Причина №1. Дев’ять місяців тому амбітного Арсенія Петровича було обрано прем’єром. Проєвропейський, літає в економ-класі, показує всій Україні свою скромну квартиру... Робота над формуванням іміджу кипить. Але ось робота над виводом країни з кризи так і не почалася.
Протягом 9 місяців Уряд Яценюка так і не представив жодної довгострокової програми реформування країни. Якщо і йшла мова про якісь зміни, то про підвищення цін, тарифів, запровадження додаткового оподаткування, урізання соціальних виплат. Аж занадто часто почали звучати слова інфляція, спад ВВП, дефолт… Тобто нас змусили затягнути паски, але так і не сказали, коли можна буде їх попустити.
Причина №2. У статті 4 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” написано, що саме Кабмін здійснює боротьбу з тероризмом в Україні та займається забезпеченням всіма необхідними силами, засобами і ресурсами. Тобто по суті, глава уряду має нести персональну відповідальність за проведення АТО. Проте чомусь Арсеній Яценюк перекинув це завдання на президента, а сам себе назвав послом України у Міжнародному Валютному Фонді. Хоч деякі ініціативи Яценюка в сфері оборони стали відомі широкій громадськості. Хоча б взяти проект “Стіна”, яку я назвав найдорожчим бігбордом прем’єра. Він може коштувати платникам податків майже 8,5 мільйона гривень. Якось занадто дорого для металевої сітки, яка обтягнута колючим дротом.
Причина №3. Україна отримала 8,6 мільярда доларів міжнародних кредитів. Ці гроші мали хоч якось стабілізувати економічну ситуацію в країні. Зокрема укріпити гривню. Проте всі ми знаємо, що валюту купити взагалі не можливо, хоч і ціна на неї надвисока. Також на останньому засіданні Уряду ніхто так і не почув, куди ж пішли ці міжнародні кредити. Все оповите таємницею. Не таємниця лише те, що всі ми стали біднішими вдвічі.
Причина №4. Останнім часом Уряд та його очільник стали часто фігурувати у новинах про фінансові зловживання. Напевно що найгучнішою новиною стала закупка вугілля в ПАР та фінансові махінації, які наразі розслідує ГПУ. Другий скандал, який пов’язують з Яценюком - це фінансування вугільної галузі на окупованих територіях. Туди Арсеній Петрович направив 3 мільярди гривень. Також половину усього ПДВ Уряд відшкодував Рінату Ахметову. Враховуючи все це, я запропонував провести публічну перевірку майбутнього прем’єра на детекторі брехні. Думаю, що тоді б ми дізналися багато чого цікавого.
Причина №5. Що занадто, то не здраво. І от, коли твої амбіції зашкалюють, а свої інтереси ти ставиш вище за інтереси інших, це погано. Це моя особиста позиція. Так от, я вважаю, що Арсеній Яценюк вже давно спить і бачить себе главою держави. Тому я не перший раз говорю, що як тільки він став прем’єром, відразу почалась його президентська кампанія. Про не здорові амбіції говорить і те, що коаліційну угоду не могли підписати місяць. Сподіваюсь, що хоч з формуванням Уряду справа буде рухатися швидше. Думаю, що саме Яценюк доклав чимало зусиль, щоб квотний принцип не канув у забуття. Про публічний підбір кандидатів дуже швидко забули.
Саме цей рейтинг претензій до роботи Арсенія Яценюка і не дозволив мені вчора проголосувати за нього. Але мені дуже б хотілося, щоб ці помилки були виправлені. Бо якщо все буде, як і зараз, а то й гірше, може повторитися революційний сценарій.