Нижче стандарт
Наприкінці березня прем’єр-міністр Арсеній Яценюк презентував у Верховній Раді проекти законів про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні та про внесення змін до Державного бюджету на 2014 рік. Головний меседж очільника уряду: країна на межі фінансової катастрофи. За даними Кабміну дефіцит державного бюджету поточного року становить 289 млрд. грн., з них 34 млрд. грн — нереалістичний прогноз надходжень. «Країна падала, а вони показували, що в економіці був ріст. Промисловість скорочувалася, а вони показували, що промисловість росте». - прокоментував діяльність попередників та її наслідки Яценюк.
Для пересічних українців початок діяльності нової влади позначений не тільки ростом курсу валюти, а отже здорожчанням імпортних та вітчизняних товарів, але і обіцянками зменшення заробітної плати бюджетникам. Як правило, бюджетникам знімають будь-які надбавки та доплати, залишаючи "голу ставку". Однак про які саме суми ідеться поки самим працівникам сказати важко: "чекаємо нарахування "нової" зарплатні, тоді стане ясно” - пояснив LB.ua травматолог однієї із лікарень на Київщині. Окрім зменшення номінальних сум зарплат бюджет наповнюють і за рахунок штрафів: LB.ua розповіли про перевірки щонайменше закладів охорони здоров’я КРУ із відповідним штрафуванням за "найменші помилки при оформленні лікарняних".
У 2013 році економічна ситуація погіршувалась передовсім через несприятливу зовнішньоекономічну кон’юктуру: уповільнення темпів зростання світової економіки, зниження цін на сталь, а відтак загальне скорочення експорту (зокрема і через обмеження на поставку вітчизняних товарів з боку РФ), падіння промислового виробництва, скорочення обсягу капітальних інвестицій, зниження інвестиційної активності підприємств тощо.
Тим часом протягом останніх 9 років темпи росту розміру мінімальної заробітної плати були значно вищими, ніж темпи росту економіки за цей період: мінімальна заробітна плата за вказаний період зросла майже у 6 разів, а номінальний ВВП - у 4 рази. При цьому, згідно з новими прогнозними макропоказниками за результатами роботи місії МВФ, у 2014 році номінальний ВВП знижуватиметься, як і показники продуктивності праці, індексу промислової продукції, експорту та імпорту товарів і послуг тощо.
Згідно із позицією керівництва нинішнього Кабміну у минулому році зростання середньомісячної номінальної заробітної платні до 3 265 грн. було зумовлено незабезпеченим підвищенням мінімальних соціальних стандартів, яке було профінансоване за рахунок дефіциту бюджету, а кошторис 2014 року заснований на завищених прогнозних макроекономічних показниках (оптимістичний прогноз економічного зростання у 3% на завищеній базі 2013-го).
Отже, Кабмін переглянув базові макроекономічні показники: замість запланованого зростання у 2014 році очікують зниження ВВП на 3% при інфляції 12-14%; передбачено скорочення видатків державного бюджету на суму 25,5 млрд. грн. (на 5,8%), зменшення доходів на суму 22,45 млрд. грн. (5,7%), як результат - скорочення дефіциту бюджету на 3 млрд. грн. (до 68,5 млрд. грн.).
Для цього зокрема теперішні урядовці запропонували залишити розміри цілої низки соціальних нормативів на минулорічному рівні. На рівні 2013 року залишиться мінімальна зарплата 1218 грн, яка з жовтня цього року мала зрости до 1301 грн. Прожитковий мінімум залишиться на рівні 1176, хоча згідно зі старим розписом із жовтня цей показник мав збільшитися до 1256 грн., а оскільки саме прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, на основі якого визначаються розміри основних державних соціальних гарантій, то протягом року не буде підвищено також ряд соціальних платежів, як-то: державної допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам тощо. Окрім того, запропоновано зафіксувати розмір допомоги по народженню дитини на рівні 41280 грн, хоча нині розмір її залежить від черговості народження дитини (30 розмірів прожиткового мінімуму на першу дитину, 60 - на другу і 120 - на третю і кожну наступну).
Нагадаємо, що 3 роки тому Віктор Янукович підписав закон, котрий збільшив ці суми до зазначених розмірів, а значне збільшення допомоги по народженню дитини запровадив його предтеча Віктор Ющенко (це було однієї із його передвиборчих обіцянок). З 2005 року на новородженого держава давала 1500 грн (у 2004 - 725 грн.), а уже з 2006 — 8500 грн. Відтоді допомога по народженню була однією із найбільш значних соціальних виплат. Перспективи зниження цієї соціальної виплати викликала традиційно чи не найбільший резонанс. "Наверное решили что более одного ребёнка в семье - это много. Из-за событий в стране итак многие сомневаются на счет детей. Пусть бы эти идиоты сами попробовали на 860 грн в месяц содержать ребенка (а тем более если это уже второй или третий).." — нарікають користувачі соцмереж.
Соцзахист та пільги
Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні є вагомою бюджетною статтею, згідно із аналізом Міжнародного центру перспективних досліджень навіть у 2002-2006 роках частка “соціалки” складала у середньому 22% (28% від видаткової частини бюджету у 2005), однак навіть ці цифри не відображають реального рівня соціального захисту, бо значна частина фінансування включена в інші видаткові статті (видатки на ЖКГ, охорону здоров’я, освіту, тощо). Однак попри високі показники витрат на соціальний захист, сама якість соціальних послуг залишається низькою, а програми соціального захисту найбільш незахищених категорій населення (сім’ї з дітьми, інвалідами та непрацюючими особами працездатного віку) недостатньо ефективні передовсім і тому, що не враховують рівня доходів кожної окремої родини (приміром, допомогу по народженню дитини в однаковому обсязі можуть отримати як заможні, так і бідні сім’ї), тому вони фактично не сприяють зниженню рівня бідності.
Згідно із дослідженням Світового банку, соціальні трансферти, які мають на меті зниження рівня бідності, можуть бути набагато меншими, якщо вони будуть більше орієнтовані на малозабезпечені категорії населення. Більша частина видатків на соціальний захист тепер фінансується із державного бюджету, однак досвід зарубіжних кран свідчить, що місцеві органи влади є більш ефективним розподільником соціальних трансфертів.
Реформування потребує і система пільг: за даними Мінсоцполітики надання пільг в Україні регулює 46 законодавчих актів, а на їх отримання претендує приблизно третина населення країни. Субсидування приміром комунальних послуг для соціально незахищених верств фактично перекладає на комунальні підприємства (субсидії невідповідні до затрат підприємств на надання цих послуг, а отже комунпідприємтва або знижують обсяги їх надання або ж якість). Ціла низка пільг недофінансовуються або ж не фінансуються взагалі, а значна їх кількість створює передумови до зловживань.
Погано заради кращого
І попри те, що поточне зниження соціальних стандартів не таке значне і швидше за все дійсно вимушений захід з боку нової влади, однак запроваджує дуже важливий дискурс в українському суспільстві: затягування пасків. У передвиборчий рік екс-президент Віктор Янукович віддав перевагу російському кредиту замість грошей МВФ та підписання Асоціації з ЄС, адже російськими грошима міг забезпечити підтримання і навіть підвищення соціальних стандартів на тлі падіння економіки вочевидь плануючи віддавати кредит не лише валютою, але і політичними рішеннями, вигідними РФ. Натомість співпраця із західними партнерами передбачала впровадження низки непопулярних кроків, зокрема підвищення тарифів на енергоносії (щоправда з відповідним впровадженням системи адресних субсидій), зниження дефіциту державного бюджету (що в умовах економічної кризи передбачає і посилений режим економії, тобто зменшення видаткової частини).
Для українських політиків, традиційно — популістів, риторика про необхідність економити є доволі нетиповим явищем. Останні події засвідчили, що саме економічна складова в умовах нестабільної політичної ситуації та агресивної політики РФ є вирішальною: переважна більшість кримців для медіа називали однією з головних причин підтримки приєднання Криму до РФ - “більші зарплати та пенсії”.
Сьогодні риторика "економії" можлива певною мірою і тому, що її транслює Арсеній Яценюк, який не бере участь у передвиборчих перегонах, натомість усі реальні претенденти на пост президента долучаються до вирішення політичних питань, змагаючись за ступенем впливовості, однак не беруться розгрібати авгієві стайні національного господарства. Тим не менше починати говорити про необхідність затягти паски необхідно хоча б тому, що дальші зміни (зокрема і ті, що ми переживатимемо після підписання економічної частини Угоди про Асоціацію) неможливі без підвищень цін на енергоносії, модернізації і переустаткування підприємств (у тому числі і державних). І хоча більшість громадян традиційно негативно сприймають зниження рівня життя, деякі налаштовують себе на обмеження заради змін на краще: “думаю, доведеться потерпіти пару років, ну та нічого..” - резюмував у розмові з LB.ua співробітник однієї із лікарень Київської області.