В умовах політичної та економічної кризи сільське господарство продовжує бути драйвером української економіки, генеруючи 12% ВВП України. Експорт товарів сільськогосподарського призначення становить понад третину загального українського експорту (37% в 2016 році). Україна займає перше місце в Європі за площею орних земель (32,5 млн га), а також є світовим лідером з експорту соняшникової олії (1 місце), ячменю (3 місце) та кукурудзи (4 місце).
Водночас, Україна страждає від неефективного використання власних ресурсів, частково через існування мораторію протягом 15 років. Через існування заборони на продаж землі Україна стає в ряд разом із такими країнами, як Венесуела, КНДР, Куба і Таджикистан.
Таким чином існування мораторію на продаж землі в Україні є чинником, що обмежує зростання економіки.
- По-перше, більше, ніж 7 мільйонів землевласників не можуть вільно розпоряджатися своїм майном, що із однієї сторони порушує їх конституційні права, а із іншої - блокує потенційні джерела додаткового фінансового доходу від продажу чи здачі в оренду земельної ділянки.
- По-друге, відсутність конституційного захисту прав землевласників породжує непрозорі та неринкові умови отримання земельної ділянки, що проявляється у процвітанні рейдерства, тінізації економіки та суттєвого заниження справжньої вартості гектара української землі. Таким чином відсутність вільного ринку землі призвело до того, що грошова оцінка гектару сільськогосподарської землі є однією з найнижчих у Європі.
- По-третє, неможливість продажу або купівлі земельної ділянки призводять до неефективного їх використання, коли у землевласника не вистачає коштів для належного обробітку землі, або коли земельна ділянка взагалі не використовується.
Підсилюючим фактором термінової необхідності скасування мораторію є те, що вже понад 1 мільйон землевласників померли, так і не дочекавшись права на вільне розпорядження своїм майном.
Разом із тим варто зауважити про репутацію України серед кола впливових міжнародних організацій, які завжди виступають за захист конституційних прав людини, а отже закликають Україну до встановлення вільних та чесних ринкових умов продажу землі. Зокрема в окремих угодах України та МВФ скасування мораторію була однією із основних умов продовження співпраці та надання макроекономічної допомоги.
Таким чином скасування мораторію – це об’єктивний шанс, що здатний принести додатковий дохід землевласникам, збільшити ефективність використання українських земель, підвищити позиції України в міжнародних рейтингах та створити підґрунтя для динамічного економічного зростання.
Проте намагання окремих політичних сил затягнути процес відкриття ринку землі в Україні у 2018 році означає неможливість його запуску і в наступному році відкладаючи це питання у “довгий ящик”.
В контексті українського політикуму це означає фактичну заморозку цього питання - продовження дії “тимчасового” мораторію 9 разів очевидно демонструє наслідки такого рішення.
Очевидно, у вирі передвиборних баталій та боротьби за голоси українських виборців народні депутати не мають достатньої політичної волі для ухвалення принципових рішень. Однак, існують щонайменше 3 альтернативних варіанти вирішення ситуації, що склалася:
- Звернення українських землевласників до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ): оскільки існування мораторію накладає суттєві обмеження на можливість землевласників розпоряджатися своїм законним майном, можна констатувати про порушення владою України одного з фундаментальних прав - права власності; вже зараз українські землевласники надсилають свої позови до Страсбурга і очікують на рішення високої інстанції. Таким чином, від дії мораторію також страждає і міжнародний авторитет України.
- Подання 55 народних депутатів до Конституційного Суду України: існування мораторію порушує не лише Європейську хартію з прав людини, але й положення української Конституції. В контексті проведення судової реформи в Україні, професійний та незаангажований розгляд цього подання наочно продемонструє переваги незалежної судової влади, яка може ефективно відстоювати законні права мільйонів українців.
- Внесення змін до Земельного кодексу України: даний варіант передбачає внесення змін у Прикінцеві положення Земельного кодексу, а саме до пункту 15, тим самим знявши обмеження на операції купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення.
Варто зазначити, що серед експертного кола необхідність проведення земельної реформи є абсолютно очевидною. Заяви Президента України та Прем’єр-міністра з цього приводу демонструють: в урядових колах основним вважають питання модальності проведення реформи. Більш того, експерти Реанімаційного пакету реформ наголошують на невідкладному запуску ринка землі без додаткових обмежень.
Магістральний курс на проведення структурних реформ в Україні, запроваджений після Революції Гідності, означає необхідність їх одночасної імплементації у всіх галузях, не обмежуючись лише освітньою, медичною або судовою.
Саме реформи у економічній галузі є тією основою, яка формує базу для змін та необхідне підґрунтя у інших сферах життя українського суспільства.
Нинішні темпи економічного зростання не задовільняють ані українське експертне середовище, ані простих громадян: враховуючи нинішню інфляцію, відновлювальне зростання у 2-3% на рік не здатне забезпечити ані стабільний розвиток української економіки, ані збагатити українців, оскільки реальні доходи населення, по суті, не зростають. Забезпечити таке зростання здатні показники у 7-8% на рік, яких можна досягнути за значно більшого рівня інвестицій; саме запуск ринку землі дозволяє генерувати достатній обсяг капіталу та технологій протягом максимально короткого періоду часу.
Економічні розрахунки демонструють: запуск лібералізованого ринку землі приносить до 100 мільярдів доларів загального економічного ефекту протягом наступних 10 років після його запровадження. Таким чином, проведення земельної реформи створює реальні підстави для подвоєння ВВП України до 2027 року.
Заяви окремих політиків та політичних рухів, які намагаються спекулювати на темі земельної реформи, демонструють рівень політичної безвідповідальності, що панує нині в українській політиці. Особливо абсурдними у цьому контексті виглядають заяви лідера ВО “Батьківщина” Юлії Тимошенко: той образ “виразника інтересів українського селянства“, який намагаються створити політтехнологи, серйозно йде у розріз з її діями на посаді прем’єр-міністра (у 2008 році у Верховну Раду було внесено урядовий законопроект про запровадження ринку землі, який тогочасне скликання українського парламенту ухвалити не змогло).
Напередодні президентських та парламентських виборів 2019 року політичні рейтинги виявляються значно важливішими ніж політична відповідальність та реальне економічне зростання.
Незважаючи на красиві гасла про “захист національного багатства” та “недопустимість розкрадання українських чорноземів“, міжнародний досвід очевидно демонструє переваги запуску ринку. В результаті дії мораторію протягом 15 років українські землевласники втратили не лише час, але й доступ до необхідного капіталу та сучасних технологій, які б дозволили суттєво підвищити ефективність виробництва та збільшити їх прибутки.
Побудова справді європейської України - сучасної та ефективної - є справою не майбутнього, а сьогодення. Проведення структурних реформ є абсолютним пріоритетом у цьому процесі і земельна реформа не є виключенням. Відкриття ринку землі є тим рішенням, яке створює підвалини для успішного майбутнього наших співгромадян.
7 мільйонів українських землевласників не можуть залишатися у статусі, по суті, безправних - саме зараз ми маємо історичний шанс перетворити родючі українські ґрунти у мільярди доларів прибутків українських громадян. Не дамо безвідповідальним політикам заробляти на нас мільйони - дозвольте нам заробляти мільярди!