів блоків АЕС і не допускати аварій на блоках теплової генерації, як було цього року.

 Хмельницька АЕС, енергоблок 1
Фото: VargaA
Хмельницька АЕС, енергоблок 1

«Передусім нам потрібно забезпечити роботу 11-12 енергоблоків АЕС для того, щоб у нас була менша залежність від того, чи є в нас на складах вугілля, який у нас рівень аварійності на енергоблоках ТЕС», – сказав голова правління «Укренерго» Володимир Кудрицький.

За його словами, варто посилити відповідальність компаній за забезпечення достатніх запасів вугілля.

У цьому напрямі важливий крок зробив регулятор – Нацкомісія з держрегулювання енергетики і комунальних послуг, яка 17 березня оштрафувала три компанії ДТЕК на максимальну суму - 5,1 млн - грн за недотримання запасів вугілля. За словами голови комісії Валерія Тарасюка, це було «кричуще порушення, коли вся країна була під ризиком відключень, така ситуація заслуговує найсуворіших санкцій».

Під час підготовки до ізольованого режиму, на думку Кудрицького, також необхідно перевірити, чи дає ринок достатні економічні стимули для накопичення генеруючими компаніями вугілля й утримання складів. Він має на увазі граничні ціни на ринку електроенергії, які обмежують заробіток генеруючих компаній у періоди гострого дефіциту.

Володимир Кудрицький
Фото: пресслужба НЕК Укренерго
Володимир Кудрицький

Річ у тому, що на розвинених ринках електроенергії ціна може коливатися в широкому діапазоні. В періоди суттєвого дефіциту вона може досить сильно, але тимчасово (наприклад, в деякі години доби) зростати і, таким чином, стимулювати генерацію тримати вугілля і бути готовим включитися саме в такі часові проміжки. В умовах українського ринку така можливість поки що відсутня, адже наш ринок запустився відносно нещодавно (з 1 липня 2019 року) і НКРЕКП досить обережно рухається на шляху до зменшення рівня регулювання.

З огляду на вище перелічені проблеми, у європейських чиновників виникають сумніви, що Україна зможе приєднатися у 2023 році.

«Я вважаю, що 2023 рік – це надто амбітно й оптимістично, проте це цілком імовірно. Можливо, це відбудеться дещо в триваліший період часу», ‒ сказав директор секретаріату Енергетичного співтовариства Янез Копач у середині лютого цього року. Також він звернув увагу на важливий аспект приєднання – ми хочемо інтегрувати в європейську мережу 4 наші АЕС, тоді як та сама Німеччина намагається взагалі відмовитися від атомної енергетики.

Директор секретаріату Енергетичного співтовариста Янез Копач
Фото: totul.md
Директор секретаріату Енергетичного співтовариста Янез Копач

Отже, спектр проблем, які мають бути вирішені для успішного проходження ізольованого режиму – цілком зрозумілий. У сучасному світі все менше залишається місця для сумнівів у тому, що щось неможливо реалізувати з технічної точки зору. Ракети літають і повертаються назад, роботи танцюють, електровантажівки без водія перетинають континент… Але в Україні перманентним ризиком залишаються організаційні питання, як з боку держави, так і з боку компаній: оптимальна ремонтна програма «Енергоатому», забезпечення вугілля на складах ТЕС, збільшення привабливості для роботи генерації в пікові періоди та регуляторні питання застосування батарей у ринкових умовах.

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram