У правовій державі такий стан справ – нонсенс. Адже саме КСУ має бути взірцем чесності, прозорості та справедливості. Що ж ми маємо на ділі? Все з точністю до навпаки. У такому випадку варто терміново і кардинально міняти несправний механізм.
На шляху до реформ
Ще в червні Верховна Рада ухвалила зміни до Конституції України в частині правосуддя. Експертна спільнота сприйняла це як перший крок до кардинальних реформ. Вочевидь, сподівання були перебільшеними.
30 вересня зміни до Конституції набули чинності. Проте в парламенті досі не ухвалили нову редакцію закону "Про Конституційний Суд України".
В той час, коли народні обранці витають в хмарах і роздумують, яку їм чергову сумочку за 20 тисяч доларів купити, європейські партнери не зволікають та дають чіткі рекомендації українській стороні.
Зокрема, Венеційська комісія позитивно оцінила проект Закону України «Про Конституційний Суд України» (№ 5336-1). Там переконані, що його імплементація стане рушійним елементом встановлення в Україні справедливого правосуддя.
Нововведення, можливості та перспективи
Прийняття законопроекту про КСУ є, справді, необхідним. Завдяки змінам в Конституції України щодо правосуддя суттєво змінились повноваження і порядок формування єдиного в Україні органу конституційної юрисдикції. Тому чинний Закон України «Про Конституційний Суд України» вже не відповідає положенням Основного Закону.
Дуже показовим прикладом для підтвердження вищезазначеного є те, що згідно з Основним Законом громадяни та юридичні особи мають право звертатися до Конституційного Суду України з конституційними скаргами. Тобто із заявами про неконституційність законів, які були до них застосовані в остаточному рішенні суду. На підставі цієї норми Конституції, як норми прямої дії, у Суді станом на 9 грудня 2016 року вже зареєстровано 28 конституційних скарг. Однак Суд поки що не приймає у цих справах жодних рішень, адже законодавчо не визначений порядок розгляду таких скарг. Тому вони реєструються, але не розглядаються.
Те, що запроваджується порядок прийняття та розгляду конституційних скарг, - беззаперечно є найважливішою новацією у законопроекті. Оскільки у разі прийняття запропонованих змін будь-хто зможе вимагати визнання закону, який був до нього застосований в остаточному рішенні суду, неконституційним.
Хоча конституційну скаргу пропонують ввести до законодавства України у вигляді нормативної конституційної скарги, а не повної, як класифікує цей інститут Венеційська комісія, – це все одно, без сумніву, великий крок вперед.
Венеційська комісія з цього приводу у своєму висновку № 870/2016 щодо проекту Закону України «Про Конституційний Суд України» зазначає, що «нормативні конституційні скарги спрямовані проти застосування неконституційних нормативних актів (законів), тоді як повні – проти неконституційних індивідуальних актів, незважаючи на те, чи базуються такі акти на неконституційному нормативному акті, чи ні. Проект Закону визначає конституційну скаргу на основі статті 151-1 Конституції і тому не вводить повну конституційну скаргу, як це, наприклад, є в Німеччині або Іспанії. Відмінність полягає у тому, що заявник не може стверджувати, що окремий акт порушує його чи її права через неконституційне тлумачення та застосування закону, якщо закон сам по собі не буде оскаржений як неконституційний. Предметом рішення Суду повинна бути конституційність самого закону».
Навіть в такому дещо обмеженому вигляді інститут конституційної скарги буде дієвим інструментом в руках громадян, перешкоджатиме ставленню до Основного Закону, як «до клаптику паперу».
Гарантії незалежності суддів
Закон передбачає встановлення гарантій незалежності для суддів КСУ. Це проявляється в нормах щодо порядку їх обрання, складання присяги, а також у правилах звільнення з посади.
Для відбору кандидатів на посади суддів КСУ передбачено створення трьох конкурсних комісій. Одна - при Верховній Раді України. Друга – при Президентові України. Третя - при з’їзді суддів України.
Документи до цих комісій зможе подати будь-яка особа, яка відповідає встановленим законом вимогам. Обов’язком комісій буде розгляд поданих документів, проведення співбесід і формування списку кандидатів, рекомендованих на посаду судді КСУ.
Такий список має містити таку кількість кандидатур, яка щонайменше втричі перевищує кількість вакансій. Мета – аби уповноважені суб’єкти на призначення суддів мали можливість вибрати найкращих з цього переліку. В комплексі все це зменшить вплив політиків на визначення складу Конституційного Суду України.
Присяга та звільнення суддів – усунення політичного чинника
Присяга має не лише церемоніальне, а й юридичне значення. Адже саме з цього моменту обранні судді КСУ набувають своїх повноважень. З ухваленням законопроекту про КСУ народні депутати уже не зможуть впливати на його роботу.
Присягу складатимуть на спеціальному пленарному засіданні КСУ, а не на засіданні Верховної Ради України, як це було раніше. Ми чудово знаємо, як депутати полюбляють зривати складання присяги шляхом блокування трибуни. Більше такої втіхи їм не бачити.
Ще одна гарантія незалежності – це норми законопроекту про порядок звільнення суддів з посад. Ані народні депутати, ані президент, ані з’їзд суддів не матимуть права приймати рішення з цього питання. Суддю КСУ можуть звільнити лише, якщо за це проголосують дві третини суддів самого КСУ. На цей позитивний аспект звернула увагу й Венеційська комісія. Вона вважає, що такий порядок усуває загрозу здійснення тиску на представників Феміди.
Отож від якісної роботи КСУ залежить як захист конституційних прав окремих осіб, так і велика кількість політичних процесів в державі. Без ухвалення відповідного Закону ми не зможемо створити незалежний Суд. А без цього про зміни в країні не варто говорити. Це фундамент для побудови європейської та правової держави.
Про важливі рекомендації щодо покращення Закону про КСУ читайте незабаром - у другій частині блогу.