Проте сьогодні єдиний кандидат від об'єднаних сил опозиції - «Батьківщини» та «Свободи» - Юрій Левченко за останніми соцопитуваннями посідає друге (після Пилипишина) місце. Це пов'язано з тим, що частина опозиційних виборців підтримує начебто опозиційного ударівця Брицького, в якого третій результат, та так званих «громадських активістів», які мають підтримку на рівні кількох відсотків і свідомо чи не свідомо розпорошують опозиційний електорат. Наприклад, в активіста ЗСК Ігоря Луценка, який веде активну інформаційну кампанію фактично лише в інтернеті, рейтинг не лише дуже суттєво менший від рейтингу Левченка, але й менший як мінімум на 10% від рейтингу Брицького. Така ситуація створює ідеальні передумови для перемоги провладного кандидата Пилипишина. Тому, очевидно, опозиційним кандидатам треба домовлятися.
На початку кампанії могло здатися, що передумови для цього є. Два місяці тому Ігор Луценко написав блог на УП: «223-й, проти Пилипишина», де зокрема були такі слова: "І, не чекаючи відповіді, в односторонньому порядку я ВЖЕ ЗАРАЗ зобов'язуюся знятися на користь більш рейтингового кандидата". Але зобов'язання Ігоря Луценка виявилося доволі специфічним. Не маючи досвіду у веденні виборчої кампанії, Ігор Луценко припустився багатьох помилок, що призвело до низького результату. По-перше, він розпочав хоч якусь активність безпосередньо на окрузі приблизно з середини вересня, коли половина виборчої кампанії минула. По-друге, Ігор Луценко не подав жодного кандидата в члени ДВК. Це свідчить про неспроможність залучити прихильників, але також демонструє нерозуміння Луценка щодо основ виборів. Адже без членів ДВК практично не можливо запобігти фальсифікаціям, не можливо сподіватись на справедливий результат виборів.
І ось після своїх провалів Ігор Луценко починає «варити воду». У «кращих» традиціях підконтрольної режиму Януковича ЦВК, фішкою якої є зміна правил гри під час гри (як це було з ДВК), Ігор Луценко совісті не питаючись відкидає своє зобов'язання знятися на користь більш рейтингового кандидата і викладає новий і, як він думає, геніальний «план перемоги» над Пилипишиним.
Щоб перемогти Пилипишина, Левченку і Брицькому потрібно знятися на користь Луценка! При цьому згадується Остап Бендер, який після програшу в Васюках трьох десятків шахових партій, мав нахабство заявити, що переможці не вміють грати у шахи. Щоправда ті були у воді, а Левченко і Брицький - ні.
Враховуючи стратегічний «геній» Ігоря Луценка, продовження «плану перемоги» над Пилипишиним буде виглядати приблизно так:
1. Ігор Луценко, враховуючи, що в самого немає належних ресурсів, закличе штаб Левченка працювати на нього. Закликав би й штаб Брицького, але його майже весь, якогось дива, розпустили і з початку жовтня жодної активності на окрузі Брицький не проявляє.
2. Ігор Луценко, враховуючи, що сам не має власних членів ДВК, попросить членів ДВК від Левченка контролювати підрахунок голосів. Попросив би й членів ДВК від Удару та Брицького, але їм не вдалося отримати жодного члена ДВК на окрузі і не факт, що вони з кимось домовляться.
3. Оскільки біл-борди, на яких висить агітація Левченка і Брицького, будуть їм вже не потрібні, Ігор Луценко запропонує повісити нові, Левченко і Брицький (а ще бажано Тягнибок і Кличко) будуть стояти поруч із Луценком і закликати виборців Шевченківського району підтримати цього «громадського активіста».
4. І останнє - найоголовніше: Ігор Луценко закличе Віктора Пилипишина знятись на його користь, бо тільки так можна буде перемогти провладного кандидата!
Сподіваюсь, що після цього в Ігоря Луценка не буде труднощів перемогти регіонала Куташова!
Ось такий «план перемоги» над Пилипишиним, план порятунку Києва, адже всім відомо, що єдиним захисником Києва є Ігор Луценко. Як тут не згадати бакалійника Буанасьє, який разом з кардиналом Рішельє врятували Францію. А ще кажуть - «Цушко спас»))).
Сподіваюсь, що розкриттям цього «плану Барбаросса» я не накличу на себе гнів Ігоря Луценка та його звинувачення, що завчасне розкриття «плану перемоги» над Пилипишиним зірвало його успішну реалізацію.