ГлавнаяКультура

Схід є схід: як Kharkiv MeetDocs намагається стати виразником настрою регіону

Цей вересень майже офіційно став місяцем Харкова. 17 числа там стартувала Харківська Бієнале молодого мистецтва, вже за тиждень — третій Kharkiv MeetDocs.

До цього Харків не дуже часто асоціювався з кіно. Не-харків’яни можуть пригадати, що в місті знімали «Дау» Іллі Хржановського та «Ціну правди» Агнешки Голланд, а поціновувачі екзотики навіть дивилися один зі специфічних фільмів локального інді-режисера Ігоря Парфьонова.

Ще десь у пісках часу загубився фестиваль «Харківський бузок», яким опікувалася французька акторка Мілен Демонжо та привозила до Харкова Алена Делона, Жана Поля Бельмондо і П’єра Рішара.

Власне, після смерті «Харківського бузку» у 2013 році в місті майже пів декади не було кінофестивалів. Їх повернули одразу дві кіноподії: Kharkiv MeetDocs і фестиваль незалежного короткометражного кіно «Бардак». Цього року кіноперегляди об’єдналися та проходили паралельно.

Акторський майстер-клас від Ірми Вітовської
Фото: facebook/Кинофестиваль Kharkiv MeetDocs
Акторський майстер-клас від Ірми Вітовської

Ви, можливо, чули, що в Україні розвивається кіноіндустрія (принаймні, про це говорили до приходу на посаду нового міністра культури). Цей процес зачепив і фестивальний рух. Як на око, без допомоги гугла, можна згадати мінімум дев’ять фестивалів, які пройшли в Україні з травня по вересень. Проте лише один із них — мандрівний Lampa.doc — дістався сходу країни.

Kharkiv MeetDocs трошки коригує баланс. Його амбіція — стати центральним майданчиком для голосу Східної України, її переживань, культури тощо. І якби держава практикувала щось схоже на інформаційну політику щодо східних регіонів, то фестиваль міг би стати її вагомою частиною. А так — традиційно для наших реалій Kharkiv MeetDocs длубає цю скалу самостійно.

Фото: facebook/Кинофестиваль Kharkiv MeetDocs

Як очевидно з назви, Kharkiv MeetDocs фокусується на документальному кіно, проте не відторгає й ігрове. Зокрема фільмом-відкриттям стала ігрова стрічка — «Додому» Нарімана Алієва. Це та сама картина, яка спробує позмагатися за номінацію на «Оскар» для України та про яку ми вже неодноразово писали.

Кинофестиваль Kharkiv MeetDocs
Фото: facebook/Чистилін Володимир
Кинофестиваль Kharkiv MeetDocs

До речі, відкриття фестивалю відбувалося в будівлі ХНАТОБ (Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка) — шедевру бруталізму, про який чомусь за межами міста знають менше, ніж про найбільшу площу в Європі (насправді не найбільшу) чи той же Держпром. Це єдина автентична локація фестивалю: більшість переглядів пройшли у «Планеті кіно» та кінотеатрі «8 ½».

«Додому» задав вектор програмі Kharkiv MeetDocs, яку умовно можна поділити на дві частини. Перша — кіно про війну з Росією та політичні процеси у країні-агресорі. Тут показали «Брати по зброї» Сергія Лисенка, який представляє задокументовані волонтерами історії з АТО, «Вірю. Чекаю. Молюся» Катерини Стрельченко про зниклих безвісти і полонених українців, «Моя бабуся з Марса» Александра Міхалковіча про життя бабусі-режисера в окупованому Криму, «Свідки Путіна» Віталія Манського про прихід Путіна до влади та інші.

Друга частина — просто хороше кіно. Сюди потрапив ще один висуванець на «Оскар» і так само ще один володар Гран-прі цьогорічного ОМКФ — «А потім ми танцювали» Левана Акіна, «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» Надії Парфан про хор комунальників, «Новая» Аскольда Курова про найстарішу ліберальну газету Росії, «Чак Норріс проти комунізму» Ілінки Калугареану про незаконне ввезення бойовиків до комуністичної Румунії та інші.

Повертаючись до амбіцій. Kharkiv MeetDocs не лише привозить кіно на благо Харкова та всіх харків’ян, а й проводить власний пітчинг. Зараз така практика стала загальною: всюди, де хоча б згадується слово кіно, обов’язково відбувається пітчинг. Тож чимось здивувати тут доволі непросто, проте Харків підходить до свого конкурсу кінопроєктів із любов’ю.

Головна відмінність пітчингу Kharkiv MeetDocs — це триденний воркшоп, де тьютори навчають майбутніх конкурсантів, як правильно представляти свої проєкти. Ще одна не зовсім стандартна річ — приз, який отримує переможець. Торік це була камера. Цього року — дрон. Його виборола Надія Парфан із проєктом «Міс Рок-Європа». Повний список учасників можна знайти тут.

Переможницею другого пітчингу (конкурс кінопроєктів – прим.) в історії Kharkiv MeetDocs стала режисерка Надія Парфан із проєктом
«Міс Рок-Європа».
Фото: facebook/Кинофестиваль Kharkiv MeetDocs
Переможницею другого пітчингу (конкурс кінопроєктів – прим.) в історії Kharkiv MeetDocs стала режисерка Надія Парфан із проєктом «Міс Рок-Європа».

Пітчинг — єдине змагання в рамках самого Kharkiv MeetDocs. Проте власний конкурс є у фестивалю «Бардак», який цього року проходив паралельно.

Якби існував топ найсамобутніших кіноподій України, то «Бардак» виборов би там перше місце. Як за нагородами — переможці фестивалю отримують склянку, — так і за відбором — тут показують лише незалежний, тобто знятий без будь-якого державного фінансування, короткий метр. Хто ці люди, можна подивитись у списку лауреатів «Бардаку».

Під час церемонії були оголошені й переможці кінофестивалю українського незалежного короткометражного кіно «Бардак».
Фото: facebook/Кинофестиваль Kharkiv MeetDocs
Під час церемонії були оголошені й переможці кінофестивалю українського незалежного короткометражного кіно «Бардак».

Продуктивний і синергетичний симбіоз фестивалів не скасовує того факту, що Kharkiv MeetDocs дуже не вистачає власного конкурсу. Він би перевів кіноподію зі статусу тої, що возить фільми до глядачів на перегляд, до тієї, де, можливо, відкриваються нові імена. Хоча й без конкурсу перед Kharkiv MeetDocs стоїть складне завдання — привчити східноукраїнських глядачів до арт-документалістики. Інший український фестиваль документального кіно вирішував його не один рік.

Фото: facebook/Кинофестиваль Kharkiv MeetDocs

Алекс МалишенкоАлекс Малишенко, кіножурналіст
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram