В той час, коли регіонали приймають бюджет, який урізає соціальні пільги для чорнобильців, працівників медичної галузі та культури, шахтарям, дітям війни тощо, в результаті чого їхні пільги та надбавки будуть виплачуватися лише виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України, «комуністи», наче статисти, сидять навіть не намагаючись заблокувати трибуну, влаштувати страйки, акції протесту. Враховуючи той факт, що Державний бюджет тріщить по швах, то навряд чи найбідніші та незахищені верстви населення таки отримають допомогу від держави. Та й надіятися на нашу "безкоштовну" медицину цим людям не слід, адже на неї витрати за цим бюджетом скорочуються майже на 2 млрд. грн. А Петя Симоненко продовжує комфортно на своєму Мерседесі їздити у Верховну Раду, а під вечір повертається на свою величезну віллу.
Таким чином, замість того, щоб захищати чорнобильців, підприємців, працівників бюджетної сфери, про що КПУ постійно заявляє, вони голосують або діють в угоду так ненависних їм капіталістів, олігархів.
Звісно, потрібно якось приваблювати народну підтримку, тому для цього замість проектів законів «про соціальне забезпечення незахищених верств населення», «комуністи» Симоненко і Бевз, до прикладу, «пишуть» законопроект «щодо відповідальності за пропаганду нацизму і фашизму, щодо посилення кримінальної відповідальності за наругу над пам'яттю радянських воїнів-визволителів». Ця цікава «писанина», спрямована виключно на забезпечення вузько партійних інтересів КПУ, щодо сіяння розбрату між українцями і активізації власного електорату, і ось чому.
У частині першій статті 436-1 Кримінального Кодексу України, кримінально караним пропонується визнати: 1) публічне схвалення нацизму і фашизму; 2) заперечення чи виправдання злочинів проти людяності, вчинених в роки Другої світової війни, зокрема злочинів, здійснених організацією "Вафен-СС" і тими, хто боровся проти антигітлерівської коаліції і співпрацював з нацистським рухом і фашистськими окупантами; 3) заклики і практичні дії, спрямовані на пропаганду неонацизму, неофашизму, агресивної націоналістичної ідеології. Тобто, більшість із перелічених у цій статті діянь взагалі не мають жодного відношення до пропаганди нацизму і фашизму (про що йдеться у назві законопроекту).
Крім того, деякі діяння, за які законопроектом пропонується встановити кримінальну відповідальність (зокрема, заперечення чи виправдання фактів вчинення певних злочинів) є формами реалізації конституційного права людини на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Вказані діяння не можна розглядати як злочини, оскільки вони самі по собі не становлять суспільної небезпеки, необхідної та достатньої для визнання їх злочинами. Суспільно небезпечними та кримінально караними є самі злочини проти людяності (наприклад, злочин геноциду, відповідальність за який передбачена статтею 442 КК України) та інші міжнародні злочини, що були вчинені під час Другої світової війни, а не судження про те, чи були вчинені такі злочини певними особами чи певними організаціями.
Для правильного розуміння складу пропонованого злочину і кваліфікації відповідних діянь необхідне юридичне визначення таких понять, як "нацизм", "фашизм", "неонацизм", "неофашизм", "агресивна націоналістична ідеологія", "нацистський рух" та "фашистські окупанти", проте у національному законодавстві ці визначення відсутні. Отже справжня мета такого законопроекту означає, по-суті, позбавлення волі строком на 2 роки усіх націоналістів, членів таких партій як ВО «Свобода», КУН, та інших, за їхні погляди про діяльність українських повстанців часів Другої світової війни.
Частиною 2 статті 297 Кримінального Кодексу України пропонується запровадити кримінальну відповідальність за наругу над пам’яттю радянських воїнів-визволителів у вигляді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.
Очевидно, що стаття не дає чіткої відповіді на питання, які ж дії мають розумітись у кримінальному законі під формулюванням "наруга над пам’яттю" і що саме може вважатись у даному випадку об’єктом кримінально-правової охорони. Адже, виходячи з розуміння та тлумачення, прийнятого в психології, пам'ять – це процес запам’ятовування, збереження та наступного відтворення особою її досвіду. Внаслідок цього зміст запропонованих доповнень стає нечітким і розпливчастим, що не може вважатись перевагою законодавчого тексту, а особливо – тексту кримінального закону.
Тобто, по-суті, наругою над пам’яттю можна назвати будь яку позицію, зокрема і думку людини про те, що радянські визволителі насправді не визволяли Україну, а загарбували її.
Звісно, в даному випадку ні про яку консолідацію українського суспільства мова не йде. Так звані «комуністи» займаються виключно популізмом, проїдають у Верховній Раді гроші платників податків. Встановлюють пам’ятник Сталіну, проти чого виступають усі здорово-мислячі люди і тільки через мовчазну згоду Партії Регіонів, та статуя кривавому кату ще досі стоїть. Варто віддати гідне прогресивним людям Запоріжжя, які знаходять будь-які можливі засоби, щоб довести суспільству в якій абсурдній країні ми живемо, зокрема останній білборд цьому доказ.
Підсумовуючи скажу, що «комуністи» ніколи не думали про комуністичну ідеологію. Ці українофоби давно є мілкими служаками капіталістичного режиму кримінального олігархату, тобто рабами тих, проти кого виступає їх ідеологія. Ці раби Москви знають тільки три слова, якими вміло маніпулюють: фашист, неофашист, неонацист – хоча змісту цих слів не знають взагалі. Цю партію в нормальній країні давно повинно бути заборонено за антидержавну діяльність.
Наостанок приведу новий анекдот, який цілком відповідає дійсності.
Приїхала до Петра Симоненка мама в гості. А там дорога до котеджу із шлагбаумом, охорона, огорожа до неба, колючий дріт поверху, камери спостереження,перепустки - все як і є зараз.
Мама в шоці:"Петрику,для чого це все?"
Симонєнко:"Та от боюся,що прийдуть прокляті комуняки і все відберуть!"