У теорії, це простіший, в порівнянні з банківськими кредитами, спосіб отримати гроші для аграріїв. Можливо, і дешевший. Принаймні, так показують попередні розрахунки по перших уже здійснених угодах. Можна сказати, що аграрна розписка – відмінний варіант для дрібних виробників і новачків в аграрному бізнесі. Адже у них може взагалі не бути заставного майна та кредитної історії, а значить, на кредити від банків вони не можуть розраховувати.
Важливо, що це не просто ще один інструмент розподілу одних і тих же банківських кредитів для все тих же учасників ринку (агрохолдингів). Аграрна розписка вводить в економіку, по суті, нові фінансові ресурси для нових учасників – в першу чергу, для дрібних агрогосподарств і фермерів, яким в сьогоднішніх умовах найскладніше отримати кредит.
Тобто запровадження механізму аграрних розписок принесе більше ліквідності в систему. Навіть якщо грошей, як таких, і не буде (під розписку здійснюється поставка товару), Україна все одно зможе зробити більший вал продукції. Справа в тому, що одна справа – десь якось чорним налом придбати якісь добрива та насіння незрозумілого походження. І зовсім інша – отримати якісний матеріал від провідних світових виробників (BASF, Syngenta, Monsanta, DuPont і т.д.). Природно, це дасть якісніше зерно, більші обсяги, більшу виручку для аграріїв і більше валюти для країни.
Є й підтримка з боку влади – Міністерство аграрної політики серйозно зацікавилося впровадженням аграрних розписок, чиновники розповідають ЗМІ про нього при кожній нагоді. У цьому їх підтримують IFC і постачальники посівного матеріалу. Це логічно, адже їм потрібно якось розвивати свій бізнес.
Тепер про проблеми. Запустити систему аграрних розписок обіцяв ще Микола Присяжнюк, але, по суті, «віз і нині там». Широко рекламований Міністерством АПК пілотний проект на моїй рідній Полтавщині тільки розгортається. Поки укладено всього близько 5 угод на загальну суму десь 17 млн. грн., що вкрай мало. Спеціальний реєстр таких розписок створений, але не всі нотаріуси до нього підключені. Крім того, нотаріуси перестраховуються і вимагають від сільгоспвиробників додаткові документи. Ці моменти можна «дошліфувати», проте є й складніші процеси. Незрозуміло, як організувати захист прав кредитора. Також питання: що робити в разі неврожаю? Адже для цього потрібно страхувати врожай, але таких страхових продуктів на ринку немає, це взагалі окрема велика проблема для України – у нас агрострахування дороге і не працює.
Загалом, інструмент цікавий, але поки майже непрацюючий. Можна констатувати, що черговий сезон втрачений. Що ж потрібно зробити, щоб і наступний не провалити?
Зараз міністр АПК Олексій Павленко говорить про те, що потрібно розширювати зону дії пілотного проекту, підключати нові області. Думаю, це хибний напрямок. Пілот – на те й пілот, щоб виявити основні проблеми. Вони виявлені, і зараз потрібно сфокусуватися на тому, як вирішити ці проблеми, що лежать, в першу чергу, в регуляторній сфері і в площині переговорів з тими ж страховиками.
До речі, законодавче регулювання проблеми аграрних розписок міститься у Коаліційній угоді, воно мало бути прийнятим ще в 1 кварталі 2015 року, проте поки навіть не зареєстрований відповідний законопроект.
Варто відзначити, що в аграрному комітеті Верховної Ради зібрався колектив фахівців, які могли б спільно з представниками виконавчої влади доопрацювати дане питання. Закликаю Міністерство аграрної політики активніше включатися в роботу, інакше розписки так і залишаться порожніми обіцянками і красивими презентаціями, як це вже не раз бувало.