Блог проекту "Голос війни: Школа публіцистики для ветеранів АТО"
Соціальний проект ГО “Інтерньюз-Україна” “Голос війни: школа публіцистики для ветеранів АТО” для осіб, які брали участь у бойових діях, були дотичні до воєнних подій, і прагнуть розповісти про цей досвід іншим.
Школа має на меті надати слово ветеранам, чиї історії і думки від початку війни на сході України ретрансльовані здебільшого журналістами, волонтерами чи громадськими активістами.
Тренерами і менторами 2-місячної літньої школи у місті Києві стали 10 відомих письменників, журналістів та сучасних авторів.
Цілі проекту – навчити ветеранів писати просто; надавати літературну чи репортажну форму своїм спогадам, враженням, думкам; працювати з текстами онлайн, у соціальних мережах, майбутньому блозі чи колонці; сприяти діалогу та взаєморозумінню між учасниками бойових дій і місцевими громадами, журналістами.
LB.ua публікує матеріали учасників школи.
-
«Війна нагадує туристичий похід. У вас немає можливості вибігти в магазин, запастися їжею або взяти додатковий одяг. На війні…
-
Артем вернулся с крышкой от котелка с горкой парующей консистенции, отдаленно напоминающей стопку оладий. Но запах был просто изумительным.
-
Коли обстріл закінчився, то ми пішли перевірити наш ранковий «стіл». Все там було розкидане і забризкано їжею. Вся зупинка була…
-
Так сталося, що з Юрою Степанцем я дружу цілу вічність. Коли саме ми на знак дружби потисли один одному руки, я не пам'ятаю.…
-
Тиша. Враження, як хтось вимикав звук пультом від автомобільного плеєра: тихіше, тихіше і звуку немає – тиша. Ніби взагалі звуків…
-
Під час війни я почала уявляти, що поїзди – це портали. Такі собі дорожні чари: засинаєш парамедиком в одному з тих міст, чия назва…
-
Армия похожа на киевскую маршрутку. В ней бывает или невыносимо жарко, или невыносимо холодно.
-
Перша ротація на схід - вона така очікувана і така таємнича. Елегантні сукні заснули в шафі, натомість на спинці стула чекає свого…
-
На виході з Іловайська славнозвісним «зеленим коридором» наша частина колони прорвалася крізь пекельний тир російської артилерії і…
-
Я побачив перші багатоповерхівки Києва і у мені прокинувся «киянин». Ті самі відчуття, як за 30 прожитих тут років. Але при цьому…
-
- Слава Україні! – кажу неголосно та пильно дивлюсь в очі. Це дзеркало душі ніколи не бреше. Знущаюся над „малоросами”, перевіряю.