Трохи «від себе»
Для мене, як для заступника Міністра, і для всієї команди Мінкультури, Бієнале молодого мистецтва є не просто «заходом», а чимось по-людськи дорогим. Чому?
Старт 2017 року Бієнале молодого мистецтва був і для мене, і для всієї команди Мінкультури дуже серйозним і відповідальним завданням.
Адже як результат, цілком можна було розраховувати на таку собі хімічну реакцію — от як метал натрій взаємодіє з водою. Або навпаки – як сірка з водою.
Вода у цьому розумінні – це наче «вороже середовище», що ним чомусь прийнято вважати Мінкультури. Від якого виникає або бурхливе і неконтрольоване горіння, або, як кажуть хіміки, «розділення методом флотації». Ми враховували ризик, що Бієнале може і не відбутися через недовіру до його засновника, – Мінкультури, – і навіть демонізацію його, що стала практикою (наприклад, мало хто чи просто ніхто не подасть заявку на конкурс кураторів та учасників).
Власне, надзавдання проведення Бієнале і полягало у подоланні відчуження між офіційними інституціями та сучасними культурними практиками, у створенні лабораторії (знову хімія), комунікації між органом влади і спільнотою незалежних кураторів та художників. Ну і, звичайно, у тому, щоб представити творчість молодих митців, поглянути, як процеси, що відбулися в країні, вплинули на мистецький досвід художників тощо.
Я завжди був переконаний, що подолати це відчуження можливо. І я не помилився, і підготовка цього проекту була пов’язана для мене з великим ентузіазмом. Великою мірою завдяки безпрецедентній конструктивності, злагодженості, узгодженості дій між засновником та організаторами, нормальному діалогу з кураторками. Партнерство, яким воно має бути.
І тому результат київської частини Бієнале став для усіх нас таким щиро радісним. Тим більше, що два з представлених проектів реалізовувалися в самому приміщенні Мінкультури.
А один із них – це була реальна хімічна навіть не лабораторія, а атака. Маю на увазі проект Міті Чурікова «We are here».
Ми довго сперечалися щодо ризикованості цього проекту. Просто уявіть собі – молоді люди вилізають на дах Мінкультури з димовими шашками, транспарантами. Не дай Боже, що-небудь трапиться, - хто готовий взяти на себе відповідальність за їхнє життя і здоров’я? А якщо хто-небудь із учасників акції поведе себе неадекватно?
Мовчу про те, що у робочий час у кабінетах мали з’явитися молоді люди, відволікти всіх працівників від роботи, відкрити вікна, розвісити транспаранти…
Врешті, ми пішли на ризик. Це справді була акція. В результаті якої я мало не задихнувся. На фото ви бачите, що кужель диму від шашок полетів прямо у вікно мого кабінету…
Слава Богу, все минулося благополучно. «Лабораторія» спрацювала.
Втім, як і «кухня». Про це далі.
Власне, до «кухні». Якщо вже вважати засновника і організаторів першої Бієнале «шеф-кухарями», то справді, було створено своєрідний рецепт цієї події, який передано наступникам. У чому ж він полягає?
Перш за все, комунікація – узгоджена і спланована. Як між самими організаторами, так і з середовищем.
По-друге, було принципово вирішено – так, Бієнале-2017 логічно стартує в Києві, але подія 2019 року має відбутися в іншому місті України. А далі – ще в іншому.
Бо нам понад усе інше йшлося про розвиток інституцій, що мають успішний досвід проведення заходів такого масштабу, а також та можливість співфінансувати їх чи спроможність знайти для цього додаткові кошти.
І тому, по-третє, Мінкультури не визначає локацій, де будуть відбуватися заходи Бієнале. Це прерогатива організаторів.
Так, ми знаємо всю гостроту «квартирного питання» для митців (не тільки художників). І знаємо, що певна магія такого приміщення, як київський «Мистецький арсенал», часто затьмарює багато чого, що пов’язане зі змістовним наповненням подібного приміщення. І це був виклик перед Харковом, який прийняв естафету Бієнале.
Позиція Мінкультури – не втручатися, але допомагати, де можна допомогти.
І звісно, по-четверте, Мінкультури принципово не втручається у творчу складову Бієнале – ми не визначаємо кураторів, програму, не впливаємо на добір учасників тощо.
По-п’яте. Було одразу домовлено, що організатор першого Бієнале передасть досвід наступнику. Тобто буде ще одна ланка комунікації. І це сталося – офіційно (у червні 2018 року під час круглого столу в Харківській муніципальній галереї) і далі в робочому порядку.
А тепер – трохи формальних відповідей на питання.
Чому вирішили провести бієнале саме в Харкові?
Опрацьовуючи питання організації та проведення Бієнале у 2019 році, Експертна рада Міністерства культури України з питань сучасного мистецтва рекомендувала провести її у місті Харкові.
Які кошти виділяє Мінкультури на Бієнале молодого мистецтва цього року? Чи можна побачити кошторис проекту?
Відповідно до наказу Мінкультури від 08.05.2019 № 377 «Про підготовку та проведення конкурсу-фестивалю творчої молоді «Бієнале сучасного мистецтва – 2019» (Друга Національна Бієнале молодого сучасного мистецтва) на проведення заходу виділено 1 363 636 грн. Ця сума, серед іншого, покриває витрати на за надання приміщення для проведення заходу, витрати на відрядження, витрати пов’язані з перебуванням учасників заходу, послуги із забезпечення заходу технічним обладнанням, поліграфічні послуги та інше.
Чи фінансує міністерство культури безпосереднє спорудження експозиції? Є інформація про те, що державне підприємство «Театрально-концертна агенція» не готове ставити собі на баланс будівельні матеріали, які залишаться після виставки, і це накладає обмеження на фінансування цієї статті кошторису бієнале коштом міністерства. Чи можете ви підтвердити або спростувати цю інформацію та загалом прокоментувати обмеження, які накладені на Міністерство в організації і фінансуванні таких подій як бієнале молодих художників?
Підставою для постановки на баланс ДП «Державна театрально-видовищна агенція» основних засобів, малоцінних та швидкозношувальних предметів (МШП) та нематеріальних активів є підтвердження оплати за їх придбання зазначеним вище ДП.
Програма 1801170 «Загальнодержавні заходи у сферах культури та мистецтва, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин» не передбачає купівлю основних засобів, МШП та матеріальних активів.
. …І чи проводили аудит потенційних локацій для події?
Є інформація, що від самого початку підготовки бієнале у організаторів була проблема з локаціями у місті – їх бракувало. Чи долучилось міністерство до вирішення цього питання і якщо так, то яким чином?
Головним організатором Бієнале у Харкові є Харківська муніципальна галерея – офіційна назва: КЗК «Харківська художня галерея ім. С. І. Васильківського» (далі – Галерея).
Її Мінкультури визначило організатором відповідно до Положення про конкурс-фестиваль творчої молоді «Бієнале сучасного мистецтва». Воно затверджене наказом Міністерства культури і мистецтв України від 13 грудня 2004 року № 854, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 січня 2005 року за № 12/10292 (у редакції наказу Міністерства культури України від 09 червня 2016 № 412, зі змінами)
Головному організатору доручено здійснити підготовчі роботи щодо проведення заходу, а саме: визначення куратора Бієнале, розробка програми проведення Бієнале, а також визначення головної експозиційної площі для проведення акції та суміжних локацій для фестивальної програми.
З цих та інших питань з початку 2018 року представники Мінкультури спільно Галереєю (Т. А. Тумасян) провели брифінги, круглі столи, прес-конференції, наради, у тому числі з представниками Харківської обласної державної адміністрації, Харківської міської державної адміністрації, ЗМІ, митцями.
Щодо локацій
На сайті Мінкультури від 01.08.2019 року оприлюднено інформацію щодо локацій основної та фестивальної програми Бієнале.
До карти Другої Національної Бієнале молодого сучасного мистецтва, яка відбуватиметься у м. Харкові з 17 вересня по 31 жовтня цього року, увійдуть 15 локацій.
Участь в основній програмі беруть 45 художніх проектів з усієї України, відібрані за опен-колом кураторською групою: Дарина Скринник-Миська, Анастасія Євсєєва та Борис Філоненко.
До Бієнале долучаться провідні культурні інституції Харкова – ключовими майданчиками стануть конструктивістська будівля готелю “Харків” та центр сучасного мистецтва “ЄрміловЦентр”.
Проекти з основної програми також будуть представлені в Ботанічному саду та обсерваторії Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, у Харківському художньому та літературному музеях, у вуличному просторі міста тощо.
Ще декілька інституцій прийматимуть проекти з паралельної, дитячої та освітньої програм Бієнале.
Локації Бієнале об’єднані у два кластери:
Один – у конструктивістському комплексі навколо площі Свободи: це готель «Харків», Держпром, два корпуси ХНУ ім. Каразіна (тут плануються події освітньої програми), ЦСМ «ЄрміловЦентр», університетська обсерваторія (НДІ астрономії ХНУ ім. Каразіна), галерея Come In (проект із паралельної програми) та університетський Ботсад.
Другий – Муніципальна галерея (проект із паралельної програми), Харківський художній музей (проекти з паралельної та основної програм), Харківський історичний музей ім.М.Ф. Сумцова (паралельна програма), Харківський літературний музей (основна, паралельна й освітня програми) та проекти з дитячої програми у HudpromLoft, студії Aza Nizi Maza, D16 art lab та Оперному театрі.
Як відбувалася комунікація міністерства з ХОДА та мерією Харкова? Чи вдалося досягти домовленостей стосовно співпраці в організації бієнале?
За результатами проведеної роботи керівництвом Управління культури Харківської обласної державної адміністрації виділено кошти на проведення Бієнале, налагоджено контакти щодо надання додаткових виставкових площ для проведення фестивальної частини акції.