Традиційно фільм-відкриття — це найбільший вампір глядацької та медійної уваги. Так Каннський кінофестиваль відкривався стрічкою «Мертві не вмирають» Джима Джармуша, який зібрав у своєму касті купу американських зірок. «Молодість»-2019 нехтує цим правилом і навіть перевертає його з ніг на голову.
Фестиваль відкриє класика — «Дехто любить гаряченьке» Біллі Вайлдера, а закриє хіт Канн — картина про Елтона Джона «Рокетмен» від творця «Богемської рапсодії» Декстера Флетчера. За минулий фільм Флетчер зловив доволі багато хейту, та, судячи з відгуків критиків, режисер зміг реабілітуватися в їхніх очах. Тепер фільм зможе оцінити і глядач.
Інші хіти закумулювала програма «Фестиваль фестивалів». Тут можна подивитися двох венеційських конкурентів Альфонсо Куарона — «Джинпа» Педи Цедема (нагорода за найкращий сценарій) та «Час дозвілля» Себастьєна Марньє. Поруч із «левами» доволі комфортно розмістилися топові «леопарди» Локарно-2018. Це переможець конкурсу «Чарівна земля» Ео С’ю Хуа, найкраща режисура «Пізно помирати замолоду» Домінґа Сотомайора (будьте обережні, не сплутайте з майже однойменним серіалом Ніколаса Віндінга Рефна) і нагорода журі «М» Йоланде Зауберманн.
Вишенька на торті — румунське кіно про етнічні чистки на Східному фронті «Мені байдуже, якщо історія назве нас варварами» Раду Жуде і переможець цьогорічного Ротердаму «Теперішній.Доконаний.» Чжу Шенцзе.
Насправді це не всі ластівки зі світових кінопереглядів, які потрапили до програми. У міжнародному конкурсі прописався один із переможців Берлінале — «Руйнівниця системи» Нори Фінгшайдт (володар призу Альфреда Бауера). Це дуже емоційна і трохи нервова історія про маленьку дівчинку, у якої проблеми з контролем агресії.
Крім «Руйнівниці системи», у міжнародному конкурсі змагаються ще 11 стрічок. Серед них — «За що нам усе це?» Еви Шпрайцгофер і Julia Blue Роксі Топорович. «За що нам усе це?» іронізує над найбільшим кошмаром атеїстки-феміністки Ванди, чия дочка раптом звертається до ісламу. Відмітимо, що дуже нетипово бачити комедію у конкурсі «Молодості».
Julia Blue — менш весела американсько-українська копродукція. У центрі сюжету історія кохання студентки (Поліна Снісаренко) та військового (Дмитро Ярошенко), яке проходить випробування сучасними українськими реаліями. До речі, у портфоліо Роксі Топорович робота в арт-департаменті над серіалом «Каратель» і фільмом «Перший месник: Друга війна», так що є зайвий привід залишитися на Q&A.
У конкурсі українського короткого метру цього року справжнє свято. Тут зібралися фестивальні бійці — «Анна» Декеля Беренсона (учасник цьогорічного Каннського кінофестивалю), Mia Donna Павла Острікова (володар золотої Дзиґи-2019 за найкращий короткометражний ігровий фільм), «Кохання» Микити Лиськова (учасник міжнародного фестивалю анімаційних фільмів у Ансі) і очікувані нові роботи Марини Степанської — «Знебарвлена» та Катерини Горностай — «Крокодил».
Уваги заслуговують також триб’ют фільму Альфреда Гічкока «Психо» Олександра Фразе-Фразенка, анімаційна історія шаурми (!) «Донер» Дениса Сполітака та кіно про трансперсону «Син» Мар’яни Бурими. Серед інших українських прем’єр — монтажне кіно «365 днів, також відомі як рік» Дмитра Бондарчука, нове творіння Олександра Шапіро «Тут і тепер» та цілий блок актуального дослідження насилля «Озброєні та небезпечні».
Насилля у зоні ведення воєнних дій також у центрі уваги документальної анімації «Нульова безкарність» Ніколаса Бліса, Стефана Юбер-Бліса і Деніса Ламберта. Крім неї, до секції спеціальних показів потрапив польський касовий хіт «Духовенство» Войцеха Смажовського про, гм, зовсім не святих священиків, близька до наших реалій молдавська стрічка про хабарництво «Чудова корупція» Єуджена Дамаскіна і документалістика, присвячена жіночому оргазму, «Маленька смерть» Анні Ґізлер. Все корисне та потрібне.
ЛГБТК та сексуальність – як завжди, у фокусі програми Sunny Bunny. У конкурсі змагаються володар спеціального призу журі секції «Тедді» Берлінале «Собака виє на місяць» Сян Цзи, номінант на найкращий дебют того ж Берлінале «Ґрета» Армандо Праса й історія про сексуальні вподобання Емілі Дікінсон «Шалені ночі з Емілі» Меделін Олнек. Поза конкурсом не проґавте історію кохання Вірджинії Вулф та Віти Секвілл-Вест у «Віті і Вірджинії» Чанії Баттон — режисерки стрічки «Палає, палає, палає», що перемогла на 7-му Одеському кінофестивалі.
До речі, якщо вже зачепили класику — «Молодість» покаже на великому екрані «Дорогу» Федеріко Фелліні, «Глухий кут» Романа Поланські, «Зет і Два нулі» Пітера Гріневея і відсвяткує 40-річчя «Чужого» Рідлі Скотта. Також відбудуться спеціальні перегляди на вшанування пам’яті Аньєс Варди і Мілоша Формана. Якщо вам навіть і цього замало, то зверніть увагу на «Форман проти Формана» Гелени Тржештікови і скандинавську документалістику «Переглядаючи Берґмана».
У блоці «Скандинавська панорама» заховали «Сліпу пляму» Туви Новотни. «Сліпа пляма» — це дебютна стрічка Туви, більш відомої як акторки («Аннігіляція», «Борг проти Макінроя»). Не дивно, що й її режисерська робота підкорила серце журі кінофестивалю у Сан-Себастьяні саме акторською грою.
Ще один національний блок — «Канадський фокус». Цьогоріч вперше канадське кіно отримало окрему секцію, хоча й раніше було представлено на фестивалі. Зокрема, Дені Коте — один із постійних гостей «Молодості». Наразі він презентує свою останню стрічку «Антологія міст-привидів», яка брала участь у конкурсі Берлінале, а його колега Максім Жиру покаже галюциногенне роуд-муві про двійника Чапліна, який загубився посеред США у період Другої світової війни — «Дні мороку».
Ще більше мороку — лише у секції Midnight special. Тут можна переглянути правдиву історію про порноакторів із «Санденсу» «Невдахи» Лукаса Гейне та чорну сатиру про ставлення до людей з інвалідністю на екрані та поза ним «Навіки зв’язані» Аарона Шимберга. Інший бік екстриму — формальний, репрезентує програма FORMA, де опинилася німецька постмодерністська постгіпстерська комедія «Меланхолічка» Сюзанне Гайнріх.
48-й Міжнародний кінофестиваль «Молодість» проходитиме з 25 травня по 2 червня.