Новий уряд «технократів», врешті-решт мав би очолити хтось на зразок Гройсмана. Версії про Наталію Яресько були лише відволікаючим маневром. Оголосити зараз, що альтернативою Яценюку має бути Гройсман або хтось інший з найближчого оточення президента – глупо. Одразу ж виникнуть природні запитання. Наприклад, чим Гройсман «технократичніший» за Яценюка і чи не пахне це концентрацією влади в одних руках? І невже тільки для цього розпочиналася вся ця грандіозна катавасія? Таке невдоволення почуємо і в Україні, і з Заходу. Коли ж Яценюк подасть у відставку, то усі притомні учасники процесу вимагатимуть якнайшвидшого формування нового уряду. Час працюватиме на Порошенка і його команду. Для проформи можна буде запропонувати якийсь ідеальний варіант Кабміну, який, звісно, ж не знайде підтримки у сесійній залі Ради. Тоді ж президент і БПП скажуть, що немає на те ради, у нас для вас лише один варіант на чолі тим таки Гройсманом. Або такий, або ніякий. Бажаючи якнайшвидше вийти з глухого кута, усі будуть змушені погодитися на це. Критична маса депутатів, які не бажають дочасних виборів, отримавши якийсь шмат нового урядового пирога, склепають просту більшість для підтримки безальтернативного Кабміну. Захід відповість, що хотів не цього, але що робити. Часи не ті, щоб перебирати.
Це лише гіпотеза. Однак, дуже своєрідні дії президентської команди повинні мати якесь логічне пояснення.