На цей раз Табачник розповів журналістам, що, мовляв, його реформи протягом останніх двох років зробили українську освіту конкурентноспроможною. Міністр навіть дані привів: «За оцінками, наведеними у Всесвітньому звіті з конкурентоспроможності держав Світового економічного форуму, що проходив у Швейцарії, освітня система України посідає 56 місце у світовому рейтингу 139 країн світу». Дивина та й годі! Хронічні проблеми в освіті тільки загострюються, а у рейтингах ми ніби піднімаємось…
Визнання відбувається крок за кроком – його не можна отримати швидко. Зрозуміло, що якщо університет має обширні міжнародні зв’язки, контактує і співпрацює з університетами-партнерами у всіх регіонах світу, то визнання з часом прийде. Але це не єдиний чинник. Важливо бачити пріоритетні напрямки і вміти концентрувати свої зусилля на них. Це десятиліття, якщо не століття послідовної, напруженої роботи
— Михайло Згуровський, ректор КПІ
А ларчик просто открывался. Достатньо подивитись на ті рейтинги від Світового економічного форуму, і ми побачимо, що міністр учергове схибив. Із десяти показників, що стосуються сфери освіти сім погіршились, два покращились і один залишився незмінним. Але це ще не все. Якщо ми уважно подивимось на технологію, за якою складався рейтинг, то побачимо, що окремою оцінкою кожного параметру є визначення його як переваги чи як недоліку для конкретної країни.
Технологія не надто складна: якщо за загальним показником країна знаходиться нижче за 50 місце (Україна мала 82 місце і у 2009 році і двома роками пізніше), то будучи за певним детальним показником вище 51 місця маємо перевагу, нижче – недолік. Отож після двох років реформування під егідою пана Табачника українська освіта має недоліки за сімома параметрами із загальних дев’яти, коли 2 роки тому їх було шість із загальним десяти. Покращення вже сьогодні, еге ж?
Якщо міністр навіть не здатний визнати проблеми і прогалини у своїй сфері, то чи здатний він на реформи? Нам знову збрехали. І перед нами стоїть питання, чи ми знову проковтнемо цю брехню?
Критерій
