ГлавнаяКультура

Канни-2019: Сентиментальний Квентін Тарантіно

Квентін Тарантіно вчора мало не поламав кінофестиваль: на його фільм стояли такі черги, яких не бачили навіть старожили Канн, а червона доріжка викликала чималий ажіотаж – на Круазетт приїхали виконавці головних ролей – Леонардо Ді Капріо, Бред Пітт та Марго Роббі.

LB.ua сумарно вистояв 3,5 години (довше, ніж триває сам фільм) і готовий коротко поділитись враженнями від “Одного разу в Голлівуді” в рамках спільного спецпроекту зі Schweppes та “Київським тижнем критики”.

Кадр з фільму "Одного разу в Голлівуді"
Фото: IMDb
Кадр з фільму "Одного разу в Голлівуді"

1969 рік, Лос-Анджелес, де завершується “літо кохання”. По радіо постійно говорять про війну у В’єтнамі, а містом вештається банда Чарльза Менсона. На пагорбах живуть зірки кіно. Наші герої – Рік Далтон (Леонардо Ді Капріо), зірка популярних серіалів, а за парканом ліворуч – Шарон Тейт (Марго Роббі) з Романом Поланськи.

У Далтона є напарник – каскадер Кліфф (Бред Пітт), який за сумісництвом виконує функції асистента – ремонтує телеантену, возить п’яного актора на зйомки і додому, і т.д. Разом хлопці пройдуть кар’єрні повороти в житті Ріка – на якомусь етапі він, за порадою продюсера (Аль Пачіно) відмовиться від ролей в серіалах і почне зніматись в італійських спагетті-вестернах.

Всі знають, що Тарантіно – мало не головний кіноман планети. З часу, коли він приїхав на Круазетт, режисер ходить на прем’єри фільмів частіше, ніж члени журі. Вся його кар’єра побудована на оммажах улюбленим режисерам. Найперша проблема з “Одного разу в Голлівуді” – цей фільм побудований на оммажі Тарантіно самому собі. Перед показом критиків неодноразово попросили не спойлерити і не розповідати розв’язку, тому в деталі другої половини фільму вдаватись не будемо.

Друга проблема нового Тарантіно – в тому, що в ньому є неймовірна кількість сцен, які замість того, щоб з’явитись на екрані і залишити відбиток у свідомості глядача, падають донизу як несмішний “бородатий” анекдот. Кудись зникли неймовірні діалоги і сцени, в яких кіно відчувалось на кінчиках пальців: герої промовляють нецікаві репліки в сценах, яким не забракло би або більш точної режисури, або більш критичного до матеріалу монтажу. 

Починаючи з “Одного разу в Голлівуді” Тарантіно можна переносити в категорію “старі майстри” – настільки його кіно є сентиментальним у стосунку до старої, назвемо це так, дочарльзменсівської, епохи. Епохи спагетті-вестернів, неонових вивісок лос-анджелесських ресторанів, про які мало вже хто пам’ятає, і якогось особливого духу, який Тарантіно, на жаль, не зміг передати на екрані, тому зрозуміти, чим спричинена вся ця ностальгія – дуже складно. Реконструйовані серіали і фільми тих років у виконанні Тарантіно дивитись цікавіше, ніж його власний матеріал.

На контрасті з тим хайпом, який довкола Тарантіно розвели цьогоріч в Каннах, “Одного разу в Голлівуді” виглядає як катастрофа “Гінденбурга”. Але, можливо, в прокаті до нього буде ставлення набагато більш спокійним. 

На українські екрані стрічка виходить в серпні цього року.

Дарія БадьйорДарія Бадьйор, критикиня, журналістка
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram