International Budget Partnership – це об’єднання незалежних експертів із бюджетної прозорості різних країн. Вони мають єдину методологію, за якою раз на два роки складають міжнародний рейтинг бюджетної прозорості Open Budget Index (OBI). У 2017 році цей процес охопив 115 країн по всьому світі. Серед лідерів опинилися Нова Зеландія, Південно-Африканська Республіка та Швеція. Аутсайдери рейтингу – Йемен, Катар та Лесото. Складання такого рейтингу проливає світло на механізми фінансової підзвітності у світі, а також на рівень демократизації бюджетного процесу та можливості участі громадян в прийнятті фінансових рішень на рівні держави та контролю за їх виконанням.
У 2017 році Україна посіла 39 місце із 115 - і це на 18 позицій вище, ніж у 2015 році. Набравши 54 бали за стобальною шкалою, наша країна опинилася між Іспанією та Киргизькою Республікою. Такий результат – трохи вищий, ніж середній по світі - 43 бали. А у регіоні Східної Європи ми зайняли місце, співставне із Польщею та Словаччиною, у яких по 59 балів. На п’яти нам наступає Угорщина, яка заробила 46 балів.
Під час виведення Рейтингу бюджетної прозорості експертами було проведено аналіз за 109 індикаторами 8 ключових документів кожної країни. В України, зокрема, було проаналізовано проект державного бюджету, громадський бюджет, звіт про виконання державного бюджету та ряд інших. Недоступним для аналізу виявився лише документ про корегування державного бюджету.
Одним з ключових документів, на який опирається Індекс, – є проект державного бюджету – йому присвячені 54 питання з 109. Наприклад, на затверджений бюджет припадає тільки 6 балів! Така диспропорція не є випадковою, адже своєчасний доступ до цієї інформації є критичним для залучення експертного та громадського середовища до плідної дискусії в ході бюджетного процесу. Україні вдалося отримати менше половини балів за цим індикатором, що свідчить про наявність істотних можливостей для підвищення бюджетної прозорості.
У розвинутих країнах існує практика внесення змін в поточний державний бюджет за результатами розгляду звіту про його виконання за 6 місяців (Mid-year review), в Україні така практика відсутня і зміни до поточного бюджету вносяться в хаотичному порядку. Кілька років поспіль народні депутати приймали держбюджет “під ялинку”, а потім уже знайомилися із ним детально та редагували. За словами народного депутата Віктора Пинзеника, “за три останні роки (2015-2017) до бюджету вносилися зміни 28 разів! Який сенс у показниках, що змінюються майже щомісяця? Проблема ще серйозніша: Парламент втручається у бюджет кожного пленарного тижня, приймаючи закони, що зачіпають доходи та видатки. Мало кого хвилюють розміри схвалених законом цифр”.
Серйозним недоліком ключових бюджетних документів є незначна кількість історичних даних попередніх та планових періодів в додатках. Кращими практиками є зазначення довідкової інформації про показники минулого та позаминулого бюджетних періодів, а також планових даних на наступні два роки. Такий підхід відображає горизонт планування державних інституцій з врахуванням сталості державної політики, що дозволяє доволі швидко зорієнтуватися в динаміці бюджетних показників як депутатам, так і всім зацікавленим сторонам. Це дуже важливо, коли часу на розгляд та опрацювання проекту про державний бюджет критично не вистачає.
У бюджетних документах, які продукує уряд, практично не виражений зв'язок між затраченими коштами та очікуваним результатом від їх використання. Також не вистачає інформації про зв'язок основного фінансового документу країни з галузевими політиками. Одна з небагатьох бюджетних програм в проекті державного бюджету на 2017 рік, в якій зазначався зв'язок з результатами виконання, стосується природоохоронної сфери.
Якщо порівняти останній період із попередніми, то можна сказати, що бюджетна інформація в Україні стала злегка більш відкритою для дослідження, а бюджетні документи свідчать про стримане зростання прозорості у сфері використання бюджетних коштів.
За словами Оксани Маркарової, першого заступника міністра фінансів, “Міністерству фінансів України вдалося досягнути цілі, поставленої в стратегії реформування системи управління державними фінансами, а саме: потрапити в топ-40 країн в рейтингу бюджетної прозорості”.
Втім, сама по собі прозорість є недостатньою для вдосконалення управління. Важливою складовою бюджетного менеджменту є побудова інклюзивних державних інституцій, які передбачають можливості для громадської участі. Дарон Аджемоглу та Джеймс Робінсон в своєму бестселері «Чому нації занепадають. Походження влади, багатства та бідності» зазначають, що інклюзивні політичні інститути є централізованими та плюралістичними. Наявність інструментів участі всіх зацікавлених сторін в бюджетному процесі сприяє політичному плюралізму - можливості для різних суспільних груп висловлювати свою позицію, що сприяє виробленню збалансованих рішень. Саме цей аспект відіграє важливу роль та призводить до позитивних результатів, пов’язаних із більшою прозорістю бюджету.
Індекс бюджетної прозорості надає оцінку ступеню надання можливостей до участі в бюджетному процесі. Такі можливості повинні бути забезпечені протягом усього бюджетного циклу виконавчою владою, законодавчими органами та вищим органом фінансового контролю. Наразі, доступ громадськості до бюджетного процесу в Україні можна оцінити на 30 балів зі 100. Це краще, ніж у наших сусідів - Польщі, Угорщини, Словаччини та Молдови. Але це набагато нижче, ніж у передових країн, які посіли перші щаблі в рейтингу. Середня ж оцінка по всьому світу дорівнює лише 12 балів.
Останній блок в методології оцінки бюджетної прозорості стосується належної роботи вищого органу фінансового контролю. В Україні цю функцію виконує Рахункова палата України. Рахункова палата володіє широким мандатом для здійснення своїх повноважень, вона забезпечує достатньо високий рівень контролю за використанням бюджетних коштів. Серед недоліків слід зазначити відсутність стратегії розвитку Рахункової палати, необхідність проведення незалежного аудиту роботи самої палати та розробка інструментів залучення громадян.
Індекс 2017 року показує, що 89 із 115 країн публікують недостатньо бюджетної інформації, а це у свою чергу глобально підриває здатність громадян тримати публічні фінанси під контролем. Тільки 32 країни (28%) мають достатній рівень контролю зі сторони вищих органів фінансового контролю і Україна одна із них.
Не дивлячись на усі проблеми, Україна отримала достойний результат і має всі шанси піднятися ще вище, адже серед іншого в країні починається впровадження середньострокового бюджетного планування. Місцевий рівень переходить на програмно-цільовий метод складання бюджетів, що покликаний змістити акценти з освоєння бюджетних коштів на досягнення конкретно вимірюваного результату та запровадження процедур моніторингу та оцінки. Стрімкий розвиток політики відкритих даних та доступу до публічної інформації дозволяє отримати доступ до бюджетної інформації та її всебічного аналізу.