ГлавнаяЭкономикаФінанси

Річний звіт Приватбанку ставить під питання доцільність його націоналізації

Все іде до того, що новий аудитор Приватбанку не збирається підтверджувати як мінімум два із трьох основних фінансові звіти банку за 2016 рік, підготовлених новим, державним правлінням банку. Отже майже усе, що буде офіційно оприлюднено на десятках сторінок офіційного звіту банку, матиме дуже віддалене відношення до реальності та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Це значить, що річний звіт банку матиме якесь застосування хіба що для цілей піару, цілей пропаганди тих ідей, які Мінфін та НБУ намагаються відстоювати. Однак, не опублікований офіційно, але фактично оприлюднений у середу річний звіт, із підписами правління та аудиторів, ніяк не допомагає нашій державі відстояти ті твердження, які поширювалися про банк на його колишніх акціонерів протягом останніх півроку.

Фото: Сергей Нужненко

Очевидно, той непідтверджений звіт мав би мати на меті відстоювання інтересів держави. Тобто, як мінімум, переконати усіх, що націоналізація банку була правильним та своєчасним рішенням.

Як мінімум, той звіт мав би:

  • Показати, що колишні акціонери банку вивели величезні кошти з банку.
  • Довести, що націоналізація відбулась правильно, з дотриманням законодавства України та із застосуванням найкращих світових практик.
  • Ну, і нарешті, якимось чином убезпечити банк та країну від судових позовів проти експропріації на користь банку 29 мільярдів гривень.

На жаль, оприлюднений звіт не виконує жодну із цих простих задач. Далі – по порядку.

У звіті про операції із пов’язаними сторонами, станом на 19 грудня 2016 року, тобто до націоналізації Приватбанку, ми бачимо сміховинну цифру розміру кредитів пов’язаним сторонам: 8,8 мільярдів гривень. Це навіть менше, ніж було на початку року (34,5 млрд грн). Це дуже сильно контрастує із заявами НБУ про те, що Коломойський і компанія роздали собі кредитів на суму десь у 150-160 мільярдів гривень. От що заважало новому, державному, правлінню банку написати у цьому розділі суму в 150 чи навіть 300 мільярдів гривень? Адекватність тих цифр була би такою ж, як цієї маленької цифри (адже аудитор і її відмовився підтвердити), але для цілей піару воно би було набагато краще. Ну, видно, побоялися поставити щось велике – чи то тому, що не довіряють сенсаційним оцінкам НБУ, чи то ще з якоїсь причини. Але репутаційного удару державі завдали. Тут же і залишили відкритим питання – чи правильно зробили, націоналізувавши Приватбанк?

Фото: Макс Требухов

"Быстрый разбор": Кто заплатит за Приватбанк

Як щодо правильності процедури націоналізації банку? Є підозри, що у буремні три дні, які законом були відведені на націоналізацію Приватбанку, усі сторони процесу наламали чимало дров. Можливо, уся та метушня навіть дозволить оскаржити увесь процес націоналізації, тож сьогоднішні офіційні документи мали би якось приховати усі недолугості того процесу, або хоча б не виставляти їх на показ. Але це все – не про річний звіт Приватбанку. Якщо вірити його звіту про акціонерний капітал, український уряд ще 18 грудня 2016 року прийняв рішення про додатковий випуск 417 тисяч (за іншою версією - мільйонів) акцій Приватбанку, щоб його докапіталізувати. Здоровий глузд, як і українське законодавство, говорить, що рішення про випуск додаткових акцій може приймати лише акціонер/власник банку. Але у тому ж звіті вказується, що український уряд, в особі Міністерства фінансів, став власником Приватбанку лише 21 грудня. Тобто, автори звіту прямо вказують на те, що наш уряд наприкінці минулого року намагався випустити додаткові акції банку, який йому не належав. Такі дії ще називають рейдерством. Це мало би неабияк збільшити впевненість тих, хто постраждав від націоналізації банку, у тому числі від списання своїх депозитів та облігацій.

Щодо списань активів кредиторів банку в капітал (так званий bail-in) - теж нічого хорошого у звіті немає. Закон дозволяв Фонду гарантування заключати примусові угоди купівлі акцій банку від імені пов’язаних сторін (за рахунок коштів таких сторін). Отже, щоб Фонд мав право, не питаючи кредитора, придбати за його рахунок акції банку, такий кредитор мав би бути визнаний пов’язаним з банком. Що ми бачимо у звіті банку про пов’язаних осіб? Лише депозити у розмірі 1,5 мільярди гривень. Але ж Фонд придбав тих акцій на суму 29,4 мільярди. У своїй звітності, банк не визнав пов’язаними особами ані тримачів єврооблігацій банку, ані тримачів субординованих нот банку. Не те щоб вони тепер можуть спати спокійно, але таке трактування їх не-пов’язаності, на думку керівників банку, точно додає їм надію на неминуче повернення вкладених у банк коштів.

Фото: Сергей Нужненко

Із списаними єврооблігаціями теж не все гаразд. Згідно зі звітом банку, єврооблігацій було списано на суму 10,7 мільярдів гривень, або на 405 мільйонів доларів по курсу 21 грудня. Але тих облігацій стільки не мало бути: усього станом на 21 грудня було паперів десь на 350 млн доларів (випуск на 175 млн, випуск на 160 млн, та ще нараховані відсотки десь на 15 млн). За такою логікою виходить, що після націоналізації банку, власники його єврооблігацій (більшість з яких не мають жодного відношення до власників банку) залишилися винні банку. Виходячи з цього, я взагалі дивуюся, як у банку зійшовся баланс на кінець 2016 року, і як той баланс, хоч і частково, але був підтверджений аудиторами.

Отже, виходить, що річний звіт Приватбанку, принаймні у доступній натепер його версії, не дає ні розуміння того, що відбувалося у банку минулого року, ані допомагає нашому уряду та нацбанку відстояти свою версію подій навколо Привату. Мабуть, єдине, що можна зробити на базі цього звіту – це знайти зачіпки для звинувачення попередніх аудиторів банку у неналежній оцінці того, що в ньому відбувалося у попередні роки.

Олександр ПаращійОлександр Паращій, керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram