Робота Антимонопольного комітету вже багато років викликала багато нарікань бізнес-спільноти. Головні – непрозора діяльність, нерівні умови для гравців ринків, незадовільна якість комунікацій. Фактично регулятор не тільки не виконував своєї головної функції: забезпечення державного захисту конкуренції, а навпаки – сам часто був джерелом таких "нерівних" умов. Однак після старту євроінтеграційних реформ, після призначення нового керівника з'явилась надія на новації у цій галузі. Тепер ці надії справдилися ще й в оприлюдненні в середині вересня Рекомендаційних роз’яснень щодо розрахунку штрафів за порушення конкурентного законодавства. Бізнес нарешті отримав "правила гри", за якими мають розглядати справи про порушення конкуренції.
Написано по-європейськи
По-перше, у документі задекларовано принципи, яких раніше не було у законодавстві: пропорційності, недискримінаційності та розумності. Це має тепер зробити неможливими будь-які маніпуляції з розміром штрафу.
По-друге, сама процедура накладання штрафу тепер має чіткий механізм та рамки. Спочатку будуть визначати базовий розмір штрафу для різних типів порушень та їх тривалості, який може бути відкоригований із врахуванням обтяжуючих і пом’якшуючих обставин справи.
Максимальний штраф (10% від обороту) тепер можна накладати тільки у виключних випадках, які становлять найтяжчий ступінь загрози для конкуренції (а раніше АМКУ міг призначати його на власний розсуд). Додатково, накладання максимального штрафу доведеться обґрунтовувати.
Також в Роз’ясненнях з’явилася й інша норма з європейського права - положення про символічний штраф, який може бути накладено за форс-мажорних та інших "особливих" обставин. Але і цей, символічний, штраф, теж доведеться обґрунтувати.
Попри те, що нова методика АМКУ відповідає засадам європейської методики з накладання штрафів, "рамки" для розрахунку штрафів для українських антимонопольників є більш жорсткими, ніж для їх колег з ЄС, через особливості правових систем.
Наприклад, в ЄС рішення Єврокомісії чи національного антимонопольного відомства можуть бути оскаржені в суді, і суди мають право змінювати розмір штрафу за результатами розгляду справи, тоді як в Україні суд може лише рекомендувати АМКУ переглянути справу і ситуація йде в режимі "замкнутого" кола. Відповідно, європейські методики є більш загальними, оскільки конкретний розмір штрафу часто визначається в результаті судових справ.
Для прикладу, якщо Єврокомісія має відносну свободу встановлювати базовий розмір штрафу для всіх типів порушень від 0% до 30% від обсягу виручки, отриманої внаслідок порушення, а також додатково збільшувати базовий розмір штрафу від 15% до 25% за найбільш тяжкі порушення, зокрема за горизонтальні антиконкурентні узгоджені дії (або їх ще називають картельними змовами), то в Рекомендаційних роз’ясненнях АМКУ цю градацію виписано більш детально (див. графіку нижче).
В Україні поки також неможливо застосувати систему "прецедентного права", як на Заході, через слабкість судової системи та іншу традицію правозастосування, де суддя буде приймати рішення або буквально «по букві закону», або якщо певна норма чітко не виписана – будуть відбуватися маніпуляції з розміром штрафу на користь однієї із сторін справи.
Теорія поки без практики
Попри прогресивність нової методики, її принципи мають знайти втілення і в інших нормативно-правових актах. Наразі це тільки рекомендаційні роз’яснення, якими таки не можна буде скористатись в суді для зменшення штрафу, через низький юридичний статус цього документу. Як мінімум АМКУ варто ухвалити цю методику на рівні власного розпорядження. Наступник крок - прийняти законопроект №2431. Це дозволить компаніям оскаржувати рішення АМКУ в суді (а не просто вимагати повторного розгляду справи регулятором). Найважливіше – суди зможуть «ставити останню крапку» при визначенні розміру штрафів, переглядаючи справу після винесення рішення АМКУ. Це дасть можливість компаніям захищати свої права в суді, що є основоположним правом в будь-якій демократичній країні.
Розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства мають бути в компетенції спеціалізованих суддів, як це є, наприклад, у Польщі чи Великобританії. Якщо ці 2 умови не будуть виконані – реформа не буде завершеною, оскільки завжди є ризик, що рекомендаційні роз’яснення можна в будь-який момент змінити на чиюсь користь. Якщо на варті чесної конкуренції стоятиме лише АМКУ, без судів, то він сам залишиться монополістом у галузі захисту від недоброчесної конкуренції.