Анатолій вирішив не мовчати. У вересні 2017 року він повідомив про такі протиправні дії з боку начальника митного поста керівництво Одеської митниці, а після цього - прокуратуру, Державну фіскальну службу та Національне антикорупційне бюро.
Керівнику Анатолія це не сподобалися, він почав тиснути на митника, змінивши йому робочий графік. Проти Анатолія відкрили два дисциплінарні провадження та наклали дисциплінарні стягнення. Більше того, його посаду вивели зі штату і перевели на інший митний пост.
Це не сценарій для чергового серіалу чи фільму, хоча справді схожий на нього. Це - справжня історія справжнього митника, яка могла би мати невідомо який (точно не щасливий) фінал, якби Анатолія - за підтримки Національного агентства з питань запобігання корупції - не визнали викривачем.
Викривач з третьої спроби
Щоби довести суду, що Анатолій є викривачем, а переведення і дисциплінарне провадження - це тиск, знадобилося тричі подавати до суду.
У 2018 році Анатолій звернувся до суду й оскаржив накази Одеської митниці ДФС як такі, що видані з порушенням його прав як викривача. НАЗК взяло участь у справі як третя особа на стороні позивача. Ми готували документи по справі (пояснення, відзиви на апеляційну та касаційні скарги), брали участь у судових засіданнях, постійно спілкувалися з Анатолієм і підтримували його.
Проте суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги Анатолія, а суд другої інстанції лише частково задовольнив позов, визнавши протиправними та скасувавши накази про дисциплінарні стягнення.
Лише Верховний Суд у 2019 році скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
12 березня 2020 року суд нарешті задовольнив позов Анатолія, а суд другої інстанції згодом підтримав таке рішення. Відтак, наказ про виведення зі штатного розпису його посади визнано таким, що порушує його права як викривача. Анатолія мають поновити на посаді.
НАЗК внесло припис керівнику Одеської митниці про усунення порушень та поновлення трудових прав Анатолія як викривача і тримає на контролі виконання припису.
Чому це важливо?
Зараз НАЗК супроводжує 74 справи за участю викривачів у судах.
Висновки суду саме у цій справі є важливими для формування судової практики у справах захисту прав викривачів, зокрема про негативний вплив на викривачів з боку керівника або роботодавця.
Вперше судова практика закріпила, що людина отримує певний імунітет разом зі статусом викривача, навчилася доводити зв’язок між викриванням та негативним упливом на викривача. Фактично цього разу розгляд спору між викривачем та керівником вийшов за межі трудового, а продовжився з урахуванням імунітету викривача.
На основі справи Анатолія ми в НАЗК напрацьовуємо досвід у захисті громадян, які викривають корупцію, та формуємо в органів влади розуміння того, що під час розгляду справ обов’язково необхідності враховувати статус викривачів у справах.
Справа Анатолія є показником, що викривати корупцію - це нормально і правильно. Це приклад співпраці викривача та НАЗК, коли спільними зусиллями механізм захисту втілюється у життя.
Ми віримо, що поки що це лише один з небагатьох кейсів, який у майбутньому буде стандартною практикою захисту прав викривачів.